Герберт Спенсер: відмінності між версіями

шляхів. Для вивчення [[Геологія|геології]] та [[Палеонтологія|палеонтології]] придбав

копію "Принципів геології" Шарля[[Чарльз ЛайєллаЛаєлл|Чарльза Лаєлла]]. Ця праця містила спростування теорії [[Ламарк Жан Батист|Ламарка]] про походження [[Раса|людської раси]] з нижчої, та стала підґрунтям еволюціоністських поглядів Спенсера.

Після звільнення з залізниці Спенсер захоплюється [[Журналістика|журналістикою]] та [[Політологія|політологією]], розпочинає свою літературну кар'єру. [[Файл:Spencer Herbert grave.jpg|міні|Могила Герберта Спенсера на цвинтарі Хайгейт]]

З 1845 до 1853 працював у впливовому на той час фінансовому щотижневику для представників [[Середній клас|середнього класу]] —[[The Economist]]. З 1848 року стає його співредактором. [[Файл:George Eliot 3.jpg|міні|Джордж Еліот, гравюра]] Спенсер публікував численні статті в [[Радикалізм|радикальній]] пресі того часу ([[The Westminster Review]]), в яких наполягав на обмеженні ролі уряду в якості посередника в суспільстві. Він виступав за [[Секуляризація|секуляризацію]], скасування законів про бідних, народної освіти, наполягав на знятті всіх обмежень щодо [[Комерція|комерції]] і [[Фабричне законодавство|фабричного законодавства]].

Був номінований на [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівську премію з літератури]] в 1902 році Спенсер, однак, відмовився її отримати.

* «Основні начала»(1862) - містить обґрунтування непізнаваності реальності за допомогою наукового дослідження, висвітлено суть [[Релігія|релігії]] як інструменту поклоніння непізнаваному. У цій праці викладено основи теорії прогресу, який Спенсер уважає універсальним та засадничим принципом для всіх сфер знання.

* «Основи біології»(1864, 1867;,1898)

* «Основи психології», видана у 1855 році, в співавторстві з [[George Henry Lewes |Джорджем Джей Льюїсом.]] У праці викладено фізіологічні основи психології та викладено фундаментальне припущення про підкорення людського розуму законам природи в рамках загальної [[Біологія|біології]]. Проте ця книга зазнала суттєвої критики.

* «Основи соціології» (1898) - тритомна праця, у 1-му томі якої Спенсером викладена теорія [[Соціологія|соціології]] відповідно до того, як люди взаємопов'язані в межах громад, як ці соціальні струтктури розвиваються з плином часу; проаналізовано соціальні інститути сім'ї, шлюбу, їх складових елементів. У 2-му томі досліджено «церемоніальні» інститути та політичні інститути (з виокремленням їх особливостей у мілітарізованих і промислових типах суспільства). У 3-му томі Спенсер розглядає церковні, професійні і "промислові" (економічні) установи.

* «Основи етики» (1879) - праця з [[Політична філософія|політичної філософії]], в якій Спенсер провадить чітке розрізнення між фундаментальними правами ([[Природні права людини|природнихприродними правправами]]) [[Право на життя|на життя]], свободу і [[власність]] і похідними або інструментальними "правами" ( "так званими правами"), що були штучно винайдені для створення [[Органи публічної влади|політичних структур]] - "техніки "(механізму) для захисту та забезпечення основоположних прав. Таким чином , [[виборче право]] та представництво громадян в [[уряд|уряді]] є "технікою" - засобом захисту прав. Проте Спенсер вважав, що уряди у [[Великобританія|Великобританії]], [[Франція|Франції]] та [[США]] до [[1880 рік|1880 р]]. не виконували свою представницьку функцію та втратили свою первинну мету захисту прав, обрали шлях [[Етатизм|етатизму]], спрямованого на порушення прав багатьох заради блага правлячої меншості<ref name=":0" />.

років раніше за публікацію праці [[Дарвін Чарльз|Дарвіна]] [[Походження видів|"Походження видів"]]. [[Теорія еволюції]] Спенсера розвинула теорію [[Ламарк Жан Батист|Ламарка]] про наслідування набутих ознак. та безпосередній вплив зовнішніх чинників на розвиток організму. На відміну від [[Дарвін Чарльз|Дарвіна]], Спенсер заперечував можливість еволюції на основі розвитку характеристик самого організму та на простому принципі [[Природний відбір|природного відбору]]. Він стверджував, що існує поступове ускладнення [[Організм|біологічних організмів]], що призводить до їх самодостатності. Проте, [[еволюція]] за Спенсером має кінцеву теоретичну точку рівноваги, досяжної внаслідок взаємодії наслідків [[Інтеграція|інтеграції]] та диференціації в процесі розвитку.

У статті "Гіпотеза розвитку" (1852) Спенсер, піддаючи критиці доктрину [[Креаціонізм|креаціонізму]], наполягає на виникненні сучасних видів тварин і рослин внаслідок [[Трансмутація видів|трансмутації]]. У цій праці слово "[[еволюція]]" було вжито лише один раз, а "еволюціонувати" двічі, проте поняття "еволюція" ще не вживалося Спенсером на позначення біологічної [[Трансмутація видів|трансмутації видів]].

У статті "Прогрес: закони та причини" (1857) Спенсер вперше виклав положення своєї концепції систематичної еволюції [[Всесвіт|Всесвіту]] в цілому, і людського суспільства як його складової:<blockquote>''"Рух від простого до складного, шляхом послідовної диференціації, відбувається від ранніх змін Всесвіту, шляхом геологічної і кліматичної еволюції Землі; це виявляється у розвитку кожного організму на її поверхні, в множенні видів організмів; це проявляється в еволюції людства, як окремої особистості, так і в сукупності рас; знаходить свій прояв у розвитку суспільства, його політичних, релігійних та економічних інститутів; це видно в еволюції всіх нескінченних конкретних і абстрактних продуктів людської діяльності".''<ref name=":0">Herbert Spencer as an Anthropologist by Robert L. Carneiro//The Journal of Libertarian Studies.Vol. V, No. 2 (Spring 1981)[http://mises.org/sites/default/files/5_2_2_0.pdf]</ref></blockquote>Спенсер вважав [[прогрес]] не штучним, не випадковим, а неминучим явищем'': "Прогрес, таким чином, не випадковість, а необхідність. Цивілізація не є штучною, вона - частина природи, на всіх її стадіях: від розвитку ембріона або розгортання квітки"''<ref name=":0" />''.''

утримання у покорі переможених створюються інститути ефективного [[примус |примусу]] та контро­лю, внаслідок чого на етапі

диференціації і спеціалізації. [[Диференціація|Диференціа­ція]] –

політичної реальності до ускладненої, її подальше розростання і загибель. [[Спеціалізація]] полягає в об'єднан­ні  індивідів у функціональні групи-органи, що здійснють визначену, властиву їм функцію. Як наслідок, відбувається формування сис­теми органів держави, що як  частини  живого організму спеціалізуються на певній

[[Індустріальне суспільство|індустріального суспільства]], яке ґрун­тується на засадах [[Наука|науки]] й [[Пацифізм|пацифізму]].

[[юриспруденція]] дотепер послуговується окремими елементами

концепції Спенсера, зокрема у багатьох визначеннях [[держава|держави]] як системи взаємопов'язаних спеціалізованих органів.

Спенсер розрізняв значення понять "[[держава]]" і "[[уряд]]." Термін "уряд" він використовував на позначення будь-якого товариства, діяльність якого є унормованою: від "політичних і церковних урядів" до "урядів" промислових ([[гільдія|гільдій]] і союзів). Уряд він трактує як " форму контролю ", "політичну [[Форма правління|форму правління]]", що була сформована внаслідок існування імперативних норм співіснування, що створювали сталий режим міжособистісних відносин ще у найбільш примітивних суспільствах, а їх виникнення було зумовлено природньою необхідністю закріплення суспільних настроїв<ref>George H. Smith, “Herbert Spencer’s Sociology of the State”[http://oll.libertyfund.org/pages/lm-spencer]

Герберт Спенсер класифікував [[суспільство|суспільства]] з точки зору стадій розвитку. Розмістив їх у наступному порядку:

Суспільства в цілому були представлені як структури, що розвиваються від простого до складного (проходячи при цьому через необхідні етапи). Етапи ускладнення та переускладнення мають проходити послідовно. Чим розвиненіше суспільство, тим воно складніше, тобто більш диференційоване у структурному та функціональному відношеннях. Герберт Спенсер підкреслював, що ступінь складності не залежить від військово&nbsp;— індустріальної [[дихотомія|дихотомії]]. Відносно недиференційовані суспільства можуть бути індустріальними, а сучасні складні суспільства&nbsp;— військовими.

Класифікація розміщує суспільство на шкалі складності структури та функціональної організації від «малого простого агрегату» до «великого агрегату». На початковому етапі суспільство характеризується переважанням безпосередніх зв'язків між індивідами, відсутністю спеціальних органів управління тощо. У «малому простому агрегаті» всі його частини схожі одна на одну, люди співпрацюють для досягнення однакових для всіх, закріплених групових цілей, управляючий центр відсутній (ранній «аналог» односегментної організації з механічною солідарністю за [[Еміль Дюркгайм|Дюркгеймом]]). Це&nbsp;— найпростіша система без підсистем (група, в якій відсутні відмінні підгрупи). У процесі розвитку формується складна структура, [[Ієрархія|соціальна ієрархія]], включення індивіда в суспільство опосередковано приналежністю до менших спільнот ([[рід]], [[каста]] тощо). У складному суспільстві його члени входять у нього опосередковано, як елементи простих агрегатів з своїми «координуючими центамицентрами» у свою чергу підкореним центру «більш обширного» агрегату. У складніших суспільствах кількість проміжних рівнів та підсистем відповідно зростає<ref name="Кунин160">Ковалевский М.М Социология // Сочинения в 2 тт. Т.1 - СПб, 1997.

# Абстрактні науки (напр. [[логіка]], [[математика]]).

# Абстрактно-конкретні науки (напр.&nbsp;— [[механіка]], [[фізика]], [[хімія]]).

# Конкретні науки (напр. [[астрономія]], [[біологія]], [[соціологія]])