Відмінності між версіями «Сухорський Андрій Петрович»

нема опису редагування
'''Андрій Петрович Сухо́рський Андрі́й''' (*{{н}} [[{{ДН|1 серпня]] [[|8|1929]]}}, с. [[Вілька]], [[Лемківщина]]) - [[Лемки|лемківський]] майстер дерев'яної об'ємної різьби.
{{Noimg}}
{{Вікіфікувати|дата=Травень 2006}}
 
'''Сухо́рський Андрі́й''' (* [[1 серпня]] [[1929]], с. [[Вілька]], [[Лемківщина]]) - [[Лемки|лемківський]] майстер дерев'яної об'ємної різьби.
 
Різьблення навчився від свого батька Петра і М.Орисика.
[[1945]] - з родиною виселений на територію [[УРСР]] (с. Почмайстрівка [[Підгаєцький район|Підгаєцького району]] на Тернопільщини).
 
З [[1948]] живе у [[Львів|Львові]], працював на Львівському художньо-виробничому комбінаті.
 
Вже ранні роботи (до 1949) «Орел», «Коваль», «Верблюд», «Дід і собака» були високо оцінені. Після 1949 року створив композиції «Бідняк з плугом», «Повернення з війни», «[[Лемко]]», «Лемківські музики», «Прикордонники» і ряд інших. Скульптура малих форм: «Собаки напали» (1949), «Юна гусятниця» (1959), «Кобзар» (1964), «Господар Верховини» (1969).
 
Праці зберігаються в музеях [[Київ|Києва]], [[Львів|Львова]] іта [[Москва|Москви]].
 
Багато тематично його [[Шевченкіана]], яку започаткував твором «Мені тринадцятий минало» (1951) і повторив у кількох варіантах. У 1956-64 роках створив «Наймичку», «Малого Тараса», «Гайдамаків», «Ой три шляхи широкії», «Перебендю». До 170-річного ювілею Т. Шевченка (1984) створив кілька скульптурних портретів Шевченка, два варіанти «Кобзаря» та інші вироби з персонажами його творів. Разом із сином Богданом — теж талановитим різьбярем — створив кілька високохудожніх виробів до 175-річчя від дня народження Т.Шевченка (1989).
 
Заслужений майстер народної творчості УРСР (1984).
 
Заслужене визнання митцеві принесли твори з лемківської тематики, які сміливо можна трактувати творами професіальногопрофесіонального мистецтва. Це «Лемко-вівчар», «Лемко-різьбяр» (1979), «Лемко в чугані», «Лемко везе дрова» (1990), «Козак на коні» (1992), та інші. Віртуозна багатофігурна композиція «Переселення» (1985, Музей українського народного декоративного мистецтва, Київ). Понад сто найкращих його творів представлені в експозиціях музеїв Москви, [[Санкт-ПетербургаПетербург]]а, Києва, Львова та інших міст — «Козак-Мамай» (1981, 1991), «На ярмарок» (1988), «Чабан» (1993), «Різдво» (1994), «Козак з дівчиною»(1995).
 
А. Сухорський — активний громадський діяч, член правління Фундації дослідження Лемківщини у Львові, заступник голови Комітету Лемківської церкви Володимира і Ольги в Шевченківському гаю. Професійними митцями-скульптурами є сини Сухорського — Володимир Сухорський (8.VIII.1957), [[Львів]]) і Андрій Сухорський (2.VIII.1960), [[Львів]]), обидва члени Спілки [[художник]]ів України (з 1989). Вони автори багатьох скульптурних творів з дерева та інших матеріалів.
 
Окремі твори [[брати Сухорські]] виконали спільно: це багатофігурний комплекс «[[Захар Беркут]]» (1986), проект пам'ятника князю Данилу Галицькому (1987), проект пам'ятника Тарасові Шевченкові у Львові (1988). У 1994 році у Львові відкрито пам'ятник Т. Шевченкові авторства братів Сухорських (у 1996 році завершено всі додаткові роботи). У 1997 році стали переможцями конкурсу на найкращий проект пам'ятника Юрію Змієборцю у місті Львові. Пам'ятник відкрито в 1999 році.
 
Брати Сухорські живуть і творять у Львові.
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Народились 1 серпня]]
[[Категорія:Народились 1929]]
[[Категорія:Лемки]]
[[Категорія:Українські різьбярі]]
111 753

редагування