Ескадрені міноносці проєкту 956: відмінності між версіями

{{Військовий корабель

| Назва = ЕМ проекту 956 «Сарич»

=== Корпус, надбудова та загальне розташування ===

 

Кораблі проекту 956 є типовими кораблями довгонапівбачної конструкції із S-ною [[палуба|седловатістью]] у носовій частині, що забезпечує незаливаємість палуби, а також усі [[кут обстрілу|кути обстрілу]] носової артилерійської установки<ref name="Павлов7">{{книга|автор = Павлов А. С.|заголовок = Есмінці 1 рангу |місце = Якутськ |видавництво = Сахаполіграфіздат |рік = 2000|сторінки =7}}</ref>. Коефіцієнт подовження [[корпус корабля|корпусу]] - 8,7. Менше (порівняно з попередніми проектами есмінців і великих протичовнових кораблів) подовження корпусу було вимушеним кроком, пов'язаним із обмеженнями по будівельному місцю. Завдяки «коротким» корпусам кораблі проекту мають порівняно добре заходження на хвилю. Площа бічної [[парусність|парусності]] становить приблизно 1700 м2<ref name="ОС10">{{стаття | автор=Овсянніков С. В., Спиридопуло В. І. | заголовок=Радянський супересмінець третього покоління. Частина 3. Відмітні особливості проекту 956 |видання=Історія корабля | тип=альманах | видавництво=підприємець Богатов С. А. | рік= 2005|випуск=3|номер=1 |сторінки=10}}</ref>. Усі [[палуба|палуби]] корабля розташовані паралельно конструктивної [[ватерлінія|ватерлінії]], що суттєво полегшило встановлення обладнання та озброєння, а також зробило корабель більш технологічним. По всій довжині корпусу [[шпангоут]]и мають сильний розвал (у цілях поліпшення [[остійність|остійності]]). Надводний [[борт]] корабля виконаний із подвійним зломом на рівні другої і головної палуб корабля, у цілях зниження радіолокаційної помітності та збільшення внутрішнього об'єму корпусу<ref name="АП83"/><ref name="Павлов7" />. Обводи корпусу оптимізовані з урахуванням зменшення [[опір (фізика)|опору]] води та забезпечення незаливаємості при [[хвилювання моря|хвилюванні]] до 6-7 балів<ref name="ОС10" />. У [[кіль|підкільовому]] [[бульб]]і, розташованому в носовій частині корпусу, знаходиться антена гідроакустичного комплексу «Платина» МГК-335МС<ref name="Павлов7" />.

 

За допомогою п'ятнадцяти головних непроникних перебірок корпус розділений на 16 водонепроникних [[відсік]]ів<ref name="АП83"/><ref name="ОС10" />. На кораблі є шість [[палуба|палуб]]: палуба [[бак|напівбаку]], верхня, друга та третя палуби, перша та друга платформи (остання переходить у настил [[друге дно|другого дна]]). Основні корпусні конструкції, а також фундаменти та підкріплення виготовлені з низьколегованої [[сталь|сталі]]. В надводній частини корпусу в районах найбільшої концентрації напружень застосовані сталеві листи з підвищеною [[Границя плинності|межею плинності]]. В корму від кормового машинно-котельного відділення розміщені дві поздовжні перегородки, що забезпечують підвищену жорсткість кормового краю<ref name="ОС10" />.

 

Помірно розвинена [[надбудова (суднобудування)|надбудова]] складається із двох блоків - носового, що закінчується башенноподібною [[фок-щогла|фок-щоглою]] і присадкуватого кормового блоку з димовою трубою і зсувним [[ангар]]ом, на якому встановлена [[грот-щогла]]<ref name="ОС9">{{стаття | автор=Овсянніков С. В., Спиридопуло В. І. | заголовок=Радянський супересмінець третього покоління. Частина 3. Відмітні особливості проекту 956|видання=Історія корабля|тип=альманах|видавництво=підприємець Богатов С. А.|рік= 2005 | випуск=3|номер=1|сторінки=9}}</ref>. Надбудови виготовлені з [[алюміній|алюмінієво]]-[[магній|магнієвих]] [[сплав]]ів<ref name="АП83"/>. За допомогою [[заклепкове з'єднання|клепки]] вони з'єднуються із конструкціями верхньої палуби та палуби напівбаку<ref name="ОС10" />.

 

=== Енергетична установка ===

 

Ескадрені міноносці проекту 956 є єдиними в світі кораблями третього покоління із котлотурбінною установкою (КТУ)<ref name="ОС15">{{стаття | автор=Овсянніков С. В., Спиридопуло В. І. | заголовок=Радянський супересмінець третього покоління. Частина 3. Відмітні особливості проекту 956|видання=Історія корабля|тип=альманах|видавництво=підприємець Богатов С. А.|рік=2005 | випуск=3|номер=1|сторінки=15}}</ref>.

 

Двохвальна установка з двома малошумними [[Гребний гвинт|гвинтами]] фіксованого кроку<ref name="ОС15" /> дозволяє ескадреним міноносцям проекту розвивати повну [[швидкість корабля|швидкість ходу]] у 32 [[вузол (одиниця швидкості)|вузли]] та максимальну швидкість, рівну 33,4 вузлам. При нормальному запасі палива в 1740 тонн [[мазут]]у [[дальність плавання]] на [[швидкість корабля|максимальній швидкості]] досягає 1345 [[морська миля|морських миль]], а на [[швидкість корабля|економічній швидкості]] (18,4 вузли) збільшується до 3920 морських миль (4500 морських миль з паливним перевантаженням)<ref name="Павлов9">{{книга|автор = Павлов А. С.|заголовок = Есмінці 1 рангу|місце = Якутськ |видавництво = Сахаполіграфіздат |рік = 2000|сторінки =9}}</ref>.

 

До складу електроенергетичної установки корабля (сумарною потужністю 4900&nbsp;кВт) входять: два паротурбогенератори АК-18 потужністю 1250 кВт кожен і чотири резервних дизель-генератори загальною потужністю 2400&nbsp;кВт<ref name="ОС15" />.

 

=== Корабельні технічні засоби ===

 

{{comment|Шлюпковий пристрій|Шлюпковий пристрій - сукупність конструкцій, пристосувань і механізмів, що слугують для спуску шлюпок на воду, піднесення їх на борт і зберігання на судні}} складається з командирського [[катер]]у проекту 1390, робочого катеру проекту 338М і одного шестивеслового [[ял]]у<ref name="ОС15" />.

 

=== Радіотехнічне озброєння ===

 

 

На кораблях проекту встановлено [[радіолокаційна станція|радіолокаційні станції]] (РЛС) висвітлення повітряної та надводної обстановки [[Діапазон частот|сантиметрового діапазону]] МР-710 «Фрегат» (із 1-го по 3-й корпус), МР-710М-1 «Фрегат-М» (на 4-му та 5-му корпусах) і МР-750 «Фрегат-МА» з дальністю огляду від 2 до 145 км (на всіх інших корпусах)<ref name="Павлов9" /><ref name="Ни5" /><ref name="ОС14">{{стаття |автор=Овсянніков С. В., Спиридопуло В. І. | заголовок=Радянський супересмінець третього покоління. Частина 3. Відмітні особливості проекту 956 | видання=Історія корабля | тип=альманах| видавництво=підприємець Богатов С. А. | рік= 2005|випуск=3|номер=1 | сторінки=14}}</ref><ref>{{книга|автор = Павлов А. С.|заголовок = Сторожовий корабель «Безстрашний» |місце = Якутськ |видавництво = Сахаполіграфіздат |рік = 1997|сторінки =12 |isbn = }}</ref>. Ці станції навіть в умовах інтенсивних завад можуть вирішувати наступні завдання<ref name="ОС14" />:

Занебокрайне цілевказування здійснюється на відстані до 200&nbsp;км із допомогою системи «Мост», що має чотирьохдіапазонну пасивну РЛС виявлення і цілевказування ВРХ-27, радіотехнічну станцією (обробляє інформацію від авіаційного виносного спостережного пункту та забезпечує координатну прив'язку) та систему обміну інформацією<ref name="Павлов9" />. У якості засобу цілевказування протикорабельного комплексу озброєння використовується комплекс «Мінерал», як із активним радіолокаційним каналом з можливістю загоризонтного виявлення надводних цілей, так і пасивним радіолокаційним каналом. Є також канал прийому цілевказання від вертольотів і літаків<ref name="Ни5">{{стаття | автор=Нікольський А. | заголовок=Останній радянський есмінець| видання=Тайфун | тип=альманах | рік= 2000|випуск=26|номер=7 | сторінки=5}}</ref>.

 

Для виявлення [[підводний човен|підводних човнів]] і [[торпеда|торпед]] на кораблях проекту встановлено розроблену в [[1970-ті|1970-х роках]] [[гідролокатор|гідроакустичну станцію]] МГ-335 «Платина-С» з антеною у носовому бульбовом обтічнику. З шостого корпусу встановлювалася «Платина-МС» з СУ ПЧО «Пурга». Гарантована дальність виявлення підводних цілей - 1-2&nbsp;км, максимально можлива дальність виявлення (при нормальних [[гідрологія|гідрологічних умовах]]) - 10-15&nbsp;км<ref name="Павлов12" /><ref group="прим.">ДАК «Поліном», встановлена на [[Великі протичовнові кораблі проекту 1155|великих протичовнових кораблях проекту 1155]] є більш потужною, важить на 800 тонн більше і має вчетверо більшу дальність виявлення підводних цілей.</ref>. Для виявлення підводних диверсантів на ескадрених міноносцях проекту 956 встановлена спеціальна станція МГ-7<ref name="Ни5" />.

 

[[Бойова інформаційно-керуюча система]] відсутня. Усі питання взаємної інформаційної прив'язки вирішує модернізований [[планшет обстановки]] «Сапфір-У»<ref name="ОС14" />.

 

=== Проект 956ЕМ ===

Проект 956-ЕМ, розроблений Північним ПКБ під керівництвом головного конструктора В. П. Мішина, суттєво відрізняється від базового проекту 956 і від проекту 956-Е. Від своїх попередників цей проект відрізняється збільшеними головними розмірами корабля, підвищеною до 200 км дальністю стрільби модернізованого ПКРК «Москіт-МЕ», заміною чотирьох ЗАК АК-630 на два бойових модуля зенітного ракетно-артилерійського комплексу «Каштан», відсутністю кормової артилерійської установки, на місце якої була «зсунута» ПУ ЗРК «Штиль», наявністю у кормовій надбудові під грот-щоглою повноцінного вертолітного ангару для постійного базування вертольота. Два кораблі, побудовані за даним проектом: «Тайчжоу» (б/н 138) і «Нінбо» (б/н 139) були введені в склад [[Військово-морські сили Китаю|Військово-морських сил КНР]] у 2005-2006 роках<ref name="Атрина_956ЭМ"/>.

== Історія служби ==

Перший корабель проекту 956 («[[Сучасний (есмінець)|Сучасний]]») прибув до складу [[ВМФ СРСР|радянського Військово-морського Флоту]] [[24 січня]] [[1981]] року. [[30 грудня]] цього ж року він, за планом випробувань корабельного озброєння, здійснив перший міжфлотський перехід серед усіх есмінців 956-го проекту, обігнув [[Європа|Європу]] і, вийшовши до [[Середземне море|Середземного моря]], прибув у [[Севастопольська військово-морська база|Севастопольську ВМБ]]<ref name="P14">{{книга|автор = Павлов А. С.|заголовок = Есмінці 1 рангу |місце = Якутськ |видавництво = Сахаполіграфіздат |рік = 2000|сторінки =14}}</ref>. [[20 березня]] [[1983]] року, перебуваючи на першій бойовій службі, есмінці «Сучасний» і «[[Відчайдушний (есмінець)|Відчайдушний]]» у складі корабельної ударної групи з декількох кораблів провели навчальну мінну постановку<ref name="Р14" />.

{{quote|автор="Павлов А.с". Есмінці 1 рангу<ref name="Павлов10" />. |Оцінювати цей корабель досить складно, особливо з позиції «Треба б більше і краще». Безсумнівно, офіцери б хотіли каюти попросторіше, механіки - більш зручну в експлуатації дизель- або газотурбінну установку, протичовенники - найпотужнішу цифрову ГАС «[[Поліном (гідроакустична станція)|Поліном]]», радіометристи - «Підкат» або що-небудь новіше для виявлення низьколетячих цілей... Але нашому ВМФ дістався саме такий корабель, який є<ref name="Павлов10" />.}}

 

 

Незважаючи на те, що до [[2010]] року ескадрені міноносці проекту 956, якщо порівнювати їх із новими кораблями четвертого покоління, безумовно застаріли, прекрасні модернізаційні можливості, наявні в проекту<ref name="СПКБ264" />, дозволяють надати йому необхідні в нових умовах бойові якості за допомогою заміни застарілих систем корабельного озброєння на більш сучасні<ref name="ОС20">{{стаття | автор=Овсянніков С. В., Спиридопуло В. І. | заголовок=Радянський супересмінець третього покоління. Частина 3. Відмітні особливості проекту 956 |видання=Історія корабля | тип=альманах|видавництво=підприємець Богатов С. А.|рік= 2005|випуск=3|номер=1| сторінки=20}}</ref>.