Олександр Карагеоргієвич: відмінності між версіями

'''Олександр Карагеоргійович''' ({{lang-sr|Александар Карађорђевић}}, *[[29 вересня]] [[1806]] — †[[22 квітня]] [[1885]]) — [[Князівство Сербія|сербський князь]] в 1842–1858 роках. Син Карагеоргія — керівника сербського повстання 1804–1814 років.

Був зведений на престол уставобранителями — реакційним політичним угрупуванням яке організувало в 1842 році повстання проти князя Михайла Обреновича. Уставобранителі встановили олігархічний режим, Александр Карагеоргійович під їх впливом проводив реакційну політику, не скликав скупщину, посилилося сваволя чиновників. Усе це викликало загальне народне неводоволення. Спираючись на підтримку [[Австрія|Австрії]] пробував зміцнити свою владу, але був позбавлений престолу рішенням Святоандріївської скупщини в 1858 році.

Був наймолодшим сином Карагеоргія. Навчався у Хотині під патронажем російського царя. Служив у російській армії.

Князь Мілош Обренович, бажаючи примиритися з потомством Карагеоргія, наприкінці свого першого князювання запросив Олександра до Сербії, де він в 1840 році став ад'ютантом князя Михайла III, сина Мілоша. Після повалення Михайла III Обреновича (1842), в якому Олександр активної участі не приймав, скупщина обрала його князем.

У 1830 році одружився з Персидою Ненадович, від якої народилося 10 дітей. Після того, як султан визнав титул князя Михайла Обреновича в 1939 році, родина Карагеоргієвичів повертається до Сербії (це був певний знак примирення для обох сторін).

Його титул визнали як російський імператор, так і султан.

Період князювання Олександра був періодом кодифікації законів і створення нових державних установ; був виданий цивільний законник(1844), реформовано судочинство, вперше створений касаційний суд, засноване значне число навчальних закладів. Зразком, здебільшого, служила Австрія, і всі реформи носили бюрократичний характер.