Вікіпедія

Південний Тихоокеанський мандат: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 41:
 
== Історія ==
Відповідно до умов [[Англо-японський союз|Англо-японського союзу]], після початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] 23 серпня 1914 Японія оголосила війну Німеччині, і взяла участь у спільній з англійцями [[Облога Ціндао|облозі ЦиндаоЦіндао]] — німецької військово-морської бази в китайській провінції [[Шаньдун]]. На [[Імператорський флот Японії]] було покладено завдання знищення [[німецька Східно-Азійської крейсерська ескадра|німецької Східно-Азіатської крейсерській ескадри]] і захисту судноплавних маршрутів в Тихому та Індійському океанах. У ході виконання цього завдання Імператорський флот в жовтні 1914 без опору зайняв німецькі володіння на [[Маріанські острови|Маріанських]], [[Каролінські острови|Каролінських,]] [[Маршаллові острови|Маршаллових]] островах і архіпелазі [[Палау]].
 
По закінчення війни, згідно [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької мирної конференції]] була офіційно визнана японська окупація колишніх німецьких колоній в Мікронезії північніше екватора, і Японія отримала мандат Ліги Націй на управління цими територіями. Відповідно до умов мандата категорії «C», Японія почала розвивати острови як складову частину своєї імперії. Була прийнята програма інтенсивного економічного розвитку і стимулювання імміграції. Незабаром число японських, окинавських і корейських іммігрантів стало вдвічі перевершувати кількість тубільців.
Рядок 49:
В ході боїв 1943-1945 років, в результаті [[Кампанія в центральній частині Тихого океану (1943-1944)|Гілберто-Маршалловської]] і [[Маріанська операція|Маріанської]] операцій збройних сил США японці поступово втратили контроль над цими островами.
 
Мандат Ліги Націй був формально відкликаний [[ООН|Організацією Об'єднаних Націй]] в липні 1947 року, а управління [[Підопічна територія ООН Тихоокеанські острови|Підопічною територією Тихоокеанські острови]] взяли на себе США .
 
== Література ==
{{Commons category|South Pacific Mandate}}
*Annual report to the League of Nations on the administration of the South Sea islands under Japanese Mandate. [Tokyo]: Japanese Government. (Years 1921 to 1938)
*Arnold, Bruce Makoto. “Conflicted Childhoods in the South Seas: The Failure of Racial Assimilation in the Nan’yo”. ''The Tufts Historical Review'' Vol 4, No. 11 (Spring 2011) [https://www.academia.edu/5445339/Conflicted_Childhoods_in_the_South_Seas_The_Failure_of_Racial_Assiimilation_in_the_Nanyo]
*Herbert Rittlinger, "Der Masslose Ozean", Stuttgart, Germany, 1939
*[[George Cressey|Cressey George B.]] "Asia's Lands and Peoples", X Chapter : "Natural Basis of Japan" (P.196-285), section "South Seas" (p. 276-277).,1946
*Sion, Jules. "Asie des Moussons", Paris Librarie Armand Colin, (1928) I, 189-266, Chapter X "The Nature of Japan", section XIII "Japanese Colonial Empire" (p. 294-324), and section IV "Formosa and Southern Islands" (p. 314-320)
*Book "Asia", Chapter X "Japanese Empire" (p. 633-716), section "The Japanese islands in South Seas".
*Childress, David Hatcher,"The Lost City of Lemuria & The Pacific", 1988. Chapter 10 "The Pohnpei Island, in finding of sunken city"(p. 204-229)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Південний_Тихоокеанський_мандат