Аарон: відмінності між версіями

'''Ааро́н, Арон''' ({{lang-he|אַהֲרֹן}}) — старший (на три роки) брат [[Мойсей|Мойсея]] та [[Міріам (пророчиця)|Міріам]] (ar'-un, іноді вимовляється як ar'on, 'aharon— [[септуагінта]] Аарон), 1574–1451 роки до н. е.)— біблійний персонаж [[Старий Заповіт|Старого Заповіту]] , що був першим [[первосвященик]]ом єврейського народу і старшим братом пророка і законодавця [[Мойсей|Мойсея]] ([[Книга Вихід|Вих.]] 28:1).

Серед значень імені: високий, гора, гора світла, учитель, освічений і ім'я, спільне з ім'ям Геруна, більш вживаному на Сході. <ref name="z">[http://azbyka.ru/hristianstvo/bibliya/entsiklopediya/0/arhimandrit_nikifor_bibleiskaya_entsiklopediya_0004-all.shtml Біблійна енциклопедія]</ref> Див. також [[:en:Aaron (given name)]].

Аарон входить в визначне положення, коли на горі [[Синай]] він, старійшини і представники його племені наблизилися ближче до гори ніж людям взагалі було дозволено підходити, щоб побачити виявлену славу Божу ({{Біблія|2 М.|24:1,9,10}}). Декілька днів згодом, коли Мойсей відвідував його служителя Єгошую ([[Ісус Навін]]) і вийшов на гору Сінай для отримання від Бога закону, Аарон навчався деякого лідерства над народом у час його відсутності. Зневірившися побачити знову свого брата, що зник в тайні стосунків з невидимим Богом, вони звернулися до Аарона щоб виготовити їм осяжних богів, і вивести їх назад до Єгипту (Вихід 32). Аарон ніколи не виявляв такий міцний, героїчний характер, який мав його брат; і тут на Сінаї він показав свою найслабкішу природу, поступився вимогам людей і дозволив їм виготовлення золотого тельця. Аарон наказав принести золоті сережки від жінок та дітей і, коли вони були принесені, вилив з них золотого тільця, вірогідно, по образу єгипетського ідола [[Апіс]]а. Задоволений народ вигукував: «ось бог твій, Ізраїль, котрий вивів тебе з землі Єгипетської» (Вих. 32:4). Побачивши це, Аарон поставив жертовник і виголосив, кажучи: «завтра свято Господу». На другий день народ приніс перед ним цілопалення («всесожжения») і став їсти та пити, а пізніше гуляти ({{Біблія|2 М.|32:1-6}}). Проте видно, що Аарон зробив це неохоче, що видно від його готовності помститися за зраду взятися за зброю і кинутись на ідолопоклонників за закликом Мойсея ({{Біблія|2 М.|32:26-28}}). За прояв слабкості Аарон отримав справедливий укір від Мойсея, але так як ця малодушність скоро було загладжена каяттям, то і після цього Аарон не втратив Божого благовоління.

В 1491 році до н.&nbsp;е. у зв'язку з плануванням і зведенням [[Скинія|Скинії]] (Намет), Аарон й його сини були обрані для офіційного священства; символічні шати були старанно зроблені для них (Вихід 28); після зведення і освячення скинії, він і його сини були зовнішньо введені в священийсвященний намет (Левит 8). Це проявилося тим, що Аарон один був [[намащення|намащений]] [[свята олія|святою олією]] ({{Біблія|3 М.|8:12}}) і з тим він був возведений в сан первосвященика з правом передавати первосвященство старшому в його роді, а його сини були разом з ним зобов'язані дбати про жертовні обряди і речі та поставлені в сан священників або жреців ({{Біблія|3 М.|8:1}}). Вони слугували в отриманні і подаванні різних приношень, і можливо входили і служили в перший палаті скинії; але тільки Аарон, як [[первосвященник]], [[Посередник Старого Завіту]], міг ввійти в [[Святе Святих]], і то тільки один раз на рік, на великий [[День Викуплення]] (Левит 16:12-14). Втім, незабаром після посвячення двоє із синів Аарона, Налав і Авіуд, взяли свої кадильниці і принесли перед Господом «вогонь чужий» (тобто взятий не з вівтаря, як наказано було Господом), за що й були вбиті вогнем, посланим від Господа ({{Біблія|3 М.|10:1-7}}). Книга Числа ({{Біблія|4 М.|3:4|т=3:4}}) відмічає, що це сталося, коли народ був ще в [[Синайський півострів|Синайській пустелі]]. Слідом після їх смерті Мойсей пішов до Аарона і передав йому волю Господню відносно священників у наступних словах: «У тих, хто наближується до мене, буду освячений і перед усім народом прославлюсь» ({{Біблія|3 М.|10:3}}).

Після відходу Ізраїля від Сіная, Аарон приєднався до його сестри Міріам в протесті проти влади Мойсея ({{Біблія|4 М.|12:1}}), котрий, як вони твердили, був самовпевнений. Також Аарон оскаржував у Мойсея право пророкувати, вказуючи на шлюб Мойсея з ефіопкою. За цей бунт Міріам була уражена семиденною проказою, але одужала знову, коли за благанням Аарона, Мойсей заступився за неї перед Богом . Священна служба Аарона вимагаюча фізичну, моральну і обрядову чистоту точного порядку, здається зробила його неуразливим цією формою покарання. Аарон же, по сповіді свого гріха перед Богом, був прощений. Дещо пізніше ({{Біблія|4 М.|16:1}}) він особисто, разом з Мойсеєм, який нерідко піддавався закидам і образам зі сторони євреїв, що легко могли обуритись на нього, став об'єктом повстання його власного племені, що оскаржували у нього право священства. Повстання піднялось під керівництвом [[Левіти|левіта]] Корея, Дафана, Авірона і Авнана з 250 найвидатніших ізраїльтян з інших колін. «Годі вам! Уся громада, всі -&nbsp;— святі, і Господь серед них. Чого ж ви пнетесь високо над Господньою громадою?» ({{Біблія|4 М.|16:3}})&nbsp;— говорили вони Мойсею і Аарону. Результатом обурення стало те, що заколотники були поглинені землею, а їх 250 спільників були спалені небесним вогнем. Але грізне покарання не дало уроку незадоволеним. На другий день народ знову проявив невдоволення до Мойсея і Аарона ({{Біблія|4 М.|16:41}}): «ви умертвили народ Господній»&nbsp;— скаржився народ, і тоді вийшов гнів від Бога і почалась смерть серед народу: загинуло 14700 чоловік. Це повстання було підкорено і повноваження Мойсея і Аарона, підтвердилися через чудотворне скиненням бунтівників. Оскільки їх знищувала чума, Аарон, за Мойсеєвим наказом, взяв кадильницю, поклав у неї куріння та вогню з жертовника і кинувся посеред живих і мертвих людей з освітленим кадилом, і винищення було зупинене ({{Біблія|4 М.|16:42-49}}). Всевишня воля у вибранні Аарона і його сімейства на священство була потім повністю підтвержена через чудодійне розбрунькування його [[жезл]]а. Перед цим Мойсей взяв від усіх 12 колін і положив на ніч в Скинію 12 жезлів з надписом на кожному імені родоначальника коліна; зранку жезл коліна Левіїного, з іменем Аарона, розквів, пустив бруньки, дав квітку і приніс мигдалі ({{Біблія|4 М.|17:8}}). Цей розквітлий жезл зберігався довгий час при [[Ковчег Заповіту|Ковчезі Заповіту]], як явний доказ того, що священство навіки затверджено Богом за Аароном і його синами. Дивіться також [[Жезл Аарона]].

: Вони не є суперечливі, або негармонійні. Драматичне місце дії повністю представлене в Числах 20: в сороковому році після виходу з Египту Мойсей, Аарон і його син [[Елезар]], на очах людей піднімаються на [[Хор (гора)|гору Хор]] (Ор); з Аарона зняті службові шати, які формально одягнуті на його старшого живого сина; Аарон помирає перед Господом на Горі у віці 123 років, в перший день п'ятого місяця, і похований його двома родичами, які потім повертаються до табору без першого і великого первосвященика; коли люди розуміють, що його більше нема, вони показують горе і любов тридцятьма днями жалоби (Чис. 20:29). Уривок у Числах 33 записує подію його смерті якраз після списку зупинок в звичайній близькості від гори Хор; у той час як Мойсей у Повторенні Закону 10 повідомляє з якої з цих зупинок, а саме з [[Мосера]] (Moserah), оця видатна похоронна процесія звершила свій шлях до Гори Хор. У записах ми знаходимо відсутність протиріччя або ускладнення. Гора Хор (Ор) до сих пір називається у арабів горою пророка Аарона (Джебель Гарун).

Аарон одружився з [[Елішева|Елішевою]] (Elisheba) (Єлизавета<ref name="z"/>), донькою [[Амінадав]]авою (Amminadab), і сестрою [[Нахшон]]а (Nahshon), принцем [[Юда (коліно)|племені Юди]], що народила йому чотирьох синів: [[Надав]], [[Авіга|Авігу]], [[Елеазар]] і [[Ітамар]] (Вихід 6:23). Блюзнірська дія (принесенню Господу «вогню чужого») і слідуюча смерть Надава і Авігу записана в книзі Левіт 10. Елеазар і Ітамар булі більш побожні і шанобливі; і від них походить довгий родовід священників, що їм було доручені обрядові закони Ізраїлю; спадкоємність змінювалася від одного роду до іншого при певних переломах історії народу. По смерті Аарона священничий обов'язок був вспадкований його старшим сином [[Елеазар]]ом ({{Біблія|4 М.|20:28}}; {{Біблія|5 М.|10:6}}).