Гвоздєв Олексій Олександрович: відмінності між версіями

У науковій спадщині вченого — критичні статті в галузі літератури і театру, підручники, монографії тощо. Серед найвідоміших — «Історія західноєвропейської літератури. Середні віки та [[Відродження]]», «Театр епохи феодалізму», «Про зміну театральних систем», «Театр повоєнної Німеччини», «Західноєвропейський театр на рубежі XIX і XX століть». Досконале знання німецької мови, безпосереднє знайомство з німецькою культурою, літературою, мистецтвом — і найбільше театром, дало О. Гвоздєву можливість на підставі особистих вражень і широкої поінформованості в німецькій театрознавчій науці зробити власні відкриття.▼

До О. Гвоздєва в Росії не існувало науки, поіменованої «[[Театрознавство]]м». Саме від нього прийшло усвідомлення про необхідність розмежування «зовнішнього» не лише науки про [[театр]] і літературу, а й розмежування «внутрішнього» — театру і [[драма|драми]]. Посилаючись на [[Макс Герман|Макса Германа]], О. Гвоздєв певним чином прокладає місток і до нинішніх проблем у галузі теорії драми та театрознавства, — міркування німецького вченого, які дістали належне поцінування й знайшли своє використання в працях російського театрознавця, є актуальними і тепер. Так само, як М. Герман, російський дослідник театру цікавиться проблемою «[[театр]] — [[глядач]]»: «сучасний глядач потребує грандіозних масових видовищ, а не камерних, замкнених сценою-коробкою [[вистава|вистав]]». Такий висновок О. Гвоздєв зробив на підставі опублікованої в німецьких журналах статистики, що характеризує число театрів і видовищних приміщень у Берліні.▼