Чорноморець Юрій Павлович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Savchenko.lex (обговорення | внесок)
м виправлення вікіпосилання на нпу імені мп драгоманова
Savchenko.lex (обговорення | внесок)
оформлення, правопис, стильові правлення але треба далі вичитувати. іншим разом.
Рядок 35:
== Біографія ==
 
Юрій Чорноморець народився [[26 квітня]] [[1974]] року у місті Києві. Походить із роду українських священиків, останній із яких – протоієрей [[Микола Радецький]]. Про свій родовід Чорноморець говорить наступне:<ref>{{cite web
|url =http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794
 
|назва ="УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я – ЦЕ МІНА В БУДИНКУ РПЦ, ЩО РАНО ЧИ ПІЗНО "ВИБУХНЕ", І РПЦ В УКРАЇНІ "ПОСИПЛЕТЬСЯ"
«Взагалі як можна підозрювати в проросійських симпатіях сина українського літературознавця, нащадка багатьох поколінь священників із Волині, селян з Уманщини і вчителів із Київщини? Я що – сам собі ворог? Я проти будь-яких утисків росіян в Україні. Але це не тому, що я є русофілом, а тому що захищати права всіх – це норма. Мій прапрадід був розстріляний денікінцями за захист євреїв під час погрому. Брат мого прадіда розстріляний радянською владою лише за те, що був священиком, а ще один родич поплатився життям як єпископ УАПЦ. Я не бачу причин після цього любити російських шовіністів чи симпатизувати тим, хто за відродження радянщини. У мене добра історична пам’ять»<ref>http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794/.</ref>.
|прізвище =
 
|ім'я =
|дата =24 липня 2009 р.
|веб-сайт =risu.org.ua
З |видавець [[2005]] року - постійний автор сайту «=Релігійно-інформаційна служба України».
|дата-доступу =8 грудня 2014 р.
«}}</ref>:{{text|Взагалі як можна підозрювати в проросійських симпатіях сина українського літературознавця, нащадка багатьох поколінь священників із Волині, селян з Уманщини і вчителів із Київщини? Я що – сам собі ворог? Я проти будь-яких утисків росіян в Україні<. Але це не тому, що я є русофілом, а тому що захищати права всіх – це норма. .>Мій прапрадід був розстріляний денікінцями за захист євреїв під час погрому. Брат мого прадіда розстріляний радянською владою лише за те, що був священиком, а ще один родич поплатився життям як єпископ УАПЦ. Я не бачу причин після цього любити російських шовіністів чи симпатизувати тим, хто за відродження радянщини. У мене добра історична пам’ять»<ref>http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794/.</ref>.}}
==Суспільна Освіта та наукова діяльність ==
У [[1997]] році закінчив філософський факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Національного університету імені Т.Г. Шевченка]] із дипломною роботою на тему «[[Метафізика]] грецької патристики».
 
У [[2002]] році захистив кандидатську дисертацію (із спеціальності 09.00.05 - історія філософії) на тему «[[Антропологія]] східної патристики». З [[2005]] року - доцент кафедри філософії та політології, [[Національний університет державної податкової служби України]]. З [[2012]] року - професор кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова]].
 
З [[2005]] року - доцент кафедри філософії та політології, [[Національний університет державної податкової служби України]].
З [[2005]] року - постійний автор сайту «Релігійно-інформаційна служба України».
 
У [[2011]] році захистив докторську дисертацію (із спеціальності 09.00.11 - [[релігієзнавство]]) на тему: «Еволюція візантійського [[неоплатонізм]]у».
У [[2009]]-[[2010]] роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту «Релігія в Україні» (головний редактор – Алла Дмитрук). З [[14 вересня]] [[2010]] по [[14 вересня]] [[2011]] - шеф-редактор сайту «Богословський портал».
 
З [[2012]] року - професор кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова]].
У [[2011]] році визнаний отримав премію імені Кароля Войтили як найкращий релігійний журналіст України (в [[2010]] році премію отримала Катерина Щоткіна).
 
У [[2011]] році захистив докторську дисертацію (із спеціальності 09.00.11 - [[релігієзнавство]]) на тему: «Еволюція візантійського [[неоплатонізм]]у».
 
Він належить до [[УПЦ МП|УПЦ Московського патріархату]]. З 2004 р. по 2010 рік послідовно критикував російський церковний шовінізм. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми: із прямою критикою Патріарха Московського, вищих церковних чинів РПЦ, [[етнофілетизм|етнофілетичної]] ідеології «[[Російський світ|Російського світу]]» тощо. На думку деяких православних публіцистів, саме Чорноморець, а також священик [[Зуєв Петро]] та журналіст [[Штейніков Сергій Володимирович]] вважалися головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ. З 2010 року висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. З 2011 року концентрується на пропаганді окремих позитивних досягнень УПЦ та інших українських церков, критикуючи лише окремі дії чи слова церковних діячів. Відхід від політичної діяльності пов'язується із все більшою заагажованістю у теологічні, релігієзнавчі та філософські проекти. Вважає, що для церкви головне - бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних.
З 2012 року - член редколегії філософського журналу "Sentetiae",редактор спеціальних випусків журналу "Філософська думка" (спільно із журналом "Sentetiae") на теми: "Антична і середньовічна філософія" (2010), "Теологія і філософія релігії" (2011), "Християнська теологія і сучасна філософія" (2012), "Перспективи філософії та теології" (2013).
Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує екуменізм із активною апологетикою православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів Декларації трьох церков Київської традиції від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.
Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське та греко-католицьке середовище.
В 2012 році несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму під час публічного диспуту із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму. В 2009-2010 році активно критикував католицьке вчення про примат папи Римського.
В 2012-2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику "Божих імен" (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля. Ця концепція філософії релігії має бути методологічною основою для постсекулярного релігієзнаства доби постмодерну. Таке релігієзнавство є принципово відкритим до діалогу із теологією, хоча і зберігає власну автономію. Особливою перевагою такого релігієзнаства є можливість нової, розуміючої соціології релігії. Теологія, філософія, релігієзнавство стають трьома світоглядними дискурсами, які передбачають взаємну співпрацю в часи постмодерну при загальному зростанні строгості методології, єдиною для всіх. Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити найдійний фундамент для філософії, теології та релігієзнаства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму та агностицизму.
Активно відстоює повернення теології в Університет, доводячи можливість відкриття теологічних факультетів із трьома відділеннями: православної теології, католицької теології, протестанської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох конфесій, активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною "світсько теологією". Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам України предмету "релігієзнавство", за викладання всім студентам предметів "Основи християнської культури" та "Основи соціального вчення християнства". Активно бореться за розширення викладання у школах України "Основ християнської етики". Відстоює автономію тралиційної церковної освіти (семінарії, академії), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання державою церковної освіти та її результатів (дипломів, дисертацій). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі правослвного філософа і богослова Р. Суінберга.
 
=== Наукові погляди і праці ===
==Суспільна діяльність==
Юрій Чорноморець відомий також як публіцист.
 
Під час подій Помаранчевої революції Чорноморець разом з чотирма кліриками УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію - «Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви», від 26 листопада 2004:«Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью»
 
Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі міської ради на Хрещатику, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.
 
У 2010 р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ митрополит Володимир. З благословення митрополита Володимира весною 2010 року було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі Всіх Святих, на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.
30 вересня 2010 року Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, Успенських читань на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов’я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі Всіх Святих, на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне богослов’я, з 1 жовтня по 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.
 
Також Чорноморець критично ставиться до УАПЦ та УПЦ-КП.<ref>http://www.radiosvoboda.org/content/article/2269078.html</ref>.
В 2012-2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.
 
== Наукові погляди і праці ==
 
У філософії розвиває ідеї [[феноменологія|феноменології]], [[кантіанство|кантіанства]], [[онтологія|онтології]] [[Ніколай Гартман|Ніколая Гартмана]], комунікативної прагматики Карла Апеля.
Рядок 80 ⟶ 64:
У [[Православна теологія|православній теології]] працює в двох парадигмах. У межах [[неопатристика|неопатристики]] розвиває ідеї теологів о. [[Георгій Флоровський|Георгія Флоровського]] та о. [[Думитру Станілоае]]. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї [[Девід Харт|Девіда Бентлі Харта]], о. [[Джон Манусакіс|Джона Манусакіса]] та митрополита [[Антоній Сурозький|Антонія Сурожського]].
 
=== Монографія ===
Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна монографія «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми "Діалог традицій" видавництва [[Дух і літера (видавництво)|"Дух і Літера"]] спільно з [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціацією "Духовне відродження"]] та [[Донецький християнський університет|Донецьким християнським університетом]]) (К.,2010), де, зокрема, [[Ареопагітики|ареопагітичний корпус]] вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу [[Йоан Філіпон|Йоану Філіпону]]. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів - тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до терміну "християнський аристотелізм" по відношенню до Томи Аквіната. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо - у теології, яка має справу із статичним змістом, який знакодить різне мовне значення (у статті "Необхідність пізнання традиції" в 15 номері "Трудів КДА"). Аналіз проблемних положень теології св Григорія Палами не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні Миколаєм Кавасилою у пізніших статтях та диспутах.
В цілому, як у межах неопатристика, так і "радикальної ортодоксії" притримується строго православного вчення, критикує православний екзистенціалізм (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо - софіологію).
 
== Вибрана бібліографія ==
[[Файл:Візантійський неоплатонізм.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ю.П. Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)]]
=== Монографії ===
* Чорноморець Ю.П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Юрій Чорноморець. Серія "Діалог традицій" (спільний проект [[Дух і літера (видавництво)|видавництва "Дух і літера"]], [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціації "Духовне відродження"]] та [[Донецький християнський університет|Донецького християнського університету]]). К.: Дух і літера, 2010. – 568 с.
 
=== Бібліографія наукових статей ===
=== Статті ===
<div class="reflist4" style="height: 220px; overflow: auto; padding: 3px" >
* Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії. - № 15. - К. 2012. – с. 349-359.
* Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. – №57. – 2011. – С. 84-93.
Рядок 128 ⟶ 109:
* Методологія православної теології: джерела, розвиток, сучасність 20 09 2010 [http://www.religion.in.ua/main/bogoslovya/5884-metodologiya-pravoslavnoyi-teologiyi-dzherela-rozvitok-suchasnist.html]
* Православная теология Девида Бентли Харта – новое начало в эпоху постмодерна [http://theology.in.ua/ua/bp/theologia/contemporary/44359/]
</div>
== Громадська діяльність ==
 
Він належитьНалежить до [[УПЦ МП|УПЦ Московського патріархату]]. З 2004 р. по 2010 рікроку послідовно критикувавкритикує російський церковний шовінізм. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми: із прямою критикою Патріарха Московського, вищих церковних чинів РПЦ, [[етнофілетизм|етнофілетичної]] ідеології «[[Російський світ|Російського світу]]» тощо. На думку деяких православних публіцистів, саме Чорноморець, а також священик [[Зуєв Петро]] та журналіст [[Штейніков Сергій Володимирович]] вважалися головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ{{fact}}. З 2010 року висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. З 2011 року концентрується на пропаганді окремих позитивних досягнень УПЦ та інших українських церков, критикуючи лише окремі дії чи слова церковних діячів. Відхід від політичної діяльності пов'язується із все більшою заагажованістю у теологічні, релігієзнавчі та філософські проекти. Вважає, що для церкви головне - бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних{{fact}}.
 
Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує екуменізм із активною апологетикою православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів Декларації трьох церков Київської традиції від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.
 
Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське та греко-католицьке середовище.
 
В 2012 році несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму під час публічного диспуту із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму. В 2009-2010 році активно критикував католицьке вчення про примат папи Римського.
В 2012-2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику "Божих імен" (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля.
 
Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити найдійний фундамент для філософії, теології та релігієзнаства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму та агностицизму.
 
Активно відстоює повернення теології в Університет, доводячи можливість відкриття теологічних факультетів із трьома відділеннями: православної теології, католицької теології, протестанської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох конфесій, активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною "світсько теологією". Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам України предмету "релігієзнавство", за викладання всім студентам предметів "Основи християнської культури" та "Основи соціального вчення християнства". Активно бореться за розширення викладання у школах України "Основ християнської етики". Відстоює автономію тралиційноїтрадиційної церковної освіти (семінарії, академії), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання державою церковної освіти та її результатів (дипломів, дисертацій). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі правослвногоправославного філософа і богослова Р. Суінберга.
 
== Публіцистична діяльність==
З [[2005]] року - постійний автор статей на сайті «Релігійно-інформаційна служба України».
 
У [[2009]]-[[2010]] роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту{{fact}} «Релігія в Україні» (головний редактор – Алла Дмитрук). З [[14 вересня]] [[2010]] по [[14 вересня]] [[2011]] - шеф-редактор сайту «Богословський портал».
 
У [[2011]] році визнаний отримав премію імені Кароля Войтили як найкращий релігійний журналіст України (в [[2010]] році премію отримала Катерина Щоткіна).
 
Під час подій Помаранчевої революції Чорноморець разом з чотирма кліриками УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію - «Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви», від 26 листопада 2004:«Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью»
 
Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі міської ради на Хрещатику, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.
 
У 2010 р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ митрополит Володимир. З благословення митрополита Володимира весною 2010 року було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі Всіх Святих, на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.
30 вересня 2010 року Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, Успенських читань на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов’я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі Всіх Святих, на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне богослов’я, з 1 жовтня по 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.
 
Також Чорноморець критично ставиться до УАПЦ та УПЦ-КП.<ref>http://www.radiosvoboda.org/content/article/2269078.html</ref>.
В 2012-2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.
 
Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна монографія «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми "Діалог традицій" видавництва [[Дух і літера (видавництво)|"Дух і Літера"]] спільно з [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціацією "Духовне відродження"]] та [[Донецький християнський університет|Донецьким християнським університетом]]) (К.,2010), де, зокрема, [[Ареопагітики|ареопагітичний корпус]] вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу [[Йоан Філіпон|Йоану Філіпону]]. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів - тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до терміну "християнський аристотелізм" по відношенню до Томи Аквіната. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо - у теології, яка має справу із статичним змістом, який знакодить різне мовне значення (у статті "Необхідність пізнання традиції" в 15 номері "Трудів КДА"). Аналіз проблемних положень теології св Григорія Палами не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні Миколаєм Кавасилою у пізніших статтях та диспутах.
В цілому, як у межах неопатристика, так і "радикальної ортодоксії" притримується строго православного вчення, критикує православний екзистенціалізм (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо - софіологію).
 
=== Публіцистика ===
<div class="reflist4" style="height: 220px; overflow: auto; padding: 3px" >
* Як можлива релігійна теологія в Університеті? 6 09 2011 [http://www.religion.in.ua/main/analitica/11756-yak-mozhliva-religijna-teologiya-v-universiteti.html]
* Яку теологію потрібно викладати в Університетах? 30 08 2011 [http://www.religion.in.ua/main/daycomment/11650-yaku-teologiyu-potribno-vikladati-v-universitetax.html]
Рядок 149 ⟶ 167:
* Объективных препятствий к рассмотрению РПЦ МП вопроса о Мазепе не существует. Несмотря на неадекватную реакцию со стороны сторонников политического единства России и Украины [http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=70654&type=view]
* РПЦ і просвітницький абсолютизм [http://www.religion.in.ua/main/daycomment/2567-rpc-i-prosvitnickij-absolyutizm.html]
</div>
 
== Джерела ==
* [http://theology.in.ua/ua/bp/theologia_in_ua/theologians/~%D0%A7/44677/ Чорноморець Юрій Павлович // Богословський портал (2011)]