Глинський Іван Львович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 4:
== Короткий життєпис ==
Старший син князя [[Глинський Лев Борисович|Лева Борисовича Глинського]], рідний брат [[Глинський Михайло Левович|Михайла Глинського]]. Вперше згаданий в актах як придворний короля у 1482. 1492 року був висланий великим князем [[Олександр Ягеллончик|Олександром]] Ягеллончиком до смоленського намісника [[Іван Хлібович|Івана Хлібовича]], аби смоленців втримав у вірності. В лютому [[1495]] року з братом Василем вітав у Маркові велику княжну Олену, доньку Івана ІІІ — наречену великого князя Олександра. В червні [[1495]] року був намісником переломським та ожським (озьким). [[1501]] року був земським хорунжим, [[1502]] року, після відставки, став господарським маршалком. [[1503]] року разом з братами брав участь в супроводі великого князя Олександра Ягеллончика. Основні володіння князя перебували в [[Київський повіт|Київському повіті]].
Після переведення на посаду воєводи новогрудського почав брати участь в [[1508]] році у повстанні групи українських та білоруських феодалів (за підтримки Московського царства) разом з братами Михайлом та Василем, невдоволених пануванням литовської знаті. Супроводжував Михайла до Турова, [[Мозир]]я, брав участь в переговорах з московитами. Через це втратив посаду (отримав Альбрехт Гаштольд), його маєтки були конфісковані. Під час виправи Михайла Глинського на Мінськ та Оршу залишився з братом Василем в Мозирі, перебував на Поліссі до повернення Михайла з Москви. В листопаді, після інформації про наближення військ ВКЛ на чолі з князем [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтином Острозьким]], за намовою брата Василя переїхав до Московії, де отримав як упосаження Мєдиню. Після арешту Михайла втратив політичний вплив.
| |||