Розкол Християнської церкви 1054: відмінності між версіями

Останнє зіткнення [[Візантія|Візантії]] з Римом склалося в середині [[11 століття|ХІ століття]] і означало повний розрив між Римською та Константинопольською Церквами, який пізніше було названо Великим церковним розколом. Константинопольський архієпископ [[Михайло Кіруларій]] (1043—1108) надзвичайно енергійно прагнув підкорити собі Александрію, Антіохію та Єрусалим й одночасно зрівнятися в правах із Римським папою. Як і патріарх [[Фотій (патріарх)|Фотій]] [[Михаїл Кіруларій]] огортає свої домагання догматичною оболонкою. У листі до папи Лева ІХ (1048—1054) патріарх пише, що він згоден називати папу Вселенським патріархом (хоча Римського єпископа називали так ще на Халкидонському соборі), підтримувати єдність, навіть попри догматичні та обрядові відмінності (які не мають принципового значення), але папа визнає Константинопольського патріарха рівним йому в канонічних правах. Хоча папа Лев ІХ на той час потребував союзу з Візантією проти [[нормани|норманів]], однак честь Римської кафедри для нього була вищою понад усе. [[Лев IX (папа)|Лев ІХ]] відправив [[1054]]&nbsp;року до [[Константинополь|Константинополя]] кардинала [[Гумберт (кардинал)|Гумберта]] (найосвіченіший [[теолог]] і каноніст того часу), канцлера Фрідріха, архієпископа Альмафійського Петра. Візантійський імператор [[Костянтин IX Мономах|Костянтин IX]], прагнучи примирення сторін влаштував [[колоквіум]] між кардиналом Гумбертом і богословом [[Студійський монастир|Студійського монастиря]] Микитою, тому що сам патріарх [[Михайло Кіруларій]] був слабеньким теологом. У результаті диспуту Микита визнав свою поразку, але патріарх продовжував наполягати на своїх претензіях й підбурювати народ проти римських легатів. Було скликано Собор, і патріарх вказав місце папським легатам позаду грецьких архієреїв, що було порушенням канонів й порядку [[диптих]]а. Тоді під час патріаршого богослужіння 15 липня 1054&nbsp;року кардинал Гумберт, архієпископ Петро та канцлер Фрідріх поклали на вівтар [[Софіївський собор (Константинополь)|Софіївського собору]] [[Булла|буллу]] екскомунікації та [[Анафема|анафеми]] щодо патріарха і його прихильників, яку вони склали як повноважні представники папи Лева ІХ, який на той час уже помер. Після цього вони залишили столицю<ref>[http://www.unavoce.ru/library/excommunication_caerularius.html Краткий отчет о том, что проделали послы Святого Римского и Апостольского Престола в Царствующем Граде (рос.)]</ref>. [[Михайло Кіруларій]] запросив їх на новий колоквіум, передбачаючи вчинити над ними розправу руками підбуреного натовпу. Імператор [[Констянтин IX Мономах|Констянтин ІХ]], відчуваючи щось недобре, вимагав власної присутності на диспуті, але тоді [[патріарх]] сам відмовився від колоквіуму. 20 липня 1054&nbsp;року [[Михайло Кіруларій]] зачитав текст анафеми Римській Церкві. Сам патріарх вважав це остаточним розділенням церков, але Александрія, [[Єрусалим]] й особливо [[Антак'я|Антіохія]] продовжували підтримувати тісні відносини з [[Рим]]ом. Папа [[Стефан IX (X)|Стефан IX]] ([[1057]]—[[1058]]) та імператор [[Священна Римська Імперія|Священної Римської Імперії]] [[Генріх III (імператор Священної Римської Імперії)|Генріх III]] запрошували [[Константинополь]] до єднання, на що [[Михайло Кіруларій]] відповів відмовою<ref>[http://www.newadvent.org/cathen/10273a.htm Михаїл Керулларій (англ.)]</ref>.