Вікіпедія

Анакреонт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
Рядок 4:
 
== Біографія ==
Уроженець міста Теоса (Мала Азія), Анакреонт багато разів міняв проживання.Після завоювання персами Теоси переїхав до міста Абдери, довгий час жив при дворі самоського тирана Полікрата, який зробив свій палац центром науки і мистецтва. Саме тут розквітнув талант Анакреонта, він став співцем розваг і безжурного життя полікратівського вищого світу. Після трагічної смерті тирана на запрошення афінського правителя Гіппарха прибув до Афін, став другом володаря і навіть після його вбивства в 514 р. до н.е ще прожив довгі роки в місті. Вже в старості поет залишив гостинні Афіни й опинився при дворі аристократів Алевадів (Фкссалія), а врешті повернувся в рідне місто, де, мабудь, і помер.
Народився в [[Теос]]і, у [[Мала Азія|Малій Азії]]. Відомо, що із наступом персів близько [[545 до н. е.]] Анакреонт переселився разом зі співгромадянами в [[Абдери]], які були тоді заново засновані теосцями, що рятувалися від ворога. Через деякий час Анакреонт отримав запрошення від тирана [[Самос]]а [[Полікрат]]а, куди і перебрався після завоювання Теоса персами. Анакреонт усе життя був вірний [[епікур]]ейським настроям, дух розкоші й веселощів розбещеного на східний манер суспільства, що панував при дворі тирана, прийшлися йому до смаку. Коли в [[522 до н. е.]] [[Полікрат]] помер, Анакреонт переселився в [[Афіни]], до двору тирана [[Гіппарх]]а, сина [[Пісістрат]]а. Особлива дружба зв'язувала його з [[Гіппій (тиран)|Гіппієм]], що був аматором літератури і мистецтва. Час і місце смерті Анакреонта точно невідомі. Можливо, після смерті [[Гіппарх]]а та вигнання [[Пісістратиди|Пісістратидів]] він повернувся на [[Теос]], де жителі поставили йому символічний надгробок і статую. Однак незвичайні почесті, якими оточили Анакреонта афіняни, які також установили на [[Акрополь|Акрополі]] його статую роботи [[Фідій|Фідія]], дають підстави припускати, що Анакреонт, подібно [[Симонід|Сімоніду]], міг прожити в [[Афіни|Афінах]] до початку [[5 століття до н. е.|V ст. до н. е.]] За античною традицією Анакреонт прожив 85 років. Про походження і життя Анакреонта відомо небагато. Анакреонт народився в м. Теос в Іонії. Джерела згадують чотири можливі імені його батька: Скіфіан, Евмел, Парфеній, Арістокріт.
 
Вірші Анакреонта, написані на іонійському діалекті грецької мови, призначалися для сольного співу чи декламації у супроводі музичного інструменту (ймовірно, ліри, звідси говорять про «ліриці» Анакреонта).
Рядок 11:
В Афінах Анакреонт користувався величезною популярністю, наприклад, на Акрополі Анакреонта була встановлена статуя, поруч зі статуєю його друга Ксантиппа. На кількох Теосского монетах Анакреонт представлений з лірою в руках, іноді сидячи, іноді стоячи. У 1835 р. в районі сабінських гір в Італії була знайдена статуя, що зберігається сьогодні в Галереї Боргезе, вважається, що ця статуя зображує Анакреонта
 
Час і місце смерті Анакреонта невідомі. Коли після вбивства Гіппарха суспільство літераторів розпалося, Анакреонт, ймовірно, повернувся в своє рідне Теос, де, за свідченням епітафії, приписується Сімоніду, помер і був похований. За іншими свідченнями, перш ніж повернутися в Теос, Анакреонт супроводжував Симоніда у Фессалію, до двору Ехекратіда, царя фессалійський династії Елеадов.▼
У 545 до н.е, перед завоюванням Теоса персами, разом з групою співгромадян Анакреонт встиг втекти до Фракії, де теосці відновили колонію Абдери (грецькі міста Малої Азії незабаром після цього були захоплені знаменитим Гарпаг, одним з воєначальників Кіра Великого). Перед вигнанням Анакреонта, очевидно, довелось взяти участь у бойових діях, в яких, за його власним визнанням, він не відзначився.
 
Через деякий час Анакреонт отримав запрошення від тирана Самоса Полікрата, при дворі якого перебував до 522 до н. е.. Анакреонт згадує, що був у тирана наставником, про те, що він користувався у Полікрата довірою, згадує Геродот. [1] У відповідь на розташування і протекцію, Анакреонт присвятив своєму патрону серію хвалебних од.
 
Після загибелі Полікрата Анакреонт переїхав в Афіни, до двору тирана Гіппарха, сина Пісістрата. Гіппарх, який успадкував літературні смаки свого батька, направив за Анакреонтом спеціальне посольство на пятідесятівесельной галері. В Афінах Анакреонт познайомився з Симонідом та іншими членами блискучого поетичного оточення, що зібрався при дворі Гіппарха.
 
▲Час і місце смерті Анакреонта невідомі. Коли після вбивства Гіппарха суспільство літераторів розпалося, Анакреонт, ймовірно, повернувся в своє рідне Теос, де, за свідченням епітафії, приписується Сімоніду, помер і був похований. За іншими свідченнями, перш ніж повернутися в Теос, Анакреонт супроводжував Симоніда у Фессалію, до двору Ехекратіда, царя фессалійський династії Елеадов.
 
Лукіан Анакреонта згадує в числі прославлених довгожителів; за його відомостями, Анакреонт помер у віці 85. З історії, яку наводить Пліній Старший, [2] Анакреонт помер, поперхнувшись виноградною кісточкою (історія представляється анекдотичною і навряд чи заслуговує серйозного розгляду).
Рядок 31 ⟶ 25:
 
Анакреонт — спадкоємець Алкея та Сапфо, а проте тон його текстів більш світський і більш насмішкуватий. Концепція Анакреонта характеризується простотою у сприйнятті світу, іронією по відношенню до самого себе; глибоке почуття і пристрасть у Анакреонта відсутні. Основні мотиви — розмірене, свідомо культивується насолоду радостями життя: любов'ю, вином, бенкетами, свободою думки, емоційний фон — передчуття смерті і тягот старості. Порівняйте сприйняття кохання у поезіях Сапфо i, наприклад, цьому вірші Анакреонта, де ужито відому блискучу алегорію — паралелізм: непокірлива примхлива жінка чи дівчина порівнюється з необ'їждженою кобилицею, що вільно скаче і пасеться на луках, а досвідчений у коханні ліричний герой — із умілим вершником, здатним «приборкувати непокірних» («об'їжджати кобилиць»): «Кобилице фракіянко, чом од мене ты втікаєш, / Косо дивлячись на мене, ніби справді неук я ? / Почекай, тобі вудила я накину и скерую , / Взявши повід, біг твій бистрий на призначену мету. / Нині ти лише по луках вільно скачеш и пасешся, / Досі, мабуть, не траплявся вершник сміливий тобі» (переклад Г.Кочура).
 
До всякої політичної боротьби поет був байдужий, мало його хвилювали й соціальні події, тому політичних ворогів у поета не було та й бути не могло, його ніхто не переслідував. Не захоплювало Анакреонта і військова доблесть та слава.Усе це й визначило характер і тональність лірики поета. Головними темпами більшості ліричних творів стають кохання, Музи,вино.
 
У деяких своїх рядках Анакреонт неначе навмисне пародіює Сапфо. Там, де в поетеси наявна пристрасна та щира молитва-благання до богині кохання Афродіти («… Я молю тебе, не смути мені ти / Серця, богине…»), в Анакреонта знаходимо напівжартівливе вишукано-стилізоване звертання до бога виноградарства і виноробства Діоніса.
Рядок 75 ⟶ 71:
</poem>
Анакреонт був відомий також як автор гімнів. Найбільш відомі і вважаються найкращими два коротких гімни Артеміді і Діонісу (збереглося вісім та одинадцять рядків відповідно).
 
Непокоїть поета і зростаюча сила грошей, що нівечать людські стосунки, тому він недвозначно засуджиє тих, хто створює їх культ і "срібло хто боготворить", спокушає людей на злочини.
 
Крім еротичних віршів, Анакреон писав гімни, зокрема, до нас дійшли уривки на честь Діоніса й Артеміди,а також елегії та епіграми.
 
== Анакреонтика ==
Рядок 108:
 
Творів Анакреонта залишилося дуже мало, і ті лише в нечисленних уривках. У XVI&nbsp;ст. французький дослідник Етьєн видав збірку віршів поета та пізніших наслідувань його. Наслідування сприйняли як справжні твори Анакреонта, і вся анакреотична лірика розвивалася під впливом цієї збірки.
 
Творів Анакреонта лишилося дуже мало, і ті лише в ничесленних уривках. У XVI ст. французький дослідник Етьєн видав збірку віршів поета та пізніших наслідувань його. Наслідування сприйняли як справжні твори Анакреонта, і вся анакреонтична лірика розвивалася прі впливом цієї збірки.
 
== Переклади ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Анакреонт