Сепуку: відмінності між версіями

У першому випадку ритуальне самогубство називалося ''оїбараойбара''<ref>{{lang-ja| (【追腹, おいばら}}.</ref>&nbsp;】)　— «розрізання живота вслід за господарем», в другому випадку&nbsp;— ''цумебара''<ref>{{lang-ja|　(【詰腹, つめばら}}.</ref>&nbsp;】)　— «розрізання живота за обставинами», а в третьому&nbsp;— ''муненбара''<ref>{{lang-ja|　(【無念腹, むねんばら}}.</ref>&nbsp;】)　— «розрізання живота з жалю»<ref name="С"/>.

З [[17 століття]] чистота мотивації для здійснення сеппуку поступово втратила сенс, а сам ритуал остаточно формалізувався. Замість останнього удару в горло, самураї використовували помічника [[кайсяку|кайшяку]]<ref>{{lang-ja|介錯, かいしゃく}}.</ref>, який відрубав голову самогубцю, після розрізання ним живота. Інколи помічник відрубав голову раніше ніж воїн встигав розітнути живіт<ref name="С"/>. В добу [[сьоґунат Токуґава|шьоґунату Токуґава]] ([[1603]]—[[1867]]) для виконання сеппуку, зазвичай, призначали трьох помічників: старшого<ref>{{lang-ja|介錯, かいしゃく}}, ''кайсякукайшяку'' або {{lang-ja|大介錯, だいかいしゃく}}, ''дай-кайсякукайшяку''.</ref>, додаткового<ref>{{lang-ja|添介錯, そえかいしゃく}}, ''сое-кайсякукайшяку'' або {{lang-ja|助介錯, すけかいしゃく}}, ''суке-кайсякукайшяку''</ref> і молодшого<ref>{{lang-ja|小介錯, しょうかいしゃく}}, ''шьо-кайсякукайшяку''.</ref>. Перший відрубав голову, другий приносив піднос з коротким мечем, а третій засвідчував смерть самогубці<ref name="С"/>.

Помічник дотримувався «трьох правил»<ref>{{lang-ja|三つの規矩, みつのきく}}, ''міцу но кіку''.</ref> або «чотирьох фаз»<ref>{{lang-ja|四つの間, よつのま}}, ''йоцу -но -ма''.</ref>, після завершення яких він міг відрубати вояку голову. «Три правила» передбачали, що самогубець отримує короткий меч на підносі, подивиться на лівий бік свого живота і встромить у нього меч. «Чотири фази» складалися з підношення підносу з мечем, підсування підносу до самогубця, взяття ним меча та встромляння леза у живіт. «Правила» і «фази» слід було виконувати повільно, не поспішаючи<ref name="С"/>.