|
== Творчість ==
Доля творчого доробку Менандра є специфічною: упродовж багатьох століть його твори були відомі лише за окремими цитатами або чиїмись коментарями. Менандр створив понад 100 комедій (відомо 109 назв, але серед них, можливо, є і подвійні заголовки), які збереглися лише у фрагментах та численних уривках з римських переробок. З [[1907]] знахідки [[Папіруси|папірусів]] відкрили великі зв'язні уривки декількох п'єс Менандра, у тому числі найвідоміші: «Полюбовний суд» і «Відрізана коса», «Хлібороб», «Облесник», «Герой», «Саміянка», «Щит». [[1959]] знайшли єдину повну п'єсу — [[Відлюдник (комедія)|«Відлюдник»]] і уривки з комедії «Сіконець». Не всі п'єси були поставлені в [[Афіни|Афінах]], а деякі і зовсім не ставилися за житті поета. Сценічним дебютом був «Гнів» (''Orge''), [[321 до н. е.]] Менандр здобув тільки 8 сценічних перемог, при житті поступаючись [[Філемон]]у. Голосну славу він набув тільки після смерті. [[Арістофан Візантійський]] вважав, що Менандр поступається лише [[Гомер]]у. Вважалося, що Менандр зм'якшує душі глядачів, «дає людям урок повного радості буття» аж до [[5 століття]]. Через римських наслідувачів [[Плавт]]а і [[Теренцій|Теренція]] він став справжнім родоначальником європейської комедії, що народилася з комедії [[нова аттична комедія|новоаттичної]].
Творчість Менандра не лише обумовлена, а й значною мірою обумовила ідейно-естетичну парадигму "нової аттичної комедії" - найвищого злету елліністичної літератури. На відміну від "старої аттичної комедії", в якій ставилися передовсім політичні й філософські проблеми, нова аттична комедія розробляла переважно сімейно-побутову, любовну або моралістичну проблематику. У комедіях Менандра відсутні політична злободенність і фантастичні елементи старої комедії, а переважають теми любові і сімейних відносин. Сучасник [[Александр Македонський|Александра Македонського]] і тривалих воєн його спадкоємцями, Менандр не торкається у своїх п'єсах політичних подій епохи; соціальні проблеми розглядаються лише з погляду особистої і сімейної [[Мораль|моралі]]. Уже сама постановка таких питань, як про права дитини, несправедливості різної моралі для чоловіків і жінок, моральності раба, знаменує розпад укладу життя «держави-міста» і наростання індивідуалістичного світовідчування еллінізму. Розробляючи еротичні теми, Менандр широко користується прийомами трагедії [[Евріпід]]а, переносячи [[Міфи|міфологічні]] сюжети в сучасне йому середовище. Нова комедія і п'єси Менандра відрізняються від [[Древня комедія|древньої комедії]] тим, що в них відсутня партія хору і вони обходяться без пісень і танців як частини дії. Немає тут і каламбурів з непристойностями, якими щедро користувалася [[древня комедія]]. Одноманітність фабульних елементів (спокушена дівчина, загублені діти, і їх впізнавання батьками тощо) і типових фігур комедії ([[раб]], [[трутень]], [[гетера]] та інші) Менандр пожвавлює поглибленою розробкою характерів, що і обумовлюють розвиток дії (на відміну від інших представників «нової» комедії, які розробляли головним чином інтригу), і митецькою технікою діалогу. Антична критика особливо цінувала в комедіях Менандра реалістичне зображення характерів. Відчутний вплив на формування його творчої манери справив Феофраст, який у роботі "Характери" вивів 30 мініатюрних портретів людей. Він продовжував традиції описової етики, розробленої Арістотелем. А в комедіях Менандра знаходимо неначе художнє втілення вчення Арістотеля про необхідність дотримання людьми у їхній поведінці "золотої середини": не слід бути ані занадто відлюдькуватим, ані занадто ревнивим, ані занадто нестриманим тощо. Менандр був визнаним майстром індивідуальної характеристики персонажів.
Менандр був визнаним майстром індивідуальної характеристики персонажів.Так, у «Третейському суді» (перекладено І. Франком), діють два раби :Дав і Онисим.Оскільки вони належать до одного суспільного стану,та ще й виконують у сюжеті схожі ролі,здавалося б,автор міг би спокуситися легшим і звичнішим для тогочасної драматургії шляхом - створити образи - типи.Але Менандр індивідуалізує їх:за усієї їхньої схожостіДав скупуватий і тупуватий,а Онисим - чи не філософ.Або дві жінки з однаковими іменами - Мірріна,героїні комедій «Землероб» і «Герой».Перша сумлінно працює і виховує своїх незаконних близнюків,друга - вигідно одружується і до часу спокійно дивиться,як її рідна донька працює в неї ж наймичкою,а рідний син пасе худобу.
|
