Головний Отаман військ і флоту УНР: відмінності між версіями

==Походження назви ==

Вводячи цю посаду, керівники УНР підкреслювали, що [[Армія Української Народної Республіки|військо УНР]] продовжує традиції українського козацтва, а по-друге, що Головний отаман об’єднує як регулярні військові сили, так і добровільні козацько-партизанські формування. До того ж у ситуація, коли на території УНР [[Отаманщина|діяла велика кількість партизанських загонів]], звання Головного отаману підкреслювало панівне становище посади. З листопада 1918 р. Головним отаманом військ УНР був [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]]. З його вбивством наступники не обіймали цю посаду.

 

== Відрождення звання ==

Вдруге посаду Головного отамана було відроджено разом із відродженням в Україні козацтва. Офіційно це проголошено на першій Великій раді 13-15 жовтня 1990. За відсутності посади гетьмана. Головний отаман був найвищою посадовою особою в Українському козацтві, і нею став обраний Великою радою голова київського товариства [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіта»]] Олекса Починок, журналіст-теле-візійник за фахом. А на другій Великій раді УК козаки обрали собі на гетьмана (жовтень 1991-жовтень 1992) [[:ru:Черновол,_Вячеслав_Максимович|В’ячеслава Чорновола]], запровадивши в такий спосіб посаду гетьмана, а Головний отаман став першим заступником Гетьмана. На нього тоді ж було обрано Євгена Петренка (1991-1994). Традиція обирати Головного отамана, як першого заступника та помічника Гетьмана, зберігається й досі.

 

[http://k-ua.net/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD/ Ілля Голота "Культура України. Головний отаман"]

== Див. також ==