Підзолисті ґрунти: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 6:
Вперше були описані російським [[вчений|вченим]] [[Докучаєв Василь Васильович|В. В. Докучаєвим]] в [[1879]] році. Розвиток обумовлений утворенням грубого, сильно кислого гумусу і комбінацією процесів переміщення і накопичення метало-гумусових комплексів, завдяки яким формується ілювіальний горизонт (''spodic''), що залягає під горизонтом, схожим на ''золу''.
 
Ґрунти мають кислу реакцію, розвиваються в умовах промивного режиму і періодичного перезволоження. В результаті опідзолення ґрунтів верхня частина профілю збіднена [[мул]]ом, фізичною [[глина|глиною]], полуторними окисами і відносно збагачена [[кремнезем]]ом. Під [[лісова підстилка|лісовою підстилкою]] (з вмістом 2—4% [[гумус]]у) знаходиться освітлений підзолистий (елювіальний) горизонт, нижче, збагачений [[окисоксиди заліза|окисами заліза]] і гумусом більш темний і важчий за гранулометричним складом горизонт вмивання (ілювіальний), що до низу переходить у материнську породу.
 
Підзолисті ґрунти із сильно вираженою диференціацією профілю за морфологічними ознаками називаються '''підзолами'''. Серед підзолистих ґрунтів виділяють ''глеєво-підзолисті'' і ''дерново-підзолисті ґрунти''.