Відмінності між версіями «Тимчасовий уряд Албанії»

== Історія ==
28 листопада 1912 року [[загальноалбанський конгрес]] у [[Вльора|Вльорі]] прийняв [[декларація незалежності Албанії|декларацію Незалежності Албанії]] і сформував тимчасовий уряд на чолі з [[Ісмаїл Кемалі|Ісмаїлом Кемалі]]. Кемалі хотів скласти кабінет з представників знаті і колишніх чиновників османської адміністрації, розраховуючи, що такі люди зможуть розташувати до себе як великі держави, так і [[Османська імперія|Османську імперію]], але делегати його не підтримали, і склад уряду піддався перегляду. У підсумку в нього увійшло вісім міністрів. І.Кемалі зайняв за сумісництвом пост міністра закордонних справ, його заступником по кабінету став католицький священик [[Нікола Качоррі]], а [[Луїдь Гуракучі]] зайняв посаду міністра освіти. Сфера юрисдикції Тимчасового уряду крім Вльори поширювалася на міста [[Люшня]], [[Фієр]], [[Берат]] і [[Гірокастра]].
 
3 грудня 1912 Османська імперія підписала умови перемир'я з Болгарією, Сербією і Чорногорією, і почала роботу [[Лондонська Конференція послів]], яка повинна була продиктувати представникам воюючих сторін умови миру і виробити план розділу колишніх османських володінь в Європі; албанське питання знаходився в центрі уваги конференції. 29 червня 1913 Конференція послів ухвалила рішення про статус албанської держави, що створювалась:: вона мала стати автономним суверенним спадковим князівством. Контроль за цивільною адміністрацією і фінансами покладалися на Міжнародну контрольну комісію, складену з представників шести держав-гарантів і одного делегата від Албанії.
 
{{Прем'єр-міністри Албанії}}
226 689

редагувань