Хафісе Кадин-ефенді: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Lapsy (обговорення | внесок)
Створена сторінка: '''Хафісе{{ref+|Більш ранні видання та переклади дають їй ім'я ''Хафiтен''. Турецькі автори тр...
Мітка: суміш розкладок у тексті
(Немає відмінностей)

Версія за 19:00, 9 листопада 2014

Хафісе[к 1] Кадин-ефендi (тур. Hafise Kadınefendi, осман. حفيصہ کادین افندی‎; пр. 168512 червня 1723 рокiв, Стамбул[3]) — наложниця османського султана Мустафи II і мати п'ятьох його синів і однієї дочки[4][1][2].

Біографія

Про походження Хафісе практично немає даних. Вважається, що вона потрапила в полон до татар, після чого у віці 10 років була передана в гарем султана Ебу Бекіром-ефенді, одним з міністрів Порти. Наложницею Мустафи Хафісе, ймовірно, стала за підтримки його матері, Еметуллах Рабіе Гюльнуш Султан. Вона була єдиною з усіх жінок гарему, що супроводжували Мустафу у всіх трьох його кампаніях. Хафісе народила султану п'ятьох синів і дочку[2]. На початку березня 1718 Хафісе відвідала леді Мері Уортлі Монтегю, знаменита мандрівниця і дружина британського посла в Стамбулі. Вона ж у своїх листах називає Хафісе фавориткою султана[2].

Після повалення і смерті Мустафи в 1703 році новий султан велів Хафісе покинути гарем, вибравши чоловіка з числа служителів Порти. Для жінки колишнього султана, яка народила йому шістьох дітей, це було образою. Хафісе благала Ахмеда III не видавати її заміж, а краще вбити її, сподіваючись на те, що вона, вдова султана, була матір'ю п'ятьох Шехзаде[2]. Але все Шехзаде були мертві, в живих залишалася тільки дочка, і Ахмед залишився непохитний. Хафісе змушена була зробити вибір. І вона вибрала 80-річного Ебу Бекіра-ефенді, державного секретаря, твердо маючи намір зберігати вірність померлому чоловікові і не допускати в своє ліжко іншого чоловіка. Ебу Бекір був обраний в подяку за те, що колись саме він привів Хафісе в гарем[2].

Двічі залишилася вдовою, Хафісе померла в 1723 році.

Примiтки

  1. Більш ранні видання та переклади дають їй ім'я Хафiтен. Турецькі автори трактують його як Хафiсе або Хафса. . Алдерсон використовує варіанти Хафiтен i Хафiсе[1]. У пізніх виданнях листів леді Мері Уортлі Монтегю, заснованих на рукописах, дається варіант Хафісе[2].
Джерела
  1. а б A. D. Alderson. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Clarendon Press, 1956. — 195 с.
  2. а б в г д е Lady Mary Wortley Montagu. The Turkish Embassy Letters / ed. Teresa Heffernan, Daniel O'Quinn. — Broadview Press. — С. 154. — ISBN 1554810426, 9781554810420.
  3. Turkey: The Imperial House of Osman. web.archive.org. Процитовано 6 February 2014. 
  4. Consorts Of Ottoman Sultans (in Turkish). Ottoman Web Page. 

Посилання

  • Leslie Peirce. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford University Press, 1993. — ISBN 0-19-508677-5.
  • Yavuz Bahadıroğlu. Resimli Osmanlı Tarihi. — Nesil Yayınları, 2009. — ISBN 978-975-269-299-2.