Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
{{Othernames|Щербина}}
[[Файл:Nikolay Sherbina.jpg|міні|300пкс|Щербина Микола Федорович]]
'''Щербина Микола Федорович''' ({{ДН|2|12|1821}} — {{ДС|10|4|1869}}) — російський [[поет]], еко[[філософ]] українського походження. Уродженець [[Донщина|Донщини]].
'''Щербина Микола Федорович''' ({{ДН|2|12|1821}}&nbsp;— {{ДС|10|4|1869}})&nbsp;— маловідомий російський [[поет]], еко[[філософ]]. Народився в невеликий дворянській сім'ї під [[Таганрог]]ом. Після закінчення Таганрозької гімназії жив у [[Харків | Харкові]], [[Одеса | Одесі]], [[Москва | Москві]], [[Петербург | Петербурзі]], служив у Міністерстві народної освіти, подорожував по [[Німеччина | Німеччині]], [[Франція | Франції]], [[Італія | Італії]], [[Швейцарія | Швейцарії]], [[Англія | Англії]]. Велику увагу у творчості приділив темі природи, написавши цикл «Пісні про природу», хоча сучасники знали його як співака античного світу та автора сатиричних епіграм. У політичному плані в радянський час поет був визнаний «неблагонадійним», бо критикував різного штибу радикалів аж до революціонерів-демократів, що підривають підвалини держави<ref name="4abc">Борейко В.&nbsp;Е.&nbsp;Философы зоозащиты и природоохраны.&nbsp;— К.: КЭКЦ, 2012.&nbsp;— 179 с. </ref>. Свою лепту вніс відомий критикан [[Писарєв Дмитро Іванович | Д.I. Писарєв]], який заявив: «Г.г. [[Фет Афанасій Афанасійович | Фет]], [[Полонський Яків Петрович| Полонський]], Щербина, [[Греков Микола Порфирович | Греков]] і багато інших мікроскопічних поетиків забудуться так само скоро, як і ті журнальні книжки, в яких вони друкуються»<ref name="3abc">Магина Р. Г. «Песни о природе» Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Щербины // Уч. зап. МГПИ.&nbsp;— 1966.&nbsp;— Т. 248.&nbsp;— М.&nbsp;— С. 101–117. </ref>. А по сему вірші М.&nbsp;Ф.&nbsp;Щербини довгий час не перевидавалися і перше повне зібрання творів з'явилося в [[СРСР]] лише в 1970 році<ref name="4abc"/>.
 
== Біографія ==
Микола Щербина народився 2 (14) грудня 1821-го року в селі Грузькому-Єланчинському Міуського округу [[Земля війська Донського|Землі війська Донського]], неподалік від [[Таганрог|Таганрогу]] (зараз місце народження Щербини знаходиться на території [[Донецька область|Донецької області]] [[Україна|України]]). Батько його був українським поміщиком, а мати – етнічною [[Греки|грекинею]]. Родина Щербин була небагатою, і відносна бідність та злидні на довгі роки стали справжнім лихом в житті молодого поета. Найбільшим же натхненням в його творчій долі стала [[Греція]], далека країна його предків з боку матері, країна, де він ніколи не був, але якою марив та про яку мріяв усе своє творче життя.
 
1829-го року, остаточно розорившись, родина Щербин назавжди залишає свій маєток, та оселяється у Таганрозі. Тут Микола закінчує приходське та повітове училища, і вступає до гімназії. Вже в гімназії він розпочинає писати драми та поеми на сюжети з давньої грецької історії – «Сафо», «Облога Інсари», «Ксанфо». В 1838-му році сонет Миколи Щербини «До моря» було надруковано в російському журналі «Син вітчизни». Окрилений першим успіхом, Щербина кидає навчання у гімназії, і наступного року відправляється до Москви, сподіваючись вступити до Московського університету. Але ніхто в Москві не чекає на небагатого юнака. Журнали Щербину більше не друкують, до Московського університету він не потрапляє, і живе лише за рахунок випадкових заробітків. Та молоді московські літератори, з якими знайомиться Щербина, все ж допомагають йому. Вони радять Миколі поїхати на Україну, до [[Харків|Харкова]], де і клімат тепліший, і люди гостинніші від московських, а [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківський університет]] має славу не меншу від Московського. Так Микола Щербина потрапляє до України, де живе більше десяти років, в які і розквітає його творча доля.
 
== Щербина і Україна ==
[[File:House Sherbina.jpg|thumb|Будинок Щербин у Таганрозі. Сучасний вигляд.]]
Щербина вступає на юридичний факультет Харківського університету, той самий, де тоді ж, в ті самі роки навчається його земляк з Таганріжщини [[Корсун Олександр Олексійович|Олександр Корсун]], так само як і український поет [[Петренко Михайло Миколайович|Михайло Петренко]]. Бідність і нестатки не дають можливості Щербині закінчити університетського курсу і в Харкові, і він майже десять років мандрує по Україні, заробляючи собі на життя уроками для панських дітей. Разом з тим він пише поезії, як і раніше, на грецьку тематику, прославляючи волелюбні демократичні традиції давніх греків та боротьбу сучасної йому Еллади за незалежність проти турецького ярма. Микола Щербина не володіє настільки бездоганно українською мовою, аби наважитися писати свої літературні твори по-українськи, але ідеї свободи людського духу, права націй на самостійність та державність привертають до його творів увагу провідних верств тодішньої української інтелігенції. В добу імперського свавілля епохи Миколи Першого, коли «на всіх язиках все мовчить», за влучним висловом [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], бунтарські поезії Миколи Щербини про боротьбу грецького народу за свою свободу були яскравим гаслом і для українців та звали Україну на боротьбу за власні національні права. І не даремно «Грецькі мелодії» Миколи Щербини з’являються тоді друком в українському альманасі [[Молодик (альманах)|«Молодик»]], який видавав у Харкові і Петербурзі в 1843-1844 рр. [[Бецький Іван Ігорович|Іван Бецький]]. Саме в цьому українському альманасі друкується Микола Щербина частіше за все, і саме з цього видання пішли його твори у народ.
[[File:Makris Dimitrios Greek Fighter.JPG|left|thumb|Клефт – грецький повстанець.]]
Так в «Молодику на 1844-й рік» була вміщена поезія Миколи Щербини «Моряк», яка оспівувала морські звитяги грецьких повстанців, так званих [[Клефти|«клефтів»]]. Композитор Олександр Гурильов поклав цей вірш на музику, створивши романс «Після битви», який став дуже популярним на російськім флоті в роки [[Кримська війна|Кримської війни]]. Згодом цей романс став народною піснею – «Раскинулось море широко», при чому і текст Щербини і музика Гурильова зазнали в народних вустах корінних змін, не залишивши від первинного «грецького» варіанту навіть згадки.
 
1849-го року Микола Щербина перебирається на життя до [[Одеса|Одеси]]. Приваблює його до цього міста, між іншим, й існування в цьому причорноморському порту численної грецької діаспори, не менш колоритної, ніж у рідному для нього Таганрозі. У цей час Щербина вже визнаний авторитет в питаннях [[Новогрецька література|новогрецької літератури]]. Потрохи він вибирається з злиднів.
 
Під час Кримської війни Щербина знаходиться у Таганрозі. Місто тричі штурмується об’єднаним британсько-французьким десантом, але кожного разу невдало. Щербина, як людина цивільна, у бойових діях участі не бере, але в травні 1855-го року разом з місцевим прокурором на прізвище Війна і бароном Франком виступає в якості парламентера на переговорах з союзниками, які, тем не менш, закінчилися безрезультатно. Довідавшись про смерть імператора [[Микола I (російський імператор)|Миколи Першого]], який, згідно з розповсюдженими тоді чутками, покінчив життя самогубством, не витримавши ганьби від програної Кримської війни, Микола Щербина відправляється до Петербурга, сподіваючись на ліберальні реформи нового російського царя [[Олександр ІІ (російський імператор)|Олександра Другого]], але ці надії, як ми знаємо, справдилися лише частково.
 
Літературні твори Миколи Щербини виявилися цікавими і для Тараса Григоровича Шевченка. В жовтні 1852-го року Тараса Шевченка на засланні в [[Форт-Шевченко|Новопетровському укріпленні]] навідав російський науковець Андріан Головачов. В листі до Головачова від 15 листопада того року Шевченко так згадував про цю зустріч: «Вы прочитали тогда небольшое стихотворение Щербины – «Купанье». До сих пор не могу забыть того сладкого чудного впечатления, какое произвело на меня это прекрасное произведение. Прошу вас, будьте так добры, поклонитесь от меня Щербине как истинному поэту, в наше время явлению редкому»<ref>[http://izbornyk.org.ua/shevchenko/shev602.htm Тарас Шевченко''.'' Зібрання творів: У 6 т.] — К., 2003. — Т. 6. — С. 67.</ref>. Головачов обіцяв Шевченку надіслати збірку поезій Щербини, та забув про це. Але Тарас Григорович пам’ятав, і в листі до [[Бодянський Осип Максимович|Осипа Бодянського]] від 1 травня 1854-го року звертався з проханням: «Чи не побачишся коли-небудь з Головачовим, поцілуй його за мене і скажи йому, що я й досі жду-жду Щербину. Бо бачиш: як ми з ним бачилися позаторік у цім поганім укріпленні, то він читав мені деякі вірші Щербини і обіцявся вислати мені із Москви один екземпляр, та й досі нема»<ref>[http://izbornyk.org.ua/shevchenko/shev602.htm Тарас Шевченко''.'' Зібрання творів: У 6 т.] — К., 2003. — Т. 6. — С. 80.</ref>.
[[File:Firing-at-Taganrog.jpg|left|thumb|Обстріл союзниками Таганрога у травні 1855-го року. Англійська гравюра.]]
Повернувшись з заслання до Петербургу, Шевченко знайомиться з Щербиною особисто 6 квітня 1858-го року, про що залишає запис у своєму [[Щоденник Тараса Шевченка|«Журналі»]]: «Вечер провел у графини… лично познакомился с поэтом Щербиною»<ref>[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev501.htm Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т.] — К., 2003. — Т. 5. — С. 171.</ref>. Через кілька днів, 12 квітня, у графині Анастасії Толстої, про яку згадував у своєму запису Тарас Григорович, відбувся званий обід на честь Шевченка. Серед інших гостей, що вітали Кобзаря, з промовою виступив і Микола Щербина. Шевченко згадав про це так: «В честь моего невольного долготерпения [''на засланні''] сказал… слово… Щербина… Мне было и приятно, и вместе неловко. Я не чаял себе такой великой чести. Для меня это было совершенно ново. Семен [''[[Гулак-Артемовський Семен Степанович|Гулак-Артемовський]]''] заметил, что за столом все были бледны, тощи и зелены, кроме несчастного изгнанника, т. е. меня. Забавный контраст»<ref>[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev501.htm Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т.] — К., 2003. — Т. 5. — С. 173.</ref>.
 
Але Микола Щербина пережив Тараса Шевченка на вісім років, покинувши цей світ в одному віці з Кобзарем, у 47 літ. Помер він зненацька, 10 квітня 1869-го року, від [[Асфіксія|ядухи]], що була викликана поліпом в горлі. Похований у Петербурзі, в Олександро-Невській лаврі.
 
Творча спадщина Миколи Щербини залишилася цікавою і для наступних поколінь українських читачів. Ще у ХІХ столітті його твори перекладав українською відомий поет [[Грабовський Павло Арсенович|Павло Грабовський]]. Вже після повалення російського царату, в 1929-му році у Харкові з’явилася перша збірка поезій Миколи Щербини українською мовою – «Ранок. Поезії».
 
== Творчість ==
'''Щербина Микола Федорович''' ({{ДН|2|12|1821}}&nbsp;— {{ДС|10|4|1869}})&nbsp;— маловідомий російський [[поет]], еко[[філософ]]. Народився в невеликий дворянській сім'ї під [[Таганрог]]ом. Після закінчення Таганрозької гімназії жив у [[Харків | Харкові]], [[Одеса | Одесі]], [[Москва | Москві]], [[Петербург | Петербурзі]], служив у Міністерстві народної освіти, подорожував по [[Німеччина | Німеччині]], [[Франція | Франції]], [[Італія | Італії]], [[Швейцарія | Швейцарії]], [[Англія | Англії]]. Велику увагу у творчості Щербина приділив темі природи, написавши цикл «Пісні про природу», хоча сучасники знали його як співака античного світу та автора сатиричних епіграм. У політичному плані в радянський час поет був визнаний «неблагонадійним», бо критикував різного штибу радикалів аж до революціонерів-демократів, що підривають підвалини держави<ref name="4abc">Борейко В.&nbsp;Е.&nbsp;Философы зоозащиты и природоохраны.&nbsp;— К.: КЭКЦ, 2012.&nbsp;— 179 с. </ref>. Свою лепту вніс відомий критикан [[Писарєв Дмитро Іванович | Д.I. Писарєв]], який заявив: «Г.г. [[Фет Афанасій Афанасійович | Фет]], [[Полонський Яків Петрович| Полонський]], Щербина, [[Греков Микола Порфирович | Греков]] і багато інших мікроскопічних поетиків забудуться так само скоро, як і ті журнальні книжки, в яких вони друкуються»<ref name="3abc">Магина Р. Г. «Песни о природе» Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Щербины // Уч. зап. МГПИ.&nbsp;— 1966.&nbsp;— Т. 248.&nbsp;— М.&nbsp;— С. 101–117. </ref>. А по сему вірші М.&nbsp;Ф.&nbsp;Щербини довгий час не перевидавалися і перше повне зібрання творів з'явилося в [[СРСР]] лише в 1970 році<ref name="4abc" />.
 
Філософські погляди Щербини відрізнялися від поглядів [[філософ]]ів сучасників. Він першим у вітчизняній культурній традиції підкреслив духовну рівноправність з природою, намагався замінити ідею про володарювання людини на ідею рівності всіх природних створінь. У його поглядах багато співзвучного ідеям святого [[Франциск Ассізький | Франциска Ассізького]], [[Генрі Торо]], [[Ралф Емерсон | Ралфа Емерсона]] і [[Альберт Швейцер | Альберта Швейцера]] одночасно. Недарма до одного зі своїх віршів, що ввійшли у «Пісні про природу», він взяв [[епіграф]]ом відомий вислів [[Жан-Жак Руссо | Ж.-Ж. Руссо]]: «Все чудово, коли виходить з рук творця, все спотворюється в руках людини». У листі до свого товариша він зізнався: «Мені 23 роки. Я, як слід порядному хлопчикові, відданий [[пантеїзм | пантеїстичному]] вченню»<ref name="3abc"/>.
Проповідуючи [[холізм]], любов і співчуття до всього живого і неживого, вихваляючи красу і свободу [[дика природа | дикої природи]], оголошуючи всі істоти своїми братами і друзями і одночасно категорично заперечуючи владу людини над природою, він стояв на голову вище таких прославлених поетів, відомих своїми [[натурфілософія | натурфілософськими]] поглядами, як [[Тютчев Федір Іванович | Федір Тютчев]], Афанасій Фет і Яків Полонський.
 
{{Цитата|
{{Цитата|Он считает всех в мире единым целым.<br>
Тогда одним живущим существом <br>
Я вижу мир перед собою, <br>
И многое скрывается в одном, <br>
Стосунки поета з природою не дріб'язкові, не своєкорисливі, в них немає ніякого [[прагматизм]]у. Його милування природною красою нагадує [[Кант Іммануїл | кантівську]] концепцію «незацікавленість», він оцінює [[естетика | естетику]] природи заради неї самої. Поет любить, радіє, захоплюється красою природи, не бажаючи при цьому мати її об'єктом любові і захоплення.
 
{{Цитата|Будто в мире я весь погружен<br>
Будто в мире я весь погружен<br>
В созерцанье безбрежной природы<br>
И в какой-то магический сон, <br>
Всі тварини і рослини для поета «або друзі, або брати»&nbsp;— він не ділить їх на «корисних» і «шкідливих».
 
{{Цитата|
{{Цитата|Грежу я, чувствую, мыслю и внемлю: <br>
Всюду я радостно вижу иль друга, иль брата. <br>
Птицы заснули на ветках древесных, <br>
 
За сто років до великого [[гуманіст]]а Альберта Швейцера, який розробив етику благоговіння перед життям, поет оголосив своє [[кредо]] у поводженні з «братами нашими меншими»:
 
{{Цитата|Боюсь раздавить я ногою<br>
{{Цитата|
{{Цитата|Боюсь раздавить я ногою<br>
Червя, что ползет под травою<br>
Сияньем тепла наслаждаться; <br>
Дика природа для поета, також як для американських філософів-трансценденталістів [[Генрі Торо]], Ралфа Емерсона, [[Джон М'юр | Джона М'юра]] місце набагато краще, світле і духовне, ніж світ людей.
 
{{Цитата|Здесь меня обнимает природа, <br>
Здесь меня обнимает природа, <br>
И все тихо, покойно кругом... <br>
Только слышишь: «Свобода, свобода!» —<br>
 
М.&nbsp;Ф.&nbsp;Щербина в 1854 році проголосив (вірш «Природі»)<ref name="2abc"/>:
{{Цитата|
{{Цитата|Моей душе и чувству непонятно, <br>
Что человек — властитель над тобой... <br>
Нет! Надо всем царишь ты всеобъятно <br>
Нет! <br>
Чарующей своею красотокрасотой.<br>}}
Надо всем царишь ты всеобъятно <br>
Чарующей своею красото.}}
 
В іншому своєму пророчому творі, названному «Дар Прометея», він мріє<ref name="2abc"/>:
{{Цитата|
{{Цитата|Забыть людей, отвергнувших природу, <br>
Природой брошенных в неведомую тьму, <br>
Желавших покорить творенья свободу<br>
* Борейко В.&nbsp;Е.&nbsp;Философы зоозащиты и природоохраны.&nbsp;— К.: КЭКЦ, 2012.&nbsp;— 179 с.
* Магина Р. Г. «Песни о природе» Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Щербины // Уч. зап. МГПИ.&nbsp;— 1966.&nbsp;— Т. 248.&nbsp;— М.&nbsp;— С. 101–117.
* [[Роздобудько Ігор|Ігор Роздобудько]]. [http://haidamaka.org.ua/page_sczerbdon.html Микола Щербина. // Донщина та далі на Схід.]
 
== Виноски ==
[[Категорія:Греки в Росії]]
[[Категорія:Випускники Харківського університету]]
[[Категорія:Донщина]]
1484

редагування