Акут: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
доповнення |
||
Рядок 1:
{{пишу}}
{{Літери з акутом}}
'''Аку́т''' ({{lang-lat|acutus}}), '''оксія''' ({{lang-grc|ὀξεῖα}}), '''гострий наголос''' (
[[Правопис|Орфографія]] деяких мов вимагає обов'язкового або факультативного використання знаків [[Наголос|наголосу]] (Акута або [[гравіс|Гравісу]]). Акут як знак наголосу використовується в деяких сучасних європейських мовах, що мають рухливий (нефіксований) наголос.
Рядок 9:
У деяких мовах використовується для позначення довготи голосних (а також складотворчих приголосних), тони, а також логічне виділення.
== [[Латинська мова]] ==
== Примітки == ▼
Попередником Акута вважається знак [[Апекс (знак)|апекса]], який використовували в [[Латинська мова|латинській мові]] для позначення [[Довгота голосних|довготи]] голосного.
== [[Грецька мова]] ==
У [[Давньогрецька мова|давньогрецькій мові]] політонічній орфографії знак гострого наголосу з'явився для позначення високого [[Тон (лінгвістика)|тону]]. У сучасній [[Грецька мова|грецькій мові]] ([[димотика]]) музичний наголос втрачено та знаком оксії позначається [[наголос]] у всіх багатоскладових словах.
== [[Слов'янські мови]] ==
{{main|Знак наголосу}}
=== [[Східнослов'янські мови]] ===
В [[Українська мова|українській мові]] знак гострого наголосу систематично використовується для позначення місця наголосу в [[Словник|словниках]], книгах для молодших школярів та іноземців. У звичайних текстах в словах, що розрізняються лише місцем наголосу (пор. [[Омографи]]), проставляється факультативно: ''замок'' — ''замок'' тощо. Іноді також використовується для логічного виділення.
Подібним чином застосовується в [[російська мова|російській]] та [[Білоруська мова|білоруській]] мовах. Також в [[Українська латинка|українському]] та [[Білоруська латинка|білоруському]] латинських алфавітах для позначення м'яких (палаталізованих) [[Приголосний звук|приголосних]] використовуються літери ''ć'', ''dź'', ''ń'', ''ś'', ''ź ''.
=== [[Західнослов'янські мови]] ===
* У [[Чеська мова|чеській]] та [[Словацька мова|словацькій]] мовах акут ('''чарка''', '''''čárka''''' — «кома») використовується для позначення довгих голосних: ''á'', ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú'', ''ý '', в словацькій також для позначення складотворчих приголосних: ''ŕ '' та ''ĺ''.
* Акут в [[Польська мова|польській]] ('''''akcent ostry''''' або '''креска''', '''''kreska''''') вживається:
: По-перше, як знак [[Палаталізація|палаталізації]] [[Приголосний звук|приголосних]] (подібно до чеського [[гачек|Гачека]]) над ''ć'', ''ś'', ''ź'', ''ń'': ''sześć'' /{{IPA|ʂɛɕʨ}}/ «шість».
: По-друге, креска над голосним ''ó'' змінює його якість ({{IPA|[u]}}) та пов'язана з історичним чергуванням короткого ''o'' та довгого ''ó''. У польській [[Типографія|типографіці]] креска зазвичай більш вертикальна, ніж акут, і поміщається трохи правіше.<ref>[http://twardoch.com/download/polishhowto/kreska.html Polish Diacritics: Kreska: Not exactly acute]</ref>
* У [[Верхньолужицька мова|верхньолужицькій]] та [[Нижньолужицька мова|Нижньолужицькій]] абетках використовуються такі літери з акутом: ''ć'', ''ń'',''ó'', ''ŕ'', ''ś'', ''ź'' (у верхньолужицькій лише перші три та остання в складі диграфа ''dź'').
=== [[Південнослов'янські мови]] ===
* У [[Македонська мова|македонській]] мові застосовуються літери [[ѓ|Ѓ ѓ]] та [[ќ|Ќ ќ]] на позначення специфічних палатальних або альвео-палатальних [[приголосний звук|приголосних]]. Також акут позначає в словниках наголос, якщо той падає не на третій від кінця склад в складних словах або не на перший в двоскладових.
* У [[Гаєвиця|сербо-хорватській латиниці]] ([[Сербська мова|сербська]], [[Хорватська мова|хорватська]], [[Боснійська мова|боснійська]], [[Чорногорська мова|чорногорська]]) '''Острівець''' ('''''ostrivec''''') над літерою ''c'': ''ć'' позначає звук {{IPA|[ʨ]}} (результат палаталізації ''t''). Також акут позначає в словниках довго-висхідний наголос.
* У [[Словенська мова|словенській]] мові в словниках та посібниках акут вказує на довготу голосних та (графічно) приголосного r в наголошених складах, причому, одночасно на закриту вимову ''e'' та ''o''. В разі зазначення тонального компонента, акут позначає довго-висхідний наголос (як і в сербо-хорватській), при цьому закритість ''e'' та ''o'' позначається крапкою під ними. Практично в словниках часто застосовується перша система, а тон вказується за словом повторенням в дужках літери з відповідним значком.
== [[Романські мови]] ==
* У [[французька мова|французькій мові]] акут ('''''accent aigu''''') вживається лише над буквою «[[E (латиниця)|e]]» (і лише у відкритому складі) : ''é'' — та позначає закриту вимову голосного {{IPA|[e]}} (на відміну від ''è'', ''ê'' {{IPA|[ɛ]}} та ''e'' {{IPA|[ə]}}) : ''clé'' {{IPA|[kle]}}, ''armée'' {{IPA|[aʁme]}}, ''élève'' {{IPA|[el εːv]}}.
* В [[Іспанська мова|іспанській мові]] акут ('''''acento agudo''''' або '''''acento diacrítico''''') над літерами ''á'', ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú '' використовується в двох основних випадках.
: 1. Для позначення словесного наголосу:
:: а) якщо в словах, що закінчуються на будь-яку голосну, а також приголосні ''-n'' та ''-s'', він припадає не на передостанній склад;
:: б) якщо в словах, що закінчуються на будь-яку приголосну крім ''-n'' та ''-s'', наголос припадає не на останній склад.
: 2. Для розрізнення [[омоніми|омонімів]], особливо в парах «питальне слово/відносний [[займенник]]», де перше є наголошеним, а друге — [[Клітика|клітик]]: ''cómo'' («як ?») — ''como'' («як»), ''qué'' («що?») — ''que'' («що, який»), ''dónde'' — ''donde''«де/куди?» та «де/куди». Також в парах ''tú '' «ти» та ''tu'' «твій», ''él'' «він» — ''el'' (означений [[артикль]] чоловічого роду).
* У [[Каталонська мова|каталанській]] та [[окситанська мова|окситанській]] мовах акут ('''''accent tancat''''') позначає як місце наголосу, так і якість голосних: ''é'' означає {{IPA|[e]}} (на відміну від ''è'' {{IPA|[ɛ]}}), ''ó'' — {{IPA|[o]}} (на відміну від ''ò'' {{IPA|[ɔ]}}). В каталонській гострий наголос стивиться у випадках, що переважно збігаються з іспанськими: ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú'' (над голосними верхнього підйому; над ''a'' вживається [[гравіс]]: ''à'').
* В [[Окситанська мова|окситанській]] орфографії подібним чином розрізняються '' é'' {{IPA|[e]}} — ''è'' {{IPA|[ɛ]}}, ''ó'' {{IPA|[u]}} — ''ò'' {{IPA|[ɔ]}}, а також ''á'' {{IPA|[ɔ/e]}} — ''à'' {{IPA|[a]}}. Як знак наголосу використовується над голосними ''á'', ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú ''.
* У [[Португальська мова|португальській]] та [[Галісійська мова|галісійській]] мовах правила постановки наголосу також близькі до іспанських, проте в португальській наголос не позначається над наголошеними кінцевими ''i'' та ''u''. На відміну від інших романських мов, у португальській акут ('''''acento agudo''''') позначає відкриті голосні: ''á'' {{IPA|[a]}}, ''é'' {{IPA|[ɛ]}}, ''ó'' {{IPA|[ɔ]}}.
* В [[Італійська мова|італійській мові]] знак акута (''é '' та дуже рідко ''ó'') обов'язково вживається лише в окситонних (словах з наголосом на останньому складі) та в декількох службових односкладових словах. Найпоширеніші слова, що закінчуються на ''-ché'' (''perché'' «чому/тому»), а також основна регулярна форма 3 особи однини дієслів другої групи в ''il passato remoto'': ''poté '' "зміг (змогла,-о,-и) ". Приклади односкладових [[омоніми|омонімів]]: ''né '' «ніякий» — ''ne'' (відносна частка),''sé'' «сам» — ''se'' «якщо». ''ó '' факультативно використовується для розрізнення квазі[[омофон]]ів (у розмовній італійській нечітко виражено протиставлення {{IPA|[o]}} та {{IPA|[ɔ]}}) : ''bótte'' «діжка» та ''bòtte'' «бійка».
== [[Германські мови]] ==
* В [[Англійська мова|англійській мові]] акут ('''''acute accent'''''), як й інші [[діакритичний знак|діакритичні знаки]], зустрічається в запозичених словах, переважно [[Французька мова|французького]] походження: ''café '' «кафе», ''fiancé '' «наречений», ''fiancée'' «наречена», ''sauté'', ''touché '' та ін. Причому багато з них зберігають і оригінальну вимову з наголосом на останньому складі. В деяких французьких запозиченнях зберігається лише один діакритичний знак з декількох, наприклад, ''resumé '' від {{lang-fr|résumé}}. Іноді акут ставиться над кінцевим ''-e'' навіть в тих словах, де це не відповідає орфографії: ''latté ' ' від {{lang-it|latte}}. В останніх двох випадках функція гострого наголосу — вказати на те, що кінцеве ''-e'' не німе. Багато термінів, що не цілком засвоєні мовою ([[варваризм]]и, зазвичай позначаються [[курсив]]ом) та повністю зберігають діакритику мови-джерела: ''adiós'', ''coup d'état'', ''pièce de résistance'',''crème brûlée''. В англійській [[Поезія|поезії]] акут (іноді й [[гравіс]]) зазначає нестандартну вимову слів: ''picked'' (зазвичай {{IPA|[pɪkt]}}) — ''pickéd'' {{IPA|['pɪkɪd]}}.
* У [[Нідерландська мова|нідерландській мові]] використовується для розрізнення слів, що відрізняються лише місцем наголосу (''vóórkomen'' — ''voorkómen'') чи відкритістю/закритістю голосного, якщо це не відображено в написанні іншим способом (''hé'' — ''hè''; ''één'' — ''een''). Також для виділення ([[емфаза (риторика)|емфази]]) окремого слова в реченні: ''Het is ónze auto, niet die van jullie.'' — «Це ''наша'' машина, а не ваша».
У [[Скандинавські мови|скандинавських мовах]] акут зазначає кінцевий наголошений ''e'', звичайно лише при наявності омонімів.
* У [[Шведська мова|шведській мові]] існує декілька пар омонімів, що розрізняються лише через акут ('''''akut accent''''') : ''ide''«барліг» — ''idé '' «ідея»; ''armé'' («армія») — ''arme'' («бідний, жалюгідний»); ''armen'' «рука» — ''armén '' «армія» (з означеним [[Артикль|артиклем]]) (в словах «барліг» та «рука» наголос на першому складі, що навмисно не позначається). З акутом пишуться чимало запозичень, особливо [[Французька мова|французькі]], наприклад, ''filé'', ''kafé'', ''resumé ''.
* У [[Данська мова|данській мові]]: ''én '' «один» — ''en'' (невизначений артикль); ''fór'' « (від)ішов» — ''for'' «для»; ''véd '' «знає» — ''ved'' (прийменник з інструментальним значенням); ''gǿr '' «гавкає» — ''gør '' «робить) »; ''dǿr '' «вмирає» — ''dør'' «двері»; ''allé '' «алея» — ''alle'' «все». Окрім того акут регулярно використовується для розрізнення форм [[Наказовий спосіб|наказового способу]] дієслів, що закінчуються на ''-ere'', та множини іменників: ''analysér '' « (про)аналізуй» — ''analyser'' «аналізи». У кожному разі вживання акута не є обов'язковим. При [[емфаза (риторика)|емфазі]] слово, яке треба виділити, отримує акут; особливо часто займенник ''der'' («там»), який вживається як у службовій функції, так і в значимій:''Der kan ikke være mange mennesker dér.'' — «''там '' не може бути багато народу»; ''Dér skal vi hen.'' — «Ми підемо ''туди''».
* У [[Норвезька мова|норвезькій]], на відміну від данської, акут ('''''akutt aksent''''') не служив для розрізнення імперативу та множини іменників: ''kontroller'' — «контролюй» та "контролі (множина) ". У [[Нюношк|новонорвезькій]] простий минулий час дієслова ''å fare'' «їздити» факультативно записується як ''fór '' щоб відрізнити від ''for'' (прийменник «для»), ''fôr '' «корм»/«полотно» та ''fòr '' «борозна» (вживання всієї діакритики необов'язкове<ref>[http://sprakradet.no/Raad/Skriveregler_og_grammatikk/Aksentteikn/ Norwegian language council, Diacritics (норвезькою)]</ref>). Гострий наголос також зберігається в словах французького походження: ''allé'', ''kafé'', ''idé'', ''komité '', хоча в повсякденному вживанні акут часто нехтують, а іноді замінюють його на [[гравіс (діакритичний знак)|гравіс]].
[[Файл:Icelandic Text Extract.jpg|right|thumb|210px|Приклад тексту [[Ісландська мова|ісландською]] мовою, що містить літери з гострим наголосом.]]
* В [[Ісландська мова|ісландській]] мові використовуються 6 літер з гострим наголосом: ''á'', ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú'', ''ý'' (в фарерській 5 — немає ''é''), які вважаються самостійними літерами та займають власні позиції в [[абетка|абетці]]. Будь-яка з літер може позначати як довгий, так і короткий звук. Етимологічно вони походять від [[Давньоісландська мова|давньонорвезьких]] довгих голосних, які в більшості випадків перетворилися на [[дифтонг]]и (крім ''é '', яке в фарерській стало ''æ'').
:* [[Ісландська мова]]:
:: á: {{IPA|[au(ː)]}}
:: é: довгий {{IPA|[jeɛː]}}, короткий {{IPA|[jɛ]}}
:: í/ý: {{IPA|[i(ː)]}}
:: ó: {{IPA|[ou(ː)]}}
:: ú: {{IPA|[u(ː)]}}.
:* [[Фарерська мова]]:
:: ''á '': довгий {{IPA|[ɔa]}}, короткий {{IPA|[ɔ]}}, перед {{IPA|[a]}}: {{IPA|[õ]}}
:: ''í/ý '': довгий {{IPA|[ʊiː]}}, короткий {{IPA|[ ʊi]}}
:: ''ó '': довгий {{IPA|[ɔu]}}, {{IPA|[ɛu]}} або {{IPA|[œu]}}, короткий: {{IPA|[œ]}}; на острові Суур (Suðuroy) : {{IPA|[ɔ]}}
::: Якщо за '' ó '' слід поєднання ''-gv'', ''ó '' вимовляється {{IPA|[ɛ]}}, на Суур {{IPA|[ɔ]}}.
:: ''ú '': довгий {{IPA|[ʉu]}}, короткий {{IPA|[ʏ]}}
::: Якщо за '' ú '' йде поєднання ''-gv'', ''ú '' вимовляється як {{IPA|[ɪ]}}.
== [[Кельтські мови]] ==
* У [[Валлійська мова|валлійській]] орфографії акут над голосними '' á'', ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú'', ''ẃ'', ''ý '' використовується для позначення словесного наголосу, якщо він припадає не на передостанній склад: ''casáu '' «ненавидіти», ''caniatáu '' «дозволяти».
* В [[Ірландська мова|ірландській мові]] літери з акутом ({{lang-ga|síneadh fada}} {{IPA|[ˌʃiːnʲə fadˠə]}}) : ''á'', ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú '' позначають довгі голосні.
== [[Угро-фінські мови]] ==
* В [[Угорська мова|угорській мові]] акут використовується для позначення довготи голосних: ''á'', ''é'', ''í'', ''ó'', ''ú ''. Крім того він вказує й на якісні відмінності: короткий ''a'' — відкритий задній огубленний голосний {{IPA|[ɒ]}}, в той час як довгий ''á'' — відкритий передній неогубленний {{IPA|[a]}}. Подібним чином короткий ''e'' — відкритий передньо-центральний {{IPA|[ɛ]}}, а довгий ''é'' — закритий передньо-центральний {{IPA|[e]}}. В угорській мові використовується також [[подвійний акут]].
* У [[Північносаамська мова|Північносаамській мові]] акут ставиться над '' Áá '' та ''Óó '', а також іноді над відповідними літерами [[Латинська абетка|латинського алфавіту]], якщо немає можливості використовувати шрифт, який містить специфічні саамські літери '' Čč, Đđ, Ŋŋ, Šš, Ŧŧ, Žž ''<ref name=«Svonni»>{{cite book
|last = Svonni
|first = E Mikael
|title = Sámegiel-ruoŧagiel skuvlasátnelistu
|publisher = Sámiskuvlastivra
|date = 1984
|pages = III
|isbn = 9177160088}}</ref>.
== Інші мови ==
* У словниках [[Литовська мова|литовської]] мови акут позначає наголошені довгі склади з низхідним тоном. У разі дволітерних позначає вершину складу й ставиться над першою літерою, оскільки цей вид наголосу виділяє першому мору складу.
* У латинізованому [[Туркменська абетка|туркменському алфавіті]] літера ''Ýý '' позначає звук {{IPA|[j]}} та відповідає літері [[Й]] кирилиці.
* У [[В'єтнамська мова|в'єтнамській]], латинізованій [[Китайська мова|китайській]] (див. [[Піньїнь]]), деяких [[Африканські мови|африканських]] мовах, що використовують писемності на латинській основі, знаком гострого наголосу позначається висхідний або високий [[Тон (лінгвістика)|тон]]. Наприклад, в [[Йоруба (мова)|мові йоруба]]: ''apá '' «рука».
* У деяких [[Баскська мова|баскських]] текстах гострий наголос може стояти над літерами ''r'' та ''l'', що зазвичай замінюється подвоєнням цих літер: ''ŕ'' (або ''rr'') позначає розкотистий багатоударний сонант {{IPA|[r]}} в середині слів (у початковій та кінцевій позиції ''r'' завжди багатоударний). ''ĺ'' або ''ll''позначає палатальний {{IPA|[ʎ]}}.
* У [[Штучна мова|штучній]] мові [[сольресоль]] слова у множині вимовляються з подовженням останнього приголосного, що на письмі позначається акутом: ''редо'' «брат», ''редō'' «сестра», ''редṓ'' «сестри».
* В [[Штучна мова|штучній]] мові [[квенья]] акут позначають довгі голосні (при транслітерації латиницею).
{{примітки}}
== Див. також ==
* [[Подвійний акут]]
* [[Гравіс (діакритичний знак)]]
Рядок 20 ⟶ 107:
== Посилання ==
* [http://diacritics.typo.cz Diacritics Project]
* [http://www.starr.net/is/type/kbh.html Keyboard Help]
{{Мовознавство-доробити}}
| |||