Розв'язання задач: відмінності між версіями

'''Розв'язання задач'''&nbsp;— це [[процес]] виконання дій або [[Мислення|розумових операцій]], спрямованих на досягнення [[мета|мети]], заданої в рамках [[Проблема|проблемної ситуації]]&nbsp;— [[завдання]]; є складовою частиною [[мислення]]. З точки зору [[Когнітивна психологія|когнітивного підходу]] процес розв'язання задач є найбільш складною зі всіх функцій [[інтелект]]у та визначається як [[психічні процеси|когнітивний процес]] більш високоговищого порядку, що вимагає узгодження та управління більш елементарнимиелементарнішими та фундаментальнимифундаментальнішими [[уміння|навичками]]<ref>McCarthy & Worthington (1990).</ref>. Деякі з методів вирішення проблем, розроблених та використовуваних в галузі [[Штучний інтелект|штучного інтелекту]], [[Інформатика|інформатики]], [[Інженерія|інженерії]], [[Математика|математики]], [[Медицина|медицини]] і&nbsp;т.&nbsp;д. пов'язані з вирішеннявирішенням проблем психічних методів, що вивчаються в [[Психологія|психології]].

* ПостановаПоставлення завданнязадачі: виявлення та більш-менш суворе визначення вихідного (даного)&nbsp;— його елементів та відношень між ними&nbsp;— та необхідного (цілі);

* Знаходження розв'язання завданнязадачі.

Ці етапи можна виявити у більшості теорій розв'язання задач. Так, стадії постановипоставлення завданнязадачі та знаходження рішенняїї задачірішення наявні в теоріях послідовника [[Вюрцьбургська школа|Вюрцьбургської школи]] [[Отто Зельц]]а, [[гештальтпсихологія|гештальтпсихолога]] {{Нп5|Карл Дункер|К. Дункера|ru|Дункер, Карл}} і [[Когнітивна психологія|когнітивіста]] Грино, не дивлячись напопри усівсі їх відмінності. При цьому під постановоюпоставленням завданнязадачі може прийматисяматись на увазі як свідома робота, так і деякі не усвідомлюванніусвідомлювані процеси переробки інформації.

<p alsgn="right">''Стадії розв'язання задач ву теоріях О. Зельца, К. Дункера, Грино''

:* «Розв'язання певного числа задач одинодним способом спонукає випробуваного використовувати той самий спосіб для рішення наступних задач, навіть якщо цей спосіб стає неефективним». Як показав Найт<ref>Knight K. E. (1963).</ref>, установка тим сильніша, чим важчеважчими були завдання, які її формували.

:* [[Функціональна закріпленністьзакріпленість]]: використовуваний певним чином предмет важко потім використовувати інакше при розв'язанні задачі.

::* Найкращі результати мають місце при середній інтенсивності мотивації; надмірна або недостатня мотивація призводить до погіршення результатів ([[закон ЙєрксаЄркса — Додсона]]).

:* '''[[Особистість]]''': показано, що успішність розв'язання задач пов'язана з 1) гнучкістю, 2) ініціативою, 3) [[упевненістьВпевненість|впевненістю]]ю, 4) [[нонконформіз]]ом, 5) здатністю стримувати рух (дуже повільно креслити лінії тощо).

З точки зору [[Когнітивна психологія|інформаційного підходу]] задача&nbsp;— це ізницярізниця між двома станами; Задача вважається розв'язаною, коли ознаки наявного та вимагаємогонеобхідного стану збігаються. Таким чином, процес розв'язання задач має місцевідбувається, коли [[організм]] або система [[Штучний інтелект|штучного інтелекту]] здійснює перехід із даного стану в вимагаємийнеобхідний [[Ціль|цільовийціль]]овий стан]].

Предаставники інформаційного підходу виходили з того, що людина, також як і [[комп'ютер]], оперує символами ([[знак]]ами), отже, обчислювальні машини можна «використовувати як пристрій для імітації процесу мислення людини»<ref>Ньюелл А., Шоу&nbsp;Дж.&nbsp;С., Саймон&nbsp;Г.&nbsp;А. Моделювання мислення людини за допомогою елетроно-обчислювальної машини // Хрестоматія з загальної психології. Психологія мислення/ під ред. Ю.&nbsp;Б&nbsp;Гиппенрейтер, В.&nbsp;В.Пєтухова. М., 1981.</ref>. Моделі розв'язання задач, які вони створювали, найчастіше одночасно представлялиявляли собою комп'ютерні програми (найбільш відомийнайвідоміший приклад&nbsp;— [[:en:General Problem Solver|«Універсальний розв'язник задач»]] {{ref-en}} Ньюелла та Саймона, створений у 1957 роціроку).

Вся наявна на цей момент [[інформація]], яка має відношення до задачі, називається ''станом поінформованості''. Розв'язання задач являє собою послідовний перехід від одного стану у інший, а потім&nbsp;— до наступного иі т.д., поки не буде досягненийдосягнуто остаточнийостаточного станстану поінформованості, тобто розв'язання. Такі перехідипереходи здійснюються за допомогою ''операторів''&nbsp;— засобів, зменшуючихщо разривзменшують розрив між наявним станом поінформованості та тим станом, який наступає за ним. Знаходження операторів і складає головну складність при розв'язанні задач.

* прямий пошук: у цій стратегії «людина спочатку відчуваєвипробовує якийсь метод підходу до задачі, а потім вже дивиться, чи просунувся він вперед у результаті його застосування».

* зворотній пошук: тут «людина роздивляєрозглядає шукане рышеннярішення, задаючипитаючи собі питаннясебе: який попередній крок необхідний для того, щоб прийти до нього? Після визначення цього крокакроку визначається крок, що безпосередньо йому предуєпередує, иі т.д., у кращому випадку&nbsp;— до відправнроївідправної точки, заданроїзаданої у постановіпоставлення вихіднроївихідної задачі». Зворотній пошук здійснюється за допомогою аналізу засіб-результат (зіставлення засобів та цілей): на кожному кроці проміжняпроміжна ціль зіставляється з наявним станом обізнаності та знаходиться оперетороператор&nbsp;— засіб, зменшуючийщо зменшує проміжок.

# &nbsp;[[алгоритм]]и (сукупність правил, гарантуючихякі гарантують результат) та

# &nbsp;[[евристика|евристичні прийоми]] (для складних задач, удля яких не знайдені алгоритми).

Появі у свідомості розвязаннярозв'язання задач передує емоційна активація та відчуття близкостіблизькості розв'язання.

Це встановив О.&nbsp;К.&nbsp;Тихомиров, вивчаючи процес розв'язання [[шахова задача|шаховішахових задачізадач]].<ref>Тихомиров О.&nbsp;К.&nbsp;Структура розумовой діяльності людини. М., 1969. С. 201–209.</ref> Він пропонував піддослідним міркувати під час розв'язання задач вголос та паралельно реєстрував їх шкірно-гальванічну реакцію (ШГР), яка слугувала ознакою емоційної активації.

ЕксперементиЕксперименти показали, что спочатку з'являється ''емоційна активація''. ЗаПісля нійнеї&nbsp;— звичайно через 0-0.5 секундсекунди&nbsp;— виникають ''емоційні вигуки'' («Ага!», «Ой!» і т.і.). За емоційним окликом звичайно слідуютьйдуть слова, визначаючіщо позначають ''відчуття близкості розв'язання'': наближення до несвідомоїнеусвідомлюваної ще ідеї («так-так-так-так», «ось-ось-ось-ось», «напевно…») або ще неясні результати пошуку («щось промайнуло», «щось є», «здається, знайшов», «здається, розв'язано»); рідше це вираз необхідності спробувати («спробуємо-спробуємо», «цікаво-цікаво»), сумніву ("«а»…"а"… або не «а»?") або сигнали самозупинки («стоп-стоп-стоп-стоп»); ще рідше одразу називається розв'язання. За цим слідуєйде ''розв'язання''&nbsp;— називання конкретного принципіальногопринципового для розв'язання задачі крокакроку,&nbsp;-через 1.5-13.5 секунд після появи емоційної активації, ву середньому&nbsp;— через 5.5 секунд.

Дискусії відносно механізмів розв'язаняязання задач тваринами розгортаються довколодовкола [[метод проб та помилок|метода проб та помилок]] та [[інсайт]]у.

[[Торндайк, Едвард Лі Торндайк|Торндайк]] (1898) вважав (та експерементальноекспериментально доводив), що механізмом розв'язання задач тваринами є не [[розуміння]] та міркування, а [[метод проб та помилок]].

Торндайк розміщував тварин (кішок) у спеціальні [[проблемний ящик|проблемні ящики]]&nbsp;— клітки «з секретом», виходвихід з яких відкривався натисканням на кнопку або важіль, потягуванням за шнур, петлю тощо, які знаходилися в клітці або коло самої решітки зовні. Торндайк виявив, що спочатку кішки метушаться по клітці та чіпляються за все, що можуть дістати; в результаті цього вони все одно рано чи пізно випадково зачіпають механізм, відкриваючийякий відкриває клітку та звільняються. Коли кішку знов саджають у клітку, її хаотична активність призводить до успіху трохи щвидшешвидше, наступного разу ще швидше і&nbsp;т.&nbsp;д. Криві навчення показують ''поступове'' оволодіння рішенням.

Згідно з теоріїтеорією Торндайка, тварини діють випадковим чином, при цьому ''вирогідністьвірогідність повторення [[підкріплення|підкріпленої]] реакції зростає''.

Однак деякі дані самого Торндайка говорять проти ойгойого теорії. Так, у випадках із деякими «ледачими» кішками Торндайка «увага, яке нерідко поєднується з недостаткомнестачею енергії, дозволялодозволяла кішці швидше утворити асоціацію після першої вдачі»<ref>Вудвортс Р. Рішення проблем тваринами // Хрестоматія з щагальної психології. Психологія мислення. М., 1981. С. 230.</ref>. А замінивши згодом (1901) кішок мавпами, Торндайк виявив, що майже всі задачі розв'язувалися «шляхом швидкого, яке часто здававшимисяздававалось миттєвим, залишення безуспішних рухів та вибору правильного… Природно укластиприйти до висновку, чтощо мавпи, раптово переходячи від безлічі безладних рухів до однієї певної дії з гачком або засувом, мають поняття про гачок, про засув або про тийтой рух, що вони виконують»…

Р. Вудвортс визначаєвідмічає, що «не було виявлено жодного випадку такої поведінки в [[проблема|проблемній ситуації]], коли тварина кидалася б на все навколишнє без жодного врахування об'єктивної ситуації. Тварина завждтзавжди реагує на ті чи інші предмети, та майже усім її реакціям властива відома ступінь правомірності. Метод проб та помилок полягає не ву сліпих, розрахованих на випадкову вдачу рухах, а ву випробуванівипробуванні певних шляхів до цілі. Наскільки ми можемо судити за поведінкою тварини, у ньогонеї завжди маєтьсяприсутнє деяке схолюваннясхоплювання об'єктивної ситуації. Інша справа, що в будь-якій ситуації, яку мжноможна назвати проблемною, це схопленнясхоплювання ніколи не буває з самого початку повним. СитуаіяСитуація повинна бути досліджена, а це рідко може бути зробленезроблено без пересувань та маніпуляцій. Але навіть при першому погляді на ситуацію загальні обриси проблеми розкриваються в бостатнійдостатній мірі, щоб до відомогопевного ступенбступеню обмежити областьсферу дослідження та маніпуляції».<ref>Вудвортс Р. Розв'язання проблем тваринами // Хрестоматія з загальної психології. Психологія мислення. М., 1981.</ref>

Розв'язання задач шляхом раптового [[інсайт|просвітлення (інсайта)]], розуміння ситуації, проникнення в суть її опису [[Кьолер, Вольфганг|В. Кьолер]]. ЕксперементиЕксперименти Кьолера показують наступні приклади того, як це відбувається.<ref>Кьолер В. Дослідження інтелекту людиноподібних мавп // Хрестоматія з загальної психології. Психологія мислення / Під ред. Ю.&nbsp;Б.&nbsp;Гиппенрейтер, В.&nbsp;В.&nbsp;Пєтухова М., 1981.</ref>

* Курка, яка бачить перед собою ціль, віддалену від неї деякими перешкодами (парканом), «зовсім безпомічна, постійно налітає, якщо бачить ціль пердперед собою крізь решітку, на перешкоду, беспокійнонеспокійно бігаючи туди-сюди», та не здатна дістатися цієї цілі інакше як з домогоюдопомогою такихтакого метаньметушіння, лишяке лише поступово наближаючихнаближає її до цілі (що нагадує описанняопис Торндайка). Навпаки, собака та дитина (наприклад, дівчинка 1 рік 3 міс., ледве навчившись ходити), оцінивши просторові характеристики ситуації, можуть одразу знайти найкоротший обхідний шлях.

* Шимпанзе влазитьзазить на ящик або навіть ставить ящики один на одного, щоб дістати плодплід, який висить дуже високо.

Відомо, що тварини в деяких випадках здатні виористовувативикористовувати знаряддя для розв'язуванніязування задач, однак дискусіонимдискусійним залишається питання про те, в якій мірі таке використання є вродженим ([[інстинкт]]ивним), а в якій&nbsp;— проявом [[інтелект]]ау.

* Грифи кидають камнікамені на яйця страусів, щб розбити іх.<ref name="ReferenceA">МакФарленд Д. Поведінка тварин. М., 1988.</ref> (Це не нове спостереження; легенда свідчить. що [[Есхіл]] загинув, коли орел скинув йому на голову чи то черепаху, прийнявши лисину Есхіла за каменькамінь, чи то камінь, прийнявши його лисину за яйце.)<ref>

* Дятловий вьюрокв'юрок дістає комах з щілин кори колючкою кактуса.<ref name="ReferenceA"/>