GRAIL: відмінності між версіями

'''The Gravity Recovery and Interior Laboratory (GRAIL)''' — програма вивчення [[гравітаційне поле|гравітаційного поля]] і внутрішньої будови [[Місяць (супутник)|Місяця]] космічними апаратами, котріякі були запущені [[10 вересня]] [[2011]] року за допомогою ракети [[Delta-2]] в її найпотужнішій конфігурації — 7920Н-10. Проект очолює голова департаменту Earth, Atmospheric and Planetary Sciences [[Массачусетський технологічний інститут|Массачусетського Технологічного Інституту]] [[Марія Зубер]].

Абревіатура ''GRAIL'' англійськоювідсилання означаєдо англійського ''«grail»'', цебто [[Грааль]].

На початку січня [[2012]]-го апарати вийшли на [[Орбіта|орбіту]] Місяця, а безпосередньо наукова місія почалася в березні 2012 року.

[[10 вересня]] [[2011]] зв'язка з двох однотипних зондів GRAIL стартувала з космодрому на мисі[[мис]]і [[Канаверал]]. У космічний простір невеликі апарати, сумарна маса яких становить близько 730 кг, вивела ракета-носій «Дельта-2». Пуск, спочатку намічений на [[8 вересня]], затримали несприятливі погодні умови та додаткові технічні перевірки, але сам політ пройшовминув у штатному режимі. Зонди відділилися від «Дельти-2» і розгорнули свої [[Панель сонячних батарей|сонячні панелі]].

Основним завданням місії було вивчення [[Гравітаційне поле|гравітаційного поля]] та внутрішньої будови Місяця. Апарати GRAIL-A ("Ебб") і GRAIL-B ("Флоу") були виведені для руху пооднією одній орбітіорбітою навколо нашого супутника на висоті близько 55 кілометрів над поверхнею, не відходячи один від одного на велику відстань і відчуваючи дію гравітаційної сили, котраяка змінюється в залежностізалежно від [[рельєф]]у місцевості, над якою вони пролітають, і від розподілу маси в надрах Місяця. Такі зміни повинні призводити до зміщення GRAIL-A щодо GRAIL-B, що і допоможе вченим, які реєструють ці незначні зрушення, скласти точну картумапу гравітаційного поля.

Подорож до Місяця тривала три з половиною місяцімісяця: GRAIL-A вийшов на орбіту Місяця [[31 грудня]], а GRAIL-B — [[1 січня]] [[2012]]-го. На досягнення потрібних орбіт і «розстановку» зондів пішло ще кілька тижнів, а потім стартувала 82-денна програма вимірювань. Протягом цих 82 днів апарати синхронно передавали на Землю данівідомості [[телеметрія|телеметрії]], на підставі яких учені зможуть скласти найточнішу картумапу гравітаційного поля Місяця на сьогоднішній деньнасьогодні. ЧерезЗа 40 днів після завершення місії зонди мали впасти на місячну поверхню. Планується, що аналіз даних, отриманих за допомогою супутників, займе рік. Проте місію було продовжено, спочатку до травня 2012 року, далі до грудня 2012того року.

Зведення відпрацьованих космічних апаратів з орбіти Місяця розпочалося [[14 червня]] [[2012]] року. Перед падінням "Ебб" і "Флоу" в останній развостаннє включиливвімкнули свої двигуни, щоб виробити залишки палива. "Ебб" і "Флоу", як і було заплановано, врізалися в поверхню супутника Землі [[17 грудня]] близько 17:30 за східним часом [[США]] в районі [[Ґольдшмідт (кратер)|кратера ГолдшмідтаҐольдшмідта]]. Швидкість зондів уна момент падіння становила близько 1,7 кілометрівкілометру вна секунду, апарати врізалися в поверхню з проміжком в 20 секунд. У [[NASA]] відзначили, що це було зроблено для того, щоб супутники, які виконали свою місію після вироблення палива не могли становити загрозу для інших супутників. У момент падіння апаратів район падіння перебував ву тіні, тому спостерігати завершення їхньої місії ізз [[Земля|Землі]] було неможливо.

[[Файл:GRAIL's gravity map of the moon.jpg|thumb|Гравітаційна мапа Місяця, укладена в рамкахрамцях програми GRAIL]]

За допомогою апаратів GRAIL було відкрито, що товщина місячної [[Кора (геологія)|кори]] була помітно перебільшена. Сейсмографи, встановлені під час експедиції [[Аполлон (космічний корабель)|«АполонаАполлона»]], давали результат ву 60 кілометрів (після повторного аналізу — близько 45 кілометрів). Нові результати стверджують, що її товщина складає «всього» близько 30 кілометрів.

Завдяки новим данимвідомостям вченіучені встановили, що гравітаційне поле Місяця сильно пов'язаноязане з його [[рельєф]]ом — такого зв'язку не спостерігається ні ув [[Земля|Землі]], ні ув [[Марс (планета)|Марса]], ні у [[Венера (планета)|Венери]]. Дослідники вважають, що нові дані можуть значно підкоригуватипідкорегувати існуючі уявлення про походження земного супутника. Згідно з однією з найпопулярніших гіпотез Місяць утворився в результаті зіткнення молодої Землі з планетою розміромзавбільшки приблизно з Марс 4,6 мільярда років тому. Гіпотетичне небесне тіло отримало назву [[Тейя (планета)|Тейя]].