Миклашевський Михайло Андрійович: відмінності між версіями

'''Миклашевський Михайло Андрійович''' ({{н}} близько [[1640]] — {{†}} [[30 березня]] [[1706]]) — український військовий і [[державний діяч]] кінця [[XVII]], початку [[XVIII]] століть. [[Стародубський полк|Стародубський полковник]]овник. Соратник гетьмана [[Іван Мазепа|Мазепи]].

З [[1671]] року&nbsp;— [[військовий товариш]], з [[1675]] року&nbsp;— [[глухів]]ський [[городовий отаман]], в [[1679]]-[[1682|82]]&nbsp;— ніжинський [[полковий осавул]], з [[1682]] року&nbsp;— [[генеральний хорунжий]], а з [[1683]] року&nbsp;— [[генеральний осавул]]. У [[1689]]–[[1706]]&nbsp;— [[Стародубський полк|стародубський]] [[полковник (Гетьманщина)|полковник]]. Активно проводив колонізацію земель північної [[Гетьманщина|Гетьманщини]], був меценатом українського мистецтва (збудував собор св. Юрія в Києво-Видубицькому монастирі). Миклашевський входив до старшинської опозиції, яка виступала проти офіційної політики [[гетьман]]а [[Мазепа Іван|Івана Мазепи]]. В [[1703]] році вів таємні переговори з литовсько-польськими політиками про можливість входження [[Україна|України]] поряд з [[Польща|Польщею]] і [[Литва|Литвою]] третім рівноправним членом [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] на умовах [[Гадяцький договір|Гадяцького договору 1658]]. Загинув під час облоги шведською армією [[Несвіж]]у. Похований спочатку у [[Стародуб]]і, згодом перепохований у [[Георгіївський собор (Видубицький монастир)|церкві Св. Юрія (Георгіївській)]] в [[Видубицький монастир|Києво-Видубицькому монастирі]], якої був фундатором. Для монастиря був виконаний і портрет полковника, з таким написом: «Михаил Миклашевский его царского пресветлого величества войск Запорожских полковник Стародубовский, блаженный и приснопамятный создатель в сей Выдубецкой святой обители двох камянных храмов, одного в память бывшаго в Колоссаех чудес от архистратига Михаила, а другаго с трапезою святого великомученика Георгия. Бывши на брани 1706 года убит шведами в полском местечку Несвижу. В сем рукотворенном храме телом, душою же в вышнем нерукотворенном почивает. Вечная ему буди память»<ref>[[Лазаревський Олександр Матвійович|О. &nbsp;М. &nbsp;Лазаревський]]. Миклашевские. -&nbsp;— [[Київська старовина|Киевская Старина]] 1882, №8№&nbsp;8, с.243-245.{{ref-ru}}</ref>.

Особистим гербом Михайла Миклашевського був бойовий лук і перехрещені стріли вістрями униз, на блакитному тлі. Зображення цього герба збереглося до наших днів у [[Київ|Києві]], над входом до трапезної Видубицького монастиря. На посмертному портреті Миклашевського ми бачимо цей герб уже на червоному тлі, але первісний, блакитний вигляд він має на відновлених [[Лядські ворота|Лядських воротах]] на [[Майдан Незалежності (Київ)|Майдані Незалежності]] у Києві, куди потрапив випадково<ref> [http://kievmonument.narod.ru/ist_kiev3-r.html Г. Мойсенко. Покровитель города -&nbsp;— Архангел Михаил. // Памятники Киева] {{ref-ru}}</ref>.

{{reflist}}