|
[[Файл:Lviv university old.png|міні|праворуч|300пкс|Будинок Сейму (сучасний головний корпус [[ЛНУ|Університету ім. І. Франка]])]]
'''Га́лицький крайови́й сейм''' ('''сойм ''') — представницько-законодавчий орган австрійської провінції [[Королівство Галіції і Лодомерії]] з [[Велике Князівство Краківське|Великим князівством Краківським]], князівством Освенцімським і князівством Заторським. Діяв у [[1861]]–-[[1918]] роках (реально працював до 1914, формально ліквідований 1920 року).
Будинок Галицького сейму нині є головним корпусом [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського національного університету імені Івана Франка]].
== Попередник — Галицький становий сейм ==
[[Галицький становий сейм]] діяв у [[1782]]–-[[1790]] і [[1817]]–-[[1845]] роках. Ця установа була типовим представником шляхетського парламентаризму, притаманного тогочасній Західній і Центральній Європі. Його формували не на основі виборів, а за призначенням цісаря. До складу сейму входили тільки представники аристократії і духовенства: князі, графи, барони, єпископат римо-католицької, греко-католицької, вірменсько-католицької церков і шляхта, що платила щорічний податок не менше, ніж 75 золотих ринських. Міщанство представляли львівський бурґомістр, ректор Львівського університету та один (з 1817 — двоє) зі знатних львів'ян. З 1787 року у Галицькому становому сеймі засідали також представники [[Буковина|Буковини]]. Головою сейму був губернатор. Компетенції сейму обмежувалися виключно рекомендаціями для адміністрації краю. Під час першого періоду свого існування цей орган збирався раз на два роки (у 1782, 1784, 1786, 1788 роках) лише на кілька днів, ухвалював заздалегідь текст подяки цісареві і обирав свій «виконавчий» орган — Станову управу. Ніяких законодавчих ініціатив посли не ухвалювали, зате влаштовували великі бали. Проте навіть така форма парламентаризму не була до вподоби деспотичному цісареві Францові II (1792–18351792-1835) і після 1788 року сейм не скликали аж до 1817-го.
На [[Віденський конгрес|Віденському конгресі]] 1814–1815 років австрійський, німецький і російський монархи зобов'язалися надати автономію [[поляки|полякам]] у складі своїх держав. Від 1817 року сейм скликали щороку, посли обговорювали також політичні проблеми, з 1820-го почали друкувати звіти роботи сейму. Але, оскільки, дискусії були закритими, то зміст засідань не оприлюднювали. Одне з найзнаковіших досягнень у його діяльності — дебати про скасування панщини у середині 1840-х років. Востаннє Галицький становий сейм скликали 1845 року, хоча його Станова управа діяла до 1861 р., коли її [[повноваження]] перейняла [[Крайовий виділ|Крайова управа]] — виконавчий орган нового сейму.
|
