Західне Франкське королівство: відмінності між версіями

Після розподілу імперії Карла Великого багато з-поміж споконвічних земель франків відійшли до Лотаря та Людовика Німецького. Карлу Лисому дісталася колишня територія [[Галія|Галії]], де завойовники-франки становили незначну меншість населення (Виключенням було [[Фландрія (графство)|графство Фландрія]], де франків було майже стільки ж, скільки і корінних жителів). При цьому франки стали військовим прошарком, що перетвориласяперетворився потім в стан феодалів. Основну масу населення становили [[гали]], також проживало деяка кількість нащадків [[римляни|римлян]]. На той час і ті, й інші розмовляли мовою [[Романські мови|романської групи]], близької до [[латина|латини]]. (Питання про ступінь близькості до латини кельтської мови - стародавньої початкової мови галів - залишається дискусійним.) Гало-романське населення становило селянство і більшу частину духовенства. Лише у Фландрії і [[Лотарингія|Лотарингії]] (частина якої з містом [[Верден]]ом з [[870]] року деякий час теж входила до складу королівства) більшість франків увійшло до складу селянства. Мова франків належала до [[германські мови|германської групи]], але вона не мала писемності. Грамотні франки писали латинською мовою. Християнство вони також сприйняли за посередництвом місцевого гало-романського населення. Все це сприяло тому, що вже до моменту розділу імперії основна маса галльських франків втратила рідну мову і перейшла на мову, якаяку в той час називали «романською», а тепер - [[давньофранцузька мова|давньофранцузькою]]. Фактично це була мова гало-романського населення, до якогоякої увійшло на диво мало франкських слів. Лише вища аристократія знала всі три мови - латинську, франкську і «романську».

=== АсиміляцияАсиміляція галів та франків ===

Надалі асиміляція франків гало-романським населенням призвела до виникнення французької народності. Слово ''Français'' (французи) спочатку означало «франкські» (наприклад, ''les rois français'' - франкські королі, ''les tributaires français'' - франкські піддані (галли)). Потім французами стали називати всіх жителів області навколо Парижа (нині регіон [[Іль-де-Франс]]), і лише потім - жителів усього королівства. Щось подібне сталося з назвою "Русь", яка спочатку означала лише вищий прошарок знаті, потім територію довкола Києва, далі поширилася на всі племена, підвладні Києву, і так аж до нинішніх метаморфоз цього поняття. У нинішній французький мові до 50% слів запозичено з германських мов (в основному, англійської та німецької), але частка слів, запозичених безпосередньо з франкської, незначна. Все ж, деякі популярні французькі імена походять від франкських королів: Шарль (Карл), Анрі (Генріх), Луї (Хлодвіг, Людовік). Від франків походить і нинішня назва країни - Франція.