СО (паровоз): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
готово
м →‎Проектування: уточнення
Рядок 50:
 
== Проектування ==
Детальну розробку проекту та робочі креслення виконав колектив конструкторів [[Завод імені В. О. Малишева|Харківського паровозобудівного заводу]] під керівництвом П.&nbsp;М.&nbsp;Шаройко. До [[7 листопада]] [[1934]] року завод побудував перший радянський паровоз типу 1-5-0, якому була присвоєна серія «СО»&nbsp;— за першими літерами ініціалів радянського державного і партійного діяча [[Орджонікідзе Григорій Костянтинович|Серго Орджонікідзе]]. Площа колосникової решітки котла цього локомотива склала 6 м<sup>2</sup> проти 4,46 м<sup>2</sup> у паровозів серії Е, газова поверхня нагріву пароперегрівача&nbsp;— 93,6 м<sup>2</sup>. Надалі на паровозах серії СО встановлювалися 139 димогарних труб і 52 жарові труби, при яких поверхня нагріву пароперегрівача становила 97,3 м<sup>2</sup>. Тиск пари в казані залишався рівним 14 кгс/см<sup>2</sup>.
 
На відміну від паровозів серії Е, що мали [[Топка|топки]] з плоскими стелями кожуха та вогневої коробки, на паровозах серії СО були зроблені радіальні топки з циліндровою стелею, які добре зарекомендували себе на паровозах [[паровоз Е|серії Е<sup>л</sup>]]. Для зменшення заростання елементів накипом і їх прогорання замість перегрівача системи Чусова був встановлений пароперегрівач Шмідта типу Ж-241.