Мурад II: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 41:
На початку свого правління Мурад змушений був боротися з кількома претендентами на османський престол, яких підтримували [[візантійський імператор]] [[Мануїл II Палеолог]] і багато анатолійських беїв. Найсильнішим з суперників Мурада був претендент, який видавав себе за молодшого сина султана [[Баязид I|Баязида I]] Мустафу. У 1422 році військо Лжемустафи було розбито неподалік від [[Бурса|Бурси]], а він сам був захоплений у полон і страчений.
 
У червні [[1422]] Мурад почав облогу [[Константинополь|Константинополя]], але вона виявилася невдалою. Не маючи аніні флоту, аніні потужної артилерії, турки, однак, зробили рішучийвідважний штурм візантійської столиці 24 серпня. У битві, що тривала весь день, війська османів понесли великі втрати, але не досягли успіху. Незабаром Мурад зняв облогу, оскільки змушений був придушувати повстання в анатолійських бейлікахбейликах — Айдині, Ментеше, Герміяні, Сарухані і Хаміді. Ця війна тривала до 1426 року і закінчилася підкоренням усіх бейліківбейликів за винятком Караману, який зберіг свою незалежність.
 
[[Файл:Murad II by John Young.jpg|thumb|left|200px|Мурад II]]
Рядок 47:
Покінчивши з повстанням у [[Мала Азія|Малій Азії]], Мурад відновив турецький наступ на [[Балканський півострів|Балканах]]. У 1430 році турки захопили велике місто [[Салоніки]] в північній [[Греція|Греції]], що знаходилося під контролем [[Венеціанська республіка|Венеційської республіки]]. Жителі були частково перебиті, частково продані в [[рабство]], а у спустошене місто в примусовому порядку султан переселив турків. Потім військам Мурада підкорилися [[Валахія|Волощина]] і [[Сербія]], хоча [[Белград]], облога якого тривала шість місяців, туркам взяти не вдалося.
 
У [[1441]] році до союзу супротивників Османської імперії, куди спочатку включившивходили [[Угорщина|Угорщину]], [[Сербія|Сербію]] і [[Караман]], приєдналися німецькі, польські іта албанські сили. У 1441—1444 роках війська [[хрестоносці|хрестоносців]] під командуванням воєводи [[Трансільванія|Трансільванії]] [[Янош Гуняді|Яноша Гуняді]] вели успішну кампанію проти турків — у [[1443]] році християни захопили [[Ніш]] і [[Софія|Софію]], а в 1444 році завдали туркам відчутної поразки. 12 червня 1444 року в [[Едірне]] Мурад підписав з угорським королем [[Владислав III Варненчик|Владиславом III]] [[мирний договір]], за яким турки визнавали незалежність прикордонних з Угорщиною сербських земель. У той же час Мурад передав трон своєму 12-річному синові [[Мехмед II|Мехмеду]], вирішивши відійти від державних справ. Скориставшись ослабленням влади в Османській імперії, угорці порушили мир і вторглися до [[Хрестовий похід на Варну|Болгарії]]. Мурад, очоливши армію на прохання сина, завдяки допомозі [[Генуезька республіка|генуезців]] перекинув великі сили з Азії в [[Румелія|Румелію]] і вщент розбив християнське військо під проводом Гуняді під [[Варна|Варною]].
 
Повстання [[яничари|яничарів]] і поява [[Скандербег|Георга Кастріота Скандербега]] в Албанії змусили Мурада в 1446 році повернутися на турецький престол. Незабаром турки захопили [[Морея|Морею]] і почали наступ в [[Албанія|Албанії]]. У жовтні 1448 відбулася [[Битва на Косовому полі (1448)|битва на Косовому полі]], в якій п'ятидесятитисячне османське військо протистояло хрестоносцям під командуванням Гуняді. Запеклий триденний бій закінчився повною перемогою Мурада і вирішив долю балканських народів — на кілька століть вони опинилися під владою турків. У 1449 і 1450 роках Мурад здійснив два походи на Албанію, які не принесли значних успіхів. Узимку 1450—1451 років Мурад захворів і 3 лютого 1451 помер у [[Едірне]].