Любен Каравелов: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація, уточнення |
стильові правлення, уточнення |
||
Рядок 25:
}}
'''Любен Каравелов''' ({{lang-bg|Любен Каравелов}}), (*[[1834]] або [[1835]], [[Копривштиця]]. — †[[21 січня]] [[1879]], [[Русе]]) — перший професійний [[Болгарія|болгарський]] [[письменник]], [[поет]], [[публіцист]], [[журналіст]] та [[етнограф]]. Один з «чотирьох великих» ({{lang-bg|четеримата големи}}) Болгарського руху звільнення від
Професійний революціонер, який боровся у XIX столітті за створення самостійної болгарської держави.
Рядок 35:
У цей же час Каравелов захоплюється творчістю українських класиків — Шевченка, Гоголя, Марка Вовчка. У творі «Болгари старого часу», до речі, згадує Київ, при чому чітко відрізняє українців від росіян (москалів) — у період кінця 1950-тих років відчуається, що Каравелов помітно відходить від офіційного «російського патріотизму» і дрейфує у бік співпраці із ранньомодерними націоналістичними рухами слов'янських народів, зокрема українським. По суті, Любен Каравелов став засновником особливого політичного тренду, який не знайшов розвитку в офіційній болгарській політиці — співпраця з антиросійськими рухами центральної Європи, без орієнтації на Німеччину.
На початку 1860-тих років Каравелову вдається стати професійним колумністом таких солідних видань як ''
Після атентату на царя Олександра ІІ, він по суті тікає до Сербії, міста Белград. Тут працює вільним журналістом кількох московських видань, але потрапляє в поле зору таємної поліції за критику влади Сербського князівства. 1869 року остаточно перебирається до Румунії, де починає самостійну редакторську кар'єру: редагує газету ''
У Румунії політичні погляди Каравелова максимально радикалізувалися. Він стає на шлях професійного революціонера, який ставить перед собою ніби утопічне завдання: створення на Балканах модерної болгарської держави. Любен Каравелов очолює після Георги Раковски Болгарський революційний центральний комітет (БРЦК), який вербує болгар на території Румунії та Російської імперії. Однак після
== Твори ==
* (1857–1867) Москва — московською мовою ''
* (1868–1869) Белград — сербською мовою ''
* (Після 1869) Бухарест — болгарською мовою ''
== Останні дні ==
| |||