Зелений парадокс: відмінності між версіями

Основна лінія обґрунтування «зеленого парадоксу» починається з визнання неминучого факту: кожен атом [[Вуглець|вуглецю]] у природному газі, вугіллі або нафті, видобутих з землі для використання ув виглядіякості палива, опиниться в атмосфері, зокрема, якщо високоефективний процес згоряння уможливлює повну відсутність сажі. Близько чверті вуглецю практично навіки залишиться в атмосфері, збільшуючи [[парниковий ефект]], що веде до глобального потепління.<ref>D. Archer, «Fate of Fossil Fuel CO2 in Geologic Time», Journal of Geophysical Research 110, 2005, p. 5-11; D. Archer and V. Brovkin, «Millennial Atmospheric Lifetime of Anthropogenic CO2», Climate Change, mimeo, 2006; G. Hoos, R. Voss, K. Hasselmann, E. Meier- Reimer and F. Joos, «A Nonlinear Impulse Response Model of the Coupled Carbon Cycle-Climate System (NICCS)», [[Climate Dynamics]] 18, 2001, p. 189–202.</ref>