'''Вівта́р''', '''Олта́р''' ({{lang-la|alta ara, altare}}; старословянське алътарь, олътаръ<ref> [[Етимологічний словник української мови]]: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1982. Том перший А-Г</ref> — високий жертовник) — місце для [[жертвопринесення]] або жертовне вогнище (у греків ''bomos''). Спочатку в.вівтарі споруджували з землі або дерну, пізніше, коли стали будувати храми — з каменю або металів. В.Вівтарі, як правило, стояли на східному боці святині перед зображенням божества. У [[Стародавній Рим|Римі]] їх зводили не лише богам, а й героям, пізніше також імператорам. Вівтарі в греків та римлян були не тільки в святинях, їх споруджували на площах, вулицях, полях, у священних гаях, біля священних річок. Іноді вівтарі просто неба досягали значних розмірів (приміром, [[Пергамський вівтар]] [[Зевс]]а).
== Православ'я ==
У [[Православна церква|Православ'ї]] вівтар — це головна частина храму. У середині вівтаря знаходяться [[Престол (архітектура)|престол]], освячений архієреєм для здійснення на ньому [[Літургія|Літургії]], [[жертовник]] — стіл, на якому відбувається [[проскомидія]] — готується жертва [[Євхаристія|Євхаристії]]: хліб і вино, розташовується біля північної стіни у вівтарі ліворуч від [[Горне місце|горнього місця]] (простір за престолом), [[єпископ]]ська або [[священик|священницька]] [[кафедра]]. У вівтарі зазвичай перебуває [[ризниця]] (зазвичай праворуч від горнього місця), де зберігаються убрання і священні посудини. За древньою традицією, у вівтарі дозволяється бути присутнім тільки чоловікам і жінкам-черницям.
