Вікіпедія

Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м уточнення
стильові правлення, оформлення
Рядок 22:
| особистий підпис = [[Файл:Mykhailo Hrushevskyi Signature 1917.png|120px]]
}}
'''Груше́вський Миха́йло Сергі́йович''' ({{н.}}  {{ДН|29|9|1866|17}}, [[Холм]], [[Царство Польське]]  — {{†}}  {{ДС|25|11|1934}}, [[Кисловодськ]], [[РРФСР]])  — професор історії, організатор української науки, [[політичний діяч]] і [[публіцист]]. Голова [[Центральна Рада|Центральної Ради]] [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] ([[1917]]–[[1918]]). Багаторічний голова [[Наукове Товариство ім. Шевченка|Наукового Товариства ім.  Шевченка]] у [[Львів|Львові]] ([[1897]]–[[1913]]), завідувач кафедри історії [[Львівський університет|Львівського університету]] ([[1894]]–[[1914]]), дійсний член Чеської АН (1914), [[ВУАН]] (1923) та [[Академія наук СРСР|АН СРСР]] (1929), автор понад 2000 наукових праць.▼
 
▲'''Груше́вський Миха́йло Сергі́йович''' ({{н.}} {{ДН|29|9|1866|17}}, [[Холм]], [[Царство Польське]] — {{†}} {{ДС|25|11|1934}}, [[Кисловодськ]], [[РРФСР]]) — професор історії, організатор української науки, [[політичний діяч]] і [[публіцист]]. Голова [[Центральна Рада|Центральної Ради]] [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] ([[1917]]–[[1918]]). Багаторічний голова [[Наукове Товариство ім. Шевченка|Наукового Товариства ім. Шевченка]] у [[Львів|Львові]] ([[1897]]–[[1913]]), завідувач кафедри історії [[Львівський університет|Львівського університету]] ([[1894]]–[[1914]]), дійсний член Чеської АН (1914), [[ВУАН]] (1923) та [[Академія наук СРСР|АН СРСР]] (1929), автор понад 2000 наукових праць.
 
== Біографія ==
 
=== Дитинство та юність ===
[[Файл:Hrushevski 1876.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Сергій Федорович та Глафіра Захарівна Грушевські з дітьми. Зліва направо: Захар, Ганна, Федір, Михайло. Ставрополь, бл. 1876  р.]]
Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 року в містечку [[Холм]] в [[Царство Польське|Царстві Польському]] (нині на території [[Польща|Польщі]], має назву [[Хелм]]).
 
Батько, Сергій Федорович Грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. За сімейною традицією Сергій Федорович здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював на педагогічній ниві: викладав у Переяславській і [[Київська духовна семінарія|Київській семінаріях]], працював директором народних шкіл на Кавказі, був автором відомого у дореволюційній Росії підручника з церковнослов'янської мови. Мати, Глафіра Захарівна Опокова походила із сім'ї священнослужителів з містечка [[Сестринівка]]. У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського. Михайло Сергійович Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського &nbsp;— мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття<ref name="Українська педагогіка"></ref>.
 
Дід Михайла Грушевського, Захарій Іванович Оппоков, який благословив онука на навчання у Києві, в [[Університет Святого Володимира|університеті Святого Володимира]], був за життя нагороджений двома [[Орден Святої Анни|орденами Святої Анни]], бронзовим хрестом, [[Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира|орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира]], &nbsp;— і йому було дароване дворянство<ref>[[Ясь Олексій Васильович|Олексій Ясь]]. [http://dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace/bitstream/handle/123456789/15552/37-Yas.pdf?sequence=1 Михайло Грушевський у колі родинного середовища]</ref>.
 
[[Файл:Hrushevski 1886.jpg|міні|праворуч|180пкс|Родина Грушевських. В центрі &nbsp;— Михайло. Владикавказ, близько 1886 &nbsp;р.]]
1869 року, через стан здоров'я батька, сім'я переїзджаєпереїжджає на південь Російської імперії: спочатку до [[Ставрополь|Ставрополя]] (1870–1878 &nbsp;рр.), згодом &nbsp;— до [[Владикавказ]]а (1878–1880 &nbsp;рр.). Здобувши домашню початкову освіту 1880 року Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії. У цей час він з захопленням читає твори [[Костомаров Микола Іванович|М. &nbsp;І. &nbsp;Костомарова]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|П. &nbsp;О. &nbsp;Куліша]], [[Максимович Михайло Олександрович|М. &nbsp;О. &nbsp;Максимовича]]. Під час навчання у гімназії Михайло пише свої перші оповідання, які надсилає до України відомому письменникові [[Нечуй-Левицький Іван Семенович|І. &nbsp;С. &nbsp;Нечую-Левицькому]], котрий схвально їх оцінює. 1885 року майбутній історик, за підтримки Нечуя-Левицького, публікує свої оповідання «Бех-аль-Джугур» та «Бідна дівчина»<ref name="Українська педагогіка">{{книга|автор= |заголовок=Українська педагогіка в персоналіях. ХХ століття |частина= Грушевський Михайло Сергійович|посилання=http://www.spadshina.com/programs/vidatni-ukrayintsi/grushevskij-mihajlo-sergijovich/|відповідальний=Ред.: [[Сухомлинська Ольга Василівна|О. В. Сухомлинської]]|місце=Київ |видавництво=«Либідь»|рік=2005 |том=2|сторінок=6–14|сторінки=568 |isbn=9789660603660}}</ref>.
 
=== Навчання ===
[[Файл:Hrushevskyi 1889.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Михайло Грушевський. Київ, кінець 1880-х &nbsp;— початок 1890-х рр.]]
В липні 1886 року Грушевський пише письмове звернення до ректора Київського університету Св. Володимира з проханням зарахувати його на історичне відділення історико-філологічного факультету<ref name="Українська педагогіка"></ref>.
 
Рядок 45 ⟶ 44:
 
В університеті Михайло Грушевський працював під керівництвом [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимира Антоновича]].
За його керівництва, Грушевський написав чимало невеликих історичних есе, зокрема, статтю «Южно-русские господарские замки в половине XVI века» (1887 &nbsp;р.), що була опублікована різними газетами й журналами. На третьому курсі Грушевський написав наукову роботу ''«История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века»'', яку [[1890]] було удостоєно золотої медалі<ref name="Крип'якевич"></ref><ref name="Українська педагогіка"></ref>.
 
[[1890]]–[[1894]] &nbsp;— професорський стипендіат Університету Св. Володимира. В цей час Грушевський їздить в наукові подорожі до Москви та Варшави, аби працювати у місцевих архівах. У травні [[1894]] захистив магістерську дисертацію ''«Барское староство. Исторические очерки».''
 
Наприкінці свого університетського навчання, Грушевський долучається до [[український національний рух|українського руху]]. Володимир Антонович вводить його до складу київської «Громади», таємної організації, що згуртувала довколодовкола себе справжніх патріотів України. В межах, громадівської діяльності, Грушевський опікувався українським гуртком у київській духовній семінарії. В нього вдома часто відбувались таємні сходини семінаристів.<ref name="Крип'якевич"></ref>
 
=== Львівський період ===
[[Файл:Myhaylo Hrushevskiy.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Михайло Грушевський на початку [[20 століття]]]]
В 1894 році, за рекомендацією В.Антоновича, Грушевський призначається на посаду ординарного професора кафедри «всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи» [[Львівський університет|Львівського університету]]<ref name="Енциклопедія">{{книга|автор=[[Верба Ігор Володимирович|Верба І.В.]] |частина= Грушевський Михайло Сергійович |заголовок=Енциклопедія історії України|посилання=http://history.org.ua/?termin=Grushevsky_M_S|відповідальний=Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]] (голова) та ін. |місце=Київ |видавництво=Наукова думка |рік=2004 |том=2:Г-Д|сторінок= |сторінки=688 |isbn=}}</ref>. 12 жовтня 1894 року, Грушевський зробив свій перший вступний виклад у Львівському університеті. Цей виступ із ентузіазмом був сприйнятий українською громадськістю, велика зала ледве зуміла вмістити усіхвсіх бажаючихохочих. На цій посаді Грушевський пропрацював до 1914 року.
 
[[Файл:Hrushevskyi 1896.jpg|міні|праворуч|150пкс|Марія та Михайло Грушевські у рік одруження]]
Рядок 62 ⟶ 61:
26 травня 1896 року, у м. Скала (нині смт [[Скала-Подільська]]) Михайло Грушевський обвінчався з [[Грушевська Марія-Іванна Сильвестрівна|Марією Вояківською]].
 
Протягом 1897–1898 років М. Грушевський пише І-й том своєї фундаментальної праці &nbsp;— «[[Історія України-Руси]]», наприкінці 1898 року ця робота була надрукована у Львові. Незабаром Грушевський видає ще два томи своєї праці. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, проте заборонена російським урядом.
 
Перебуваючи в Галичині, Грушевський намагався триматися осторонь від політики, проте 1899 року він разом з Іваном Франком увійшов до [[Українська Національно-Демократична Партія|Української національно-демократичної партії]] та очолив міське відділення. Але незабаром, через небажання відлучатись від наукової роботи, вийшов із неї<ref name="Крип'якевич"></ref>.
Рядок 79 ⟶ 78:
Наприкінці 1906 року до Києва переноситься видання «[[Літературно-науковий вістник|Літературно-наукового вістника]]» і Грушевський публікує у ньому статті присвячені українському рухові. Був одним з організаторів та редакторів газети «Рада» (1906) і часопису «Україна» (1907–1914). Після організації Українського Наукового Товариства в Києві весною 1907 року, був обраний його головою. В той же час Грушевський очолював і львівське товариство, постійно перебуваючи то у Києві, то у Львові.
 
У вересні 1907 року за участі Грушевського, що увійшов до його керівництва, створене нелегальне позапартійне українське громадське об'єднання &nbsp;— [[Товариство українських поступовців]], що згуртувало сили українства й до 1917 року було єдиною діючою українською організацією ліберального напряму. Свою політичну платформу Грушевський базував у той час на принципах конституційного парламентаризму й автономії України<ref name="Енциклопедія"></ref>.
 
Початок [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Грушевський зустрів у своєму маєтку в селі [[Криворівня]] у Карпатах. Через воєнні дії він не зміг одразу вирушити до Києва. Його маршрут пролягав через Угорщину, Австрію, а далі Румунію, що на той момент була нейтральною державою. <br/>
Рядок 91 ⟶ 90:
 
=== У Центральній Раді ===
[[Файл:Grushevskiy parad.jpg|250px|thumb|Михайло Грушевський на військовому параді у Києві взимку [[1917]] &nbsp;р.]]
[[4 березня]] [[1917]] в Києві засновується [[Центральна Рада|Українська Центральна Рада]]. 20(07) березня 1917 [[Центральна Рада|УЦР]] у Києві заочно обрала Грушевського головою (одностайно обраний 19(06) квітня 1917 на Всеукраїнському національному конгресі). Грушевський приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів. Викликаний телеграмою, 26(13) березня він повертається із Москви до Києва. У Києві намагався надати стихійному українському рухові організованості, ставив питання про культурне відродження українського суспільства (заснування національних шкіл, політичних товариств). 27(14) березня виступив на Київському кооперативному з'їзді з вимогою національно-територіальної автономії України у федеративній Російській республіці, вважаючи це найближчим шляхом до самостійності України<ref name="Енциклопедія"></ref>.
 
Рядок 101 ⟶ 100:
 
[[29 квітня]] [[1918]] року в Києві відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]]. У зв'язку з державним переворотом, здійсненим П.Скоропадським, Грушевський перейшов на нелегальне становище. У підпіллі займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування УАН, при цьому відстоював думку, що її необхідно засновувати на базі УНТ. Відмовився від пропозиції увійти до складу академії, створеної гетьманом П.Скоропадським.
В цей час Грушевський написав 4, 5 і 6-ту частини «Всесвітньої історії», а також праці «Старинна Історія. Античний світ», «Середні віки Європи». На початку лютого 1919 року, після взяття Києва більшовиками, Грушевський виїхав до Кам'янця-Подільського, де видавав часопис «Життя Поділля». В березні 1919 року переїжджає до м. [[Івано-Франківськ|Станіслав (нині м. Івано-Франківськ)]], що був столицею Західної Області Української Народної Республіки. В цей завершив написання підручника під назвою «Історія України, приладжена до програм вищих початкових шкіл і низших класів шкіл середніх», опублікований в 1919 &nbsp;р.<ref name="Енциклопедія"></ref><ref name="Українська педагогіка"></ref>.
 
=== Еміграція ===
У березні 1919 емігрував до Чехословаччини. Жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність.
 
Був одним із засновників громадської міжнародної організації &nbsp;— комітету незалежної України та заснував Український соціологічний інститут (УСІ; діяв спочатку в Празі, потім у Відні). В цей час Грушевський переглянув свої погляди з питань державного будівництва. Запропонував концепцію української національної держави-республіки з безкласовим соціальним ладом («Початки громадянства. Генетична соціологія», 1921).<ref name="Енциклопедія"></ref>
 
25 серпня 1921 року повідомлялося про розкол у таборі Українських лівих есерів за кордоном та створення двох груп, які включили кожна-одну з партій: на чолі з М. Грушевським у Відні та на чолі з М. Шаповалом &nbsp;— у Празі.
 
4 вересня 1921 в харківській газеті «Вперед» повідомлялося, ЦК Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) виключив Грушевського з рядів партії, заявивши, що його виїзд до УСРР став зрадою партії, оскільки Грушевський не погодився з рішенням про рееміграцію з ЦК УПСР. [http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1921]
 
На еміграції Грушевський проводив роботу над великим науковим проектом &nbsp;— багатотомною «Історією української літератури». Перші томи цієї роботи були надруковані в 1923 &nbsp;р., останній, 6-й том, лишився в рукописі і був надрукований тільки у 1995 році<ref name="Панькова">[http://www.m-hrushevsky.name/uk/Bio.html Світлана Панькова. Біографія Михайла Грушевського]</ref>.
 
=== Грушевський &nbsp;— академік ===
[[Файл:ВУАН.jpg|міні|150пкс|ліворуч|[[Меморіальна дошка]] на будикубудинку на вул. Володимирській, де був ВУАН]]
[[1923]] року був обраний академіком [[ВУАН]]. У березні [[1924]] року із сім'єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН, метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI–XVIII століттях. При цій комісії у зв'язку з 350-річчям друкованої справи в Україні був створений комітет, секретарем якого був призначений [[Барвінок Володимир Іванович|В. Барвінок]].Через шість років його обрали дійсним членом Академії наук СРСР. У [[1924]]–[[1931]] роках очолював історичні установи ВУАН.
 
Рядок 126 ⟶ 125:
=== Останні роки життя та смерть ===
 
Від [[1931]] року змушений був жити в Москві. У січні [[1934]] року [[Затонський Володимир|Володимир Затонський]] виступив на сесії ВУАН, зробивши основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських [[Кадети (партія)|кадетів]], орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму», звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності &nbsp;— далеко не повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого.
 
23 березня 1931 року Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», які з нього «вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом &nbsp;— з огляду на його… смерть.
 
Виконання цього вироку відтермінували до 25 листопада 1934 року, коли Грушевський справді помер у Кисловодську від [[сепсис]]у через три дні після операції з видалення [[фурункул]]а. Операцію цю провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом… не був, перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом…<ref>http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/09/29/57143/</ref> Наприкінці [[1934]] року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на [[Карбункул (хвороба)|карбункул]]. Серце зупинилось о другій годині дня.
 
Наступного дня газета «Вісті» від [[Рада Народних Комісарів УСРР|Ради Народних Комісарів УСРР]] вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України &nbsp;— Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб. на місяць».)
 
Тіло Грушевського перевезли до Києва, поклали в головній залі Української Академії Наук, а 29 листопада відбулися похорони<ref name="Крип'якевич"></ref>.
Похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] Києва (ділянка № &nbsp;6, біля Вознесенської церкви). [[Автор]]и [[пам'ятник]]а [[скульптор]] [[Макогон Іван Васильович|І. &nbsp;В. &nbsp;Макогон]] і [[архітектор]] [[Кричевський Василь Григорович|В. &nbsp;Г. &nbsp;Кричевський]].
 
== Міф про президентство ==
У сучасній українській спільноті існує міф про Грушевського &nbsp;— президента УНР, запроваджений [[Дорошенко Дмитро|Дмитром Дорошенком]]<ref>Дорошенко Д. ''Історія України. 1917–1923 &nbsp;рр.: Українська гетьманська держава 1918 року''. &nbsp;— Ужгород, 1930. &nbsp;— С. 35.</ref>. Міф прижився в публіцистиці й у науковій літературі. Тільки у вересні-жовтні 2004 чимало друкованих і електронних ЗМІ знову розтиражували «президентство» Грушевського.
 
З погляду формального, юридичного, а відтак і наукового, '''Грушевський не був президентом Української Народної Республіки'''. Такої посади в УНР не існувало, також її не передбачала Конституція, яка була ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради. Невідомий жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР.
 
Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов'язане з тим, що ще одне значення слова президент &nbsp;— голова. Зокрема Грушевський послуговувався візиткою, де був напис французькою мовою ''«President du Parlament D'Ukraine»'' (президент [[парламент]]у України &nbsp;— тодішній відповідник сучасного Голови [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]), а також пізніше підписувався «бувший президент Української Центральної Ради». В протоколах засідань Ради він називався українським словом «голова». Таким чином Грушевський був не головою УНР, а головою Центральної Ради УНР. Найповніший реєстр усіх, хто титулував його президентом, склав історик Павло Усенко у праці «Чи був Михайло Грушевський президентом України?».
 
== Вшанування пам'яті ==
Рядок 154 ⟶ 153:
У двоповерховому будинку в Києві по [[Вулиця Володимирська (Київ)|вулиці Володимирській]], 35 у 1927–1930 роках працював Михайло Грушевський, про що свідчить [[барельєф]], встановлений на фасаді. Зараз у цьому будинку міститься громадська приймальня [[Служба безпеки України|Служби безпеки України]].
 
Михайлові Грушевському відкрито меморіальні дошки у [[Відень|Відні]], [[Прага|Празі]], [[Варшава|Варшаві]], [[Холм]]і (нині [[Польща]]), [[Тбілісі]], [[Казань|Казані]],<ref>[http://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_u-kazani-uvichnili-pam-yat-pro-grushevskogo/131673 У Казані увічнили пам'ять про Грушевського] // ''Газета по-українськи'', № &nbsp;214, 25.09.2006.</ref> [[Москва|Москві]].<ref>[http://kobza.com.ua/content/view/1535/41/ Незалежний сайт діаспори '''Українці Росії ''Кобза''''']</ref>
 
=== Зображення на грошових знаках ===
Рядок 169 ⟶ 168:
{{text|«Я любив Сестринівку незвичайно, страшенно мріяв про неї і линув душею до неї цілими десятиліттями мого життя. То це було тому, що, як-не-як, був властиво одинокий пункт, де я міг зв'язуватися з українською стихією, дотикатися до української природи, до її культури… Я кохався у тому селі, що наверх мало усі українські прикмети: чепурненькі хатки, солом'яні стріхи, садки, городи, перелази, зарослі вербами береги…»}}
 
На 140-річчя Грушевського відродилося його ім'я і в селі [[Сестринівка|Сестринівці]] ([[Козятинський район]], [[Вінницька область]]) &nbsp;— на матеріалах шкільного музею відкрито новозбудований музей Михайла Грушевського. Первинна споруда &nbsp;— хата діда, пам'ятка історії, не збереглася &nbsp;— розсипалася за останні роки.
 
У часи незалежності відкрито [[музей|музеї]] Грушевського у [[Львів|Львові]], в [[Івано-Франківська область|Івано-Франківській області]], в Києві. Відтворений будинок невеликий &nbsp;— 6×9 метрів (оригінальний будинок мав розміри 12×17). Там розмістилося багато унікальних речей, серед яких є метрична книга місцевої [[Церква (храм)|церкви]], де записана Глафіра Захарівна: її хрестини та вінчання.
 
== Праці ==
Рядок 186 ⟶ 185:
{{Детальніше|Повне зібрання творів Михайла Грушевського}}
 
Повне зібрання творів М. Грушевського &nbsp;— найповніше 50-томне видання творчої спадщини видатного вченого і громадського діяча (всі опубліковані й неопубліковані твори, його епістолярна, мемуарна спадщина й архів).
 
Кожний окремий том упорядковують фахівці з інститутів археографії, археології, історії України, літератури, співробітники архівних установ і музеїв Львова та Києва.
Рядок 210 ⟶ 209:
* [http://www.m-hrushevsky.name/ Михайло Грушевський. Енциклопедія життя і творчості.]
* [http://litopys.org.ua/rizne/kryp4.htm ''Іван Крип'якевич''. Михайло Грушевський. Життя й діяльність.]
* [http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=114 М. &nbsp;С. &nbsp;Грушевський. Автобіографія.]
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/6/75775/ Лукаш Адам. «Прогресивний націоналіст» Грушевський і поляки. Історія стосунків (Історична Правда)]
* [http://h.ua/story/338653/ НА ГОРАХ (екологічний погляд М. &nbsp;С. &nbsp;Грушевського)]
* [http://gazeta.ua/articles/history/_onuchku-grushevskogo-zabrali-v-kdb-pryamo-zi-shkoli/430782 Онучку Грушевського забрали в КДБ прямо зі школи]
* [http://greatest.com.ua/g/grushevskij_mihailo Біографія Михайла Грушевського на сайті «Гордість України»]
* [http://ukrcenter.com/Література/19193/Михайло-Грушевський Біографія і твори Михайла Грушевського на «Українському Центрі»]
* ''Пиріг Р. &nbsp;Я.'' [http://web.archive.org/web/20110524063648/http://www.history.org.ua/JournALL/journal/2005/4/9.pdf Проблеми підготовки наукової біографії Михайла Грушевського]
* [http://naub.org.ua/?p=382 Внесок Михайла Грушевського у становлення української соціологічної науки]
* [http://www.archive.org/search.php?query=creator%3A%22Hrushevsky%2C+Mykhalo%2C+1866-1934%22 Hrushevsky, Mykhalo, 1866–1934] &nbsp;— книги М. Грушевського в [[Інтернет-архів]]і
* [http://www.day.kiev.ua/uk/article/poshta-dnya/chomu-problemi-porusheni-ponad-sto-rokiv-tomu-zalishilisya-nevirishenimi Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. &nbsp;— № 224–225&nbsp;224-225 (3867–38683867-3868). &nbsp;— 2012. &nbsp;— С. 13.]
 
== Джерела ==
* ''Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В.'' Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського) &nbsp;/ Наук. ред. Л. &nbsp;Винар; відп. за випуск Т. &nbsp;Хоменко. &nbsp;— К.: Вид-во «Кий», 2006. &nbsp;— 662 &nbsp;с.
* ''Плохій С.'' Великий переділ: незвичайна історія Михайла Грушевського. &nbsp;— К., 2011. &nbsp;— ISBN 0-8020-3937-5
* Adamski Ł. Nacjonalista postępowy: Mychajło Hruszewski i jego poglądy na Polskę i Polaków. &nbsp;— Warszawa, 2011.
* ''Иваницкая С. Г.'' М. &nbsp;С. &nbsp;Грушевский в годы Первой мировой войны: аспекты общественно-политической и публицистической деятельности &nbsp;// Клио. &nbsp;— 2009. &nbsp;— № &nbsp;2 (45). &nbsp;— С. &nbsp;109-117.
* ''Иваницкая &nbsp;С. &nbsp;Г.''  Публицистика М. &nbsp;С. &nbsp;Грушевского периода ссылки (февраль 1915 &nbsp;— март 1917 гг.) как исторический источник // Источник и его роль в историческом познании. Сб. статей по материалам межд. научной конференции 17-18 мая 2012 г. / Нижегородское отд. ИРИ РАН; Нижегородский гос. пед. ун-т им. Козьмы Минина. &nbsp;— Нижний Новгород, 2012. &nbsp;— С. 109–115.
* Олексій Надемлінський про Антоніо Страдіварі, Михайла Грушевського, Джима Корбетта, Леоніда Утьосова, Сальвадора Далі &nbsp;/ [[Надемлінський Олексій Юрійович|О. Надемлінський]]. &nbsp;— К., 2007. &nbsp;— ISBN 978-966-2923-81-0 {{ref-ru}}
* ''Чмырь &nbsp;С. &nbsp;Г.''  Грушевский М. С. // Политические партии России, конец XIX &nbsp;— первая треть ХХ века: энциклопедия. &nbsp;— М., 1996. &nbsp;— С. 165—170&nbsp;165-170.
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Vynar_Liubomyr/Avtobiohrafiia_Mykhaila_Hrushevskoho_z_1906_i_1926_rokiv/ Винар Л. '''Автобіографія Михайла Грушевського з 1906 і 1926 років, як джерело до вивчення його життя і творчости''' &nbsp;/ «Український історик», 1974, № &nbsp;1-3]
* ''Козловський С.'' Історіософські погляди М. &nbsp;С. &nbsp;Грушевського на період княжої Русі та їх вплив на формування державницького напряму львівської історичної школи &nbsp;/ Сергій Козловський &nbsp;// Українська державність: історія і сучасність. Збірник матеріалів VI Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених. &nbsp;— Маріуполь: Вид. МДУ, 2009. &nbsp;— Ч. І &nbsp;— С. 68-70.
* ''Козловський С.'' Історичні погляди М. &nbsp;С. &nbsp;Грушевського про право Київської Русі &nbsp;/ Сергій Козловський &nbsp;// Актуальні питання сучасної науки і права: Збірник матеріалів науково-практичної конференції студентів (24 квітня 2010 &nbsp;р., м. Суми) &nbsp;/ Сумська філія Харківського університету внутрішніх справ. &nbsp;— Суми: Університетська книга, 2010. &nbsp;— С. &nbsp;39-41.
* ''Мельниченко И.'' Исторический портрет в сине-желтом интерьере. &nbsp;— К.: «Юстініан», 2004. &nbsp;— 228 с. &nbsp;— ISBN 966-8257-08-1.
* ''Іваницька С.'' [Рец.]: Листування Михайла Грушевського. &nbsp;— Т. 6. &nbsp;— Київ &nbsp;— Нью-Йорк &nbsp;— Париж &nbsp;— Львів &nbsp;— Торонто, 2012. &nbsp;— Український археографічний щорічник Збірник наукових праць. (Нова серія). &nbsp;— Вип. 18. &nbsp;— К.: Ін-т укр. археографії, 2013. &nbsp;— С. 735–747.
 
{{Перші особи України з 1917 року}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Грушевський_Михайло_Сергійович