Клан Макдугалл: відмінності між версіями

[[Файл:Ardchattan Priory 20080428 MacDougall Cross back.jpg|thumb|right|200px|Кам'яний хрест клану МакДугалл зроблений біля 1500 року в абатстві Ардхаттан.]]

[[Файл:Clan MacDougall (MacIan).jpg|thumb|right|200px|Чоловік клану МакДугалл у тадиційному одязі. Малюнок художника Р. Р. МакЯна 1845 року.]]

 

Символ клану — верес (Erica cinerea L.)

Гасло клану: Buaidh no bàs — «Перемога або смерть!» (гельск.)

 

 

 

Клан і його назва кельтського походження. Назва походить від ірландських слів dubh-gall — «дув-галл» — «чорний незнайомець» або «темний незнайомець». Дугалл проголосив себе королем і його королівський статус визнав король [[Норвегія|Норвегії]]. Титул Дугалла звучав як «Король Південних Островів і лорд Лорн». Син Дугалла — Дункан, онук — Еван. Дункан та Еван мак Дугалл побудували багато замків для захисту своїх земель від [[вікінг]]ів та від інших шотландських кланів. На островах вони збудували замки Арос (гельск. — Aros Castle), Кайрнбург (гельск. — Cairnburgh Castle), Дунхонел (гельск. — Dunchonnel Castle), Кеффін (гельск. — Coeffin Castle). На території основної частини Шотландії вони збудували замки Дунстаффнаг (гельск. — Dunstaffnage Castle), Дуноллі (гельск. — Dunollie Castle), Дунтрун (гельск. — Duntrune Castle). Більшість назв цим замків включають ірландське слово Dun — «дун» — фортеця. Замок Дуноллі, як вважають історики, був збудований ще в VI столітті і саме цей замок став резиденцією вождів клану МакДугалл. Дункан також збудував укріплений монастир Ардхаттан (Ardchattan), що був місцем поховання вождів клану МакДугалл аж до 1737 року.

 

 

 

IV вождь клану МакДугалл одружився з сестрою Джона II Комина — лорда Баденох, що ввійшов в історія як Чорний Комин. Його син — Іоан III Комин — лорд Баденох ввійшов в історію як Червоний Комин був зарізаний прямо в церкві Грейфрайерз в Дамфріс в 1306 Робертом Брюсом (вбивство ворога в церкві вважалося жахливим і неприпустимим порушенням звичаїв). Ця подія викликала конфлікт між кланом МакДугалл і Робертом Брюсом. Клан МакДугалл у свій час підтримав Вільяма Воллеса — борця за свободу Шотландії, але тепер опинився у стані кровної ворожнечі з Робертом Брюсом — претендентом на трон вільного шотландського королівства. Це стало причиною того, що клан МакДугалл уклав спілку з англійцями і почав воювати проти Роберта Брюса. Після коронації Роберта Брюса в Сконе (давній столиці Шотландії) клан МакДугалл відступив в Аргайл. Потім клан МакДугалл зумів перемогти короля Роберта І Брюса в битві під Дарліг. Роберту Брюсу вдалося втекти, але клан МакДугалл здобув у бою прикрасу відому як брошка Лорн — витвір кельтського мистецтва — досі це є найбільший скарб клану МакДугалл. Три року по тому Роберт Брюс зібрав нову армію — 3000 загартованих в боях воїнів. Клан МакДугалл влаштував засідку, але були розбитий на перевалі Брандер і змушений був тікати. Землі клану МакДугалл були конфісковані королем і передані клану Кемпбелл в подяку за їх лояльність. Клан МакДугалл задовольнився своїми острівними володіннями, але потім поступово відновлював свою владу і повертав володіння. Еван МакДугалл одружився з онучкою Роберта Брюса. Більшість колись конфіскованих земель були повернуті клану королем Шотландії Девідом II.

 

Під час громадянської війни на Британських островах клан МакДугалл, як і більшість гірських шотландських кланів, підтримував роялістів. Вождь клану Олександр МакДугалл поставив під прапори роялістів 500 воїнів свого клану. Після поразки роялістів на чолі з Джеймсом Грахамом — І маркізом Монтрозом в Аргайл був відправлений на чолі армії республіканців Девід Леслі — лорд Нбюарк для придушення руху роялістів в тому числі на землях клану МакДугалл. Клан МакДугалл зазнав репресій і конфіскацій. Проте під час реставрації монархії у 1660 році землі клану були повернені.

 

Під час повстання якобітів у 1715 році клан МакДугалл підтримав повстання і взяв участь у битві під Шеріффмур на боці повстанців. Після поразки повстання вождь клану змушений був тікати з Шотландії. Потім він повернувся в Шотландію, але переховувався. Помилуваний він був 1727 року.

 

Його син — Олександр МакДугалл не підтримав повстання якобітів 1745 року, але його брати і багато людей клану підтримали повстання і брали участь у битві під Куллоден у 1746 році. У повстанці пішло більше 200 чоловік з клану МакДугалл.

 

* Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 216–217.

* The Scottish Clans and Their Tartans. W. & A. K. Johnston Limited. Edinburgh and London. 1886. Page 47.

* Eyre-Todd, George (1923). The Highland clans of Scotland; their History and Traditions 1. New York: D. Appleton.

 

[[Категорія:Клани Шотландії]]

[[Категорія:Історія Шотландії]]