Петровський Микола Неонович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м clean up, replaced: {{Картка:Науковець → {{Науковець за допомогою AWB (8853) |
TeoBot (обговорення | внесок) м автозаміна параметру шаблона:науковець за допомогою AWB |
||
Рядок 1:
{{Науковець
| ім'я = Микола Неонович Петровський
|
| зображення_розмір = 240пкс
| дата народження = 26.11.1894(14)
Рядок 19:
| нагороди ={{Орден Трудового Червоного Прапора}}
}}{{Othernames|Петровський}}
'''Микола Неонович Петровський''' ({{ДН|26|11|1894|14}}, [[Кудрівка]] — [[20 липня]] [[1951]]) — український [[історик]]-медієвіст, [[археограф]], дослідник [[Історія України|історії України]] [[17 століття|XVII]]—[[18 століття|XVIII]] століть, [[член-кореспондент]] [[АН УРСР]] (з [[12 лютого]] [[1945]] року). Дипломат.
== Біографія ==
Рядок 26:
У [[1919]]—[[1923]] роках вчителював у [[школа]]х Чернігівщини. В [[1924]]—[[1928]] роках — [[викладач]] історії, в [[1928]]—[[1933]] роках — [[професор]] Ніжинського інститутуту народної освіти. У [[1925]]—[[1926]] роках — науковий співробітник, [[1926]]—[[1933]] роках — керівник історичної секції Науково-дослідницької кафедри історії культури і мови при Ніжининському інституті народної освіти. В [[1928]]—[[1930]] роках — науковий співробітник Науково-дослідницької кафедри історії України при [[ВУАН]]. [[1928]] року [[арешт]]ований «за націоналістичну діяльність».
У [[1934]]—[[1936]] роках — науковий співробітник рукописного відділу і відділу стародруків [[Всенародна бібліотека України|Всенародної бібліотеки України]]. В [[1937]]—[[1941]] роках — старший науковий співробітник [[Інститут історії України НАН України|Інституту історії України АН УРСР]]. В [[1939]] році захистив докторську [[дисертація|дисертацію]] в [[Інститут історії АН СРСР|Інституті історії АН СРСР]].
[[Професор]] ([[1928]], [[1939]]). В [[1941]]—[[1942]] роках — старший науковий співробітник [[Інститут суспільних наук АН УРСР|Інституту суспільних наук АН УРСР]], в 1942—1944 роках — директор [[Інститут історії та археології АН УРСР|Інституту історії та археології АН УРСР]], в [[1944]]—[[1947]] роках — директор, в [[1947]]—[[1951]] роках — завідувач відділу археографії Інституту історії України АН УРСР. Одночасно з [[1944]] року — завідувач кафедри історії України [[Київський університет|Київського державного університету]].
Консультант Міністерства закордонних справ УРСР. Член делегацій [[УРСР]] на Асамблеях ООН у [[Сан-Франциско]] ([[1945]]) та [[Лондон]]і ([[1946]]), а також на мирній конференції в [[Париж]]і ([[1946]]). Працював у Всеслов'янському комітеті. Розпочав серію статей «Українські діячі XVII ст.» (1929—1931). Упорядкував хрестоматію «Історія України в документах і матеріалах» (Том 1. — Київ, 1939; видання 2. — Київ, 1946, у співавторстві). Співавтор, співредактор колективних праць «Історія України: короткий курс» (Київ, 1940) та «Нарис історії України» (Уфа, 1942).
Нагороджений [[орден Трудового Червоного Прапора|орденом Трудового Червоного Прапора]] ([[1944]]), [[медаль|медалями]].
| |||