Овчаренко Федір Данилович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Hjvfy (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
TeoBot (обговорення | внесок) м автозаміна параметру шаблона:науковець за допомогою AWB |
||
Рядок 1:
{{Науковець
| ім'я = Федір Данилович Овчаренко
|
| зображення_розмір = 200пкс
| дата народження = 8.2.1913
Рядок 23:
== Біографія ==
Народився [[8 лютого]] [[1913]] року на хуторі [[Василівщина]] (нині [[Білопільський район|Білопільського району]] [[Сумська область|Сумької області]] [[Україна|України]]), у багатодітній [[селяни|селянській]] родині (був наймолодшим із тринадцяти дітей, з яких, однак, вижили тільки четверо). Батько був середняком, відслужив 9 років у царській армії, брав участь у [[Російсько-японська війна 1904—1905 рр.|Російсько-японській]] і [[Перша світова війна 1914—1918 рр.|Першій світовій війні]]. Родина і батька і матері походила з земель колишніх [[Військо Запорозьке Низове|Вольностей Війська Запорозького]], звідки переселилися після 1775 року на Слобожанщину.
В [[1934]] році закінчив [[Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка|Глухівський педагогічний інститут]]. Працював там асистентом упродовж 1934—1936 рр. на кафедрі загальної хімії у професора Павла Христофоровича Гребіня, якого називав своїм учителем. У 1936 р. переїхав до Києва, працював вільнонайманим викладачем у 183 артилерійському полку, розквартированому у Києві, у вересні 1936 р. призвався до лав Червоної Армії, здобув спеціальність командира вогневого взводу. Чудом уник репресій у 1937 р., вчасно демобілізувавшись. У [[1937]]–[[1941]] рр. працював асистентом на кафедрі неорганічної хімії Київського ветеринарного інституту у професора Бориса Миколайовича Шершевицького (його дід Павло Шершевицький був другом [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]]), який став наставником Ф. Овчаренка у хімічній науці.
Рядок 29:
У червні 1941 р. мобілізований на фронт. Служив командиром вогневого взводу у 386 Окремому зенітно-артилерійському дивізіоні Резерву Головного командування. В лютому 1942 призначений заступником командира батареї, у квітні 1944 — начальником штабу дивізіону. У червні 1944 призначений до штабу артилерії 2-го Прибалтійського фронту. Демобілізувався у Ленінграді у жовтні 1945 р.
Після повернення до Києва продовжував працювати на кафедрі неорганічної хімії Київського ветеринарного інституту (в 1945—1949 рр.). В лютому 1948 захистив кандидатську дисертацію, отримав звання доцента, став завідувати кафедрою (кафедра неорганічної та аналітичної хімії).
У лютому [[1949]] року перейшов до Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР, директором якого був [[Думанський Антон Володимирович|Антон Думанський]], «дідусь вітчизняної колоїдної хімії». Під його керівництвом захистив у червні 1955 р. докторську дисертацію: «Гідрофільність глин і глинистих мінералів». У 1956 р. створив в Інституті відділ фізичної хімії дисперсних мінералів. Там працював до 1967 р.
У 1967 році створив і очолив [[Інститут колоїдної хімії та хімії води імені А. В. Думанського НАН України|Інститут колоїдної хімії та хімії води]] (ІКХХВ) АН УРСР. Директором ІКХХВ був до квітня [[1968]] р., коли перейшов на партійну роботу; проте залишився в Інституті завідувачем відділу і надалі. У 1983 році створив в ІКХХВ відділ природних дисперсних систем. На його базі в 1991 р. створив Інститут біоколоїдної хімії АН УРСР, який очолила його учениця професор [[Ульберг Зоя Рудольфівна|Зоя Ульберг]]; перейшов працювати туди.
Помер [[25 грудня]] [[1996]] року. Похований в [[Київ|Києві]] на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]].
Після смерті Ф. Овчаренка було видано книгу «Спогади» (Київ, 2000).
Рядок 42:
[[Файл:МД Овчаренко Ф Д.jpg|міні|200пкс|Меморіальна дошка]]
Академік НАН України за спеціальністю: колоїдна хімія, дата обрання: 18.04.1961
== Наукові досягнення ==
Основні роботи присвячено колоїдній хімії. Детально вивчив проблему [[Ліофільність|ліофільно]] твердих [[Дисперсність|дисперсних]] тіл і фізико-хімічну механіку водних і неводних дисперсій мінералів. Встановив механізм взаємодії різних дисперсних мінералів з полярними та неполярними дисперсійними середовищами і визначив товщину сольватних шарів на їхній поверхні. Показав роль [[Гідрофільність|гідрофільності]] у процесах структуроутворення. Розробив принципи одержання нових дисперсних матеріалів ([[адсорбент]]ів, наповнювачів, структуроутворювачів із заданими властивостями) і колоїдних систем.
Є автором наукового відкриття (грудень [[1988]] року) — вибіркової гетерокоагуляції [[мікроорганізм]]ів з колоїдними частками металів. Це наукове відкриття має фундаментальне значення, оскільки дозволяє видобувати «тонке золото» та інші цінні метали (срібло, платину) в родовищах із розсіяним вмістом цих металів у рудах (напр., Мужіївське родовище на Закарпатті), а також уникнути значного забруднення природного довкілля (що спостерігається при теперішніх технологіях із застосування ціанідів). Своє відкриття Овчаренко вважав підтверженням ідеї [[Вернадський Володимир Іванович|Володимира Вернадського]] про біогеохімічну основу біосфери.
Рядок 55 ⟶ 54:
* «Адсорбція на глинистих мінералах» (1975){{ref-ru}}
* «Каолін України: довідник» (1981){{ref-ru}}
== Партійна робота ==
Ще навчаючись у Глухівському педагогічному інституті, був обраний секретарем комсомольської організації інституту. Восени 1937 р., під час військової служби в 183 артилерійському полку, вступив до ВКП(б). Після повернення до Київського ветеринарного інституту (1945) був обраний секретарем парторганізації інституту. У 1949 обраний секретарем парткому Академії Наук УРСР.
У 1956—1958 роках завідував Відділом науки і культури ЦК КПУ. Показав себе українським патріотом, проводив українізацію всіх ланок суспільного життя (наполягав на переведенні на українську мову роботи партійних, радянських, судових органів, прокуратури, закладів торгівлі, в кінопрокаті, запровадженні викладання українською мовою у закладах середньої і вищої освіти), сприяв виданню [[Українська Радянська Енциклопедія|«Української Радянської Енциклопедії»]], перевиданню [[Словарь української мови|Словника Бориса Грінченка]], творів [[Олександр Олесь|Олександра Олеся]], відродженню журналу [[Всесвіт(журнал)|«Всесвіт»]] (1958). Все це викликало опір російських шовіністів.
З 1964 був депутатом Верховної Ради СРСР, очолював Товариство «Знання» України. Організував видання науково-популярного ілюстрованого щорічника [[Україна. Наука і культура]].
| |||