Відмінності між версіями «Лобачевський Микола Іванович»

м
автозаміна параметру шаблона:науковець за допомогою AWB
м (Removing Link GA template (handled by wikidata))
м (автозаміна параметру шаблона:науковець за допомогою AWB)
назвав Лобачевського «Коперником геометрії».
== Біографія ==
М. І. Лобачевський народився в Ардатовському районі [[Нижній Новгород|Нижегородської губернії]]. Його батьками були Іван Максимович Лобачевський (чиновник в геодезичному департаменті) та Прасков'я Олександрівна Лобачевська. Професор математики Нижегородського університету Дмитро Андрійович Гудков (1918-1992), спираючись на архівні та літературні джерела, обгрунтовує іншу версію походження М. І. Лобачевського, згідно з якою Микола Іванович Лобачевський і два його брати - Олександр і Олексій - були синами макарівсього землеміра і капітана Сергія Степановича Шебаршина і Прасков'ї Олександровни Лобачевської. <ref>''Гудков Д. О.'' М. І. Лобачевський. Загадки біографії. Н.Новгород: Вид-во ННДУ, 1992. 242 с [ISBN 5-230-04151-X].</ref> У 1800 році після смерті батька мати разом з сім'єю переїхала в [[Казань]]. Там Лобачевський закінчив гімназію ([[1802]]—[[1807]]), а потім ([[1807]]—[[1811]]) і щойно заснований [[Казанський державний університет|Казанський імператорський університет]], якому віддав 40 років життя.
 
Великий вплив під час навчання в університеті на Лобачевського справив [[Бартельс Мартин Федорович|Мартин Федорович Бартельс]] — друг і вчитель великого німецького математика [[Гаус Карл Фрідріх|Карла Фрідріха Гауса]]. Він взяв шефство над бідним, але обдарованим студентом. На старшому курсі в характеристику Лобачевського включили «мрійливу про себе зарозумілість, наполегливість, непокору», а також «обурливі вчинки» і навіть «ознаки безбожності».<ref>''Каган В. Ф.''Лобачевський. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1948, с. 58.</ref> Він опинився під загрозою відрахування, але заступництво Бартельса та інших викладачів допомогло відвести небезпеку.
У ці роки він пише підручники з алгебри та геометрії; перший з них було цензуровано за використання метричної системи мір, а другий взагалі не допустили до друку.
 
[[Файл:Kazanskyi_UniversytetKazanskyi Universytet.jpg|thumb|360px|Казанський університет у 1830-і роки]]
У [[1826]] р. Магницького було усунуто з посади попечителя за зловживання. Призначається новий попечитель ([[Мусіни-Пушкіни|М. Н.
Мусін-Пушкін]]). Лобачевський обирається ректором університету. Він з головою занурюється в господарські справи — реорганізація штату,будівництво механічних майстерень, лабораторій та обсерваторії, підтримка бібліотеки й мінерологічної колекції, бере участь у виданні «Казанського вісника» тощо. Багато що він робить власними руками. Читає науково-популярні лекції з фізики для населення. Одночасно він невтомно розвиває та шліфує справу свого життя - [[геометрія Лобачевського|неевклідову геометрію]].
У [[1832]] році Лобачевський одружується на Варварі Олексіївні Моісеєвій. У подружжя народилось семеро дітей. [[1834]]: замість «Казанського вісника» починається видання «Вчених записок Казанського університету». Лобачевський був ректором Казанського університету в період з [[1827]] по [[1846]] роки, пережив епідемію холери ([[1830]]) та сильну пожежу ([[1842]]), що знищила половину Казані. Дякуючи енергії та вмілим діям ректора жертви та втрати в обох випадках були мінімальними.
 
Зусиллями Лобачевського Казанський університет стає першокласним, авторитетним і добре оснащеним навчальним закладом, одним з найкращих в Росії. 20 листопада [[1845]] року Лобачевського було вшосте затверджено на посаді ректора на наступні чотири роки. Не зважаючи на це, у [[1846]] році Міністерство грубо відсторонює Лобачевського від посади ректора і професорської кафедри (офіційно — внаслідок погіршення здоров'я). Формально він отримує навіть підвищення — призначений помічником попечителя, проте платні йому на цій посаді не призначили. Незабаром Лобачевського розорено, маєток його дружини було продано за борги. У [[1852]] році помирає старший син Лобачевського. Його здоров'я підірвано, слабшає зір. Головну працю вченого, «Пангеометрія» записують під диктовку учні сліпого вченого у [[1855]] році.
 
Поховано на [[Арський цвинтар|Арському цвинтарі]] в Казані.
 
== Пам'ять ==
[[Файл:Pamyatnyk_LobachevskomuPamyatnyk Lobachevskomu.jpg|thumb|left|Пам'ятник Миколі Івановичу Лобачевському в [[Казань|Казані]]]]
У [[1892]] році в Росії і в інших країнах широко відзначили 100-річний ювілей Лобачевського. Було засновано міжнародну премію ([[Медаль Лобачевського]], [[1895]]),<ref>Див. [http://www.ksu.ru/news/medal/laureaty.htm список лауреатів.]</ref> в Казані відкрито пам'ятник вченому ([[1896]]).
 
 
([[1829]]—[[1830]]), надрукований в журналі «Казанский весник». Цей твір став першою в світовій літературі серйозною публікацією по неевклідовій геометрії або [[Геометрія Лобачевського|геометрії Лобачевського]]. Лобачевський вважає [[Аксіома паралельності Евкліда|аксіому паралельності Евкліда]] довільним обмеженням. З його точки зору, ця вимога занадто жорстка, обмежуюча можливості теорії, описуючої властивості [[простір|простору]]. В якості альтернативи він пропонує іншу аксіому: ''на площині через точку, що не лежить на даній прямій, проходить більше ніж одна пряма, не перетинаюча дану''. Розроблена Лобачевським нова геометрія не включає в себе [[Евклідова геометрія|евклідову геометрію]], проте [[евклідова геометрія]] може бути з неї отримана граничним переходом (при прямуванні [[Кривина (математика)|кривизни]] простору до нуля). В самії [[Геометрія Лобачевського|геометрії Лобачевського]] кривизна від'ємна. Проте наукові ідеї Лобачевського не були зрозумілими для сучасників. Його праця «Про початки геометрії», представлена у [[1832|1832 році]] радою університету в Академію наук, отримала у [[Остроградський Михайло Васильович|М. В. Остроградського]] негативну оцінку. Серед колег його майже ніхто не підтримує, зростають нерозуміння та глузливі насмішки.
Вінцем цькування став знущальний анонімний пасквіль, з'явившийся в журналі [[Булгарін, Фадей Венедиктович|Ф. Булгаріна]] «Син вітчизни» у [[1834|1834 році]]: {{початок цитати}} Як можна подумати, щоб пан Лобачевський, ординарний професор математики, написав з якою-небудь серйозною метою книгу, яка небагато б принесла честі і останньому шкільному вчителю? Якщо не вченість, то принаймні здоровий глузд повинен мати кожен вчитель, а в новій геометрії нерідко невистачає і цього останнього.<ref>[[s:Син вітчизни/Про початки геометрії, твір пана Лобачевського|Про початки геометрії, твір пана Лобачевського]] // [[Син вітчизни]]. 1834 р. Стор. 407—416.</ref> {{кінець цитати}} [[Файл:Tytulnyi_Arkush_Knygy_LobachevskogoTytulnyi Arkush Knygy Lobachevskogo.jpg|thumb|Титульний аркуш книги Лобачевського]] Але Лобачевський не здається. У [[1835]]—[[1838|1838 роках]] він публікує у «Вчених записках» статті про «уявну геометрію», а потім виходить найповніша з його праць «''Нові початки геометрії з повною теорією паралельних''». Не знайшовши розуміння на батьківщині, він намагається знайти однодумців за кордоном. У [[1840|1840 році]] Лобачевський друкує на німецькій мові «Геометричні дослідження по теорії паралельних», де мітиться чітке викладення його основних ідей. Один екземпляр отримує [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]], «король математиків» тих часів. Як згодом з'ясувалося, [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]] і сам потайки розвивав [[неевклідова геометрія|неевклідову геометрію]], проте так і не наважився опублікувати що-небудь на цю тему. Ознайомившись з результатами Лобачевського, він побічно висловив свою симпатію до ідей вченого: рекомендував обрати Лобачевського іноземним членом-кореспондентом Геттингенського королівського товариства. Захопливі відгуки про Лобачевського [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]] довірив тільки своїм щоденникам і самим близьким друзям. Це обрання відбулося у [[1842|1842 році]]. Проте положення Лобачевського воно не зміцнило. Йому залишалось працювати в рідному університеті ще чотири роки. Лобачевський не був єдиним дослідником у цій новій області математики. Венгерський математик [[Бояї Янош|Янош Бояї]] незалежно від Лобачевського у [[1832|1832 році]] опублікував свій опис [[неевклідова геометрія|неевклідової геометрії]]. Але і його роботи залишились неоціненими сучасниками.
[[Файл:Yuvileina_Medal_LobachevskogoYuvileina Medal Lobachevskogo.gif|thumb|<center>Ювілейна медаль 1895 року</center>|right]]
Лобачевський помер невизнаним. Через декілька десятиріч ситуація в науці докорінно змінилася. Більшу роль у визнанні праць Лобачевського відіграли дослідження [[Бельтрамі, Еудженіо|Е. Бельтрамі]]
([[1868]]), [[Клейн, Фелікс|Ф. Клейна]] ([[1871]]), [[Пуанкаре, Жюль Анрі|А. Пуанкаре]] ([[1883]]) та інші. Поява [[модель Клейна|моделі Клейна]] довела, що [[геометрія Лобачевського]] такаж несуперечлива, як і евклідова. Усвідомлення того, що у евклідової геометрії є повноцінна альтернатива, справило велике враження на науковий світ і надало імпульс іншим новаторським ідеям в математиці і фізиці.
 
== У популярній культурі ==
У 50-ті роки американський [[сатирик]], [[співак]] і [[математик]] [[Том Лерер]] написав сатиричну пісню, присвячену Лобачевському, яка користувалася популярністю в інтелектуальних колах США. У цій пісні він представив Лобачевського як свого вчителя, який навчив його [[плагіат|плагіату]]у.<ref>[http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9C03E7DA1130F93AA35750C0A9649C8B63&sec=&spon=&pagewanted=all Стаття в New York Times про Лобачевського]</ref><ref>[http://www.youtube.com/watch?v=RNC-aj76zI4 Пісня, присвячена Лобачевському]</ref> Варто зауважити, що Лобачевський потрапив в цю пісню в основному тому, що його прізвище було співзвучне до героя пародуємої Лерером пісні - Станіславському.
В фантастичному романі [[Андерсон, Пол Уільям|Пола Андерсона]] «Операція „Хаос“» привид Лобачевського був викликаний героями, щоб допомогти їм з вимірами, які підпорядковуються законам [[невклідова геометрія|неевклідової геометрії]].
 
42 924

редагування