Відмінності між версіями «Густав Роберт Кірхгоф»

нема опису редагування
м (Відкинути редагування 95.158.48.59 до зробленого Shkod)
| герб =
}}
'''ГуставГу́став РобертРо́берт КірхгофКі́рхгоф''' ({{lang-de|Gustav Robert Kirchhoff}}) — один з великих фізиків [[XIX]] століття. Разом з німецьким вченим [[Бунзен Роберт Вільгельм|Бунзеном]] заклав основи [[спектральний аналіз|спектрального аналізу]], відкрив [[цезій]] та [[рубідій]]. Встановив один з законів випромінювання ([[закон Кірхгофа]]) та правила для розрахунку [[електричнеЕлектричне коло|електричних кіл]] ([[правила Кірхгофа]]).
 
Член [[Лондонського королівського товариства]] (1875), іноземний [[член-кореспондент]] [[Санкт-Петербурзька академія наук|Санкт-Петербурзької АНакадемії наук]] (1862).
 
== Біографія ==
Народився [[12 березня]] [[1824]] року в [[Кенінгсберг|Кенігсберзі]]. Батько Карл Фрідріх був радником юстиції. Навчаючись в гімназії Густав охоче займався математикою та фізикою. Тому після її закінчення вступив на фізико-математичний факультет [[Кенігсберзький університет|Кенігсберзького університету]] ([[1842]]-[[1846]]).
 
В 1847 році вже виступив в якості приват-доцента в [[Берлін]]і;
 
В 1850—1854 рр.,роках в якості екстраординарного професора, читав лекції в [[Бреслау|Бреславлі]] ([[Сілезія]], нині [[Вроцлав]], [[Польща]]), потім до 1874 року був на посаді ординарного професора в [[Гейдельберг|Гейдельберзі]], звідки в 1875 році перейшов в [[Берлін]];
 
В 1859 р.році на засіданні Прусської академії наук Кірхгоф оголосив про відкриття закону [[тепловеТеплове випромінювання|теплового випромінювання]], за яким відношення здатності тіла випромінювати [[електромагнітнаЕлектромагнітна хвиля|електромагнітні хвилі]] до його здатності їх поглинати однакове для усіх тіл при одній і тій же температурі ([[закон Кірхгофа]]).
 
В [[1862]] р.році він ввів поняття «[[абсолютноАбсолютно чорне тіло|абсолютно чорного тіла]]» й запропонував його модель порожнина з невеликим отвором. Розробка проблеми випромінювання «абсолютно чорного тіла» врешті-решт призвела до створення [[квант]]ової теорії випромінювання.
 
З 1862 року був членом-кореспондентом [[Санкт-Петербурзька академія наук|Санкт-Петербурзької академії наук]].
 
В 1875 році вибранийобраний членом [[Берлінська академія|Берлінської академії]].
 
Помер в [[Берлін]]і [[17 жовтня]] [[1887]] року.
Наукові праці з [[Оптика|оптики]], [[Електродинаміка|електродинаміки]], [[Механіка|механіки]] та ін.
 
Сформулював основні правила для розрахунку [[струм]]івструмів та напруг в електричних колах. (Див. [[Правила Кірхгофа]])
 
Також йому належать роботи з дослідження розряду [[конденсатор]]а та [[індукціяІндукція|індукції]] струмів. В області механіки займався головним чином питаннями [[Деформація|деформації]], рівноваги та руху пружних тіл, руху рідин.
 
Головні його праці «Дослідження спектра Сонця та спектрів хімічних елементів» (1861–18621861—1862) та «Лекції з математичної фізики» (в чотирьох томах, 1874–18941874—1894) відіграли велику роль у розвитку [[теоретичнаТеоретична фізика|теоретичної фізики]].
 
=== Спектральний аналіз ===
В [[Гейдельберг|Гейдельберзі]] Кірхгоф пропрацював 20 років. В ці роки він разом з [[Бунзен Роберт Вільгельм|Бунзен]]ом заклав основи [[спектральнийСпектральний аналіз|спектрального аналізу]] та разом з ним відкрив [[цезій]] (1860) та [[рубідій]] (1861). В основі методу лежить експериментально відкритий і теоретично обґрунтований Кірхгофом фундаментальний закон, що носить його ім'я: відношення монохроматичної випромінювальної і поглинальної здатностей у всіх тіл — одне і те ж, воно залежить тільки від температури і довжини хвилі.
 
Розробка в 1859-18621859—1862 роках Кірхгофом і Бунзеном методу спектрального аналізу, який став потужним засобом вивчення небесних тіл, знаменувала появу нової галузі [[астрономія|астрономії]] — [[астрофізикаАстрофізика|астрофізики]]. Кірхгоф виміряв положення кількох тисяч фраунгоферових ліній в [[спектр]]іспектрі [[Сонце|Сонця]] і встановив їхній збіг з емісійними лініями десятка земних [[хімічний елемент|елементів]], з чого зробив висновок, що ці хімічні елементи зустрічаються в атмосфері Сонця. Відкриття Кірхгофа дозволили йому по-новому підійти до проблеми фізичної природи Сонця. Показавши, що пануючі в той час уявлення про холодне темне сонячне ядро і розпечену зовнішню оболонку неспроможні, він запропонував першу науково обґрунтовану модель Сонця як розпеченої кулі з дуже високою температурою, оточеною менш гарячою атмосферою, в якій всі елементи перебувають в газоподібному стані. [[Сонячні плями]] правильно вважав холоднішими областями в цій атмосфері.
 
=== Праці ===
 
== Див. також ==
* [[10358 Кірхгоф]] - астероїд, названий на честь вченого.
* [[Правила Кірхгофа]]
* [[Абсолютно чорне тіло]]
* [[10358 Кірхгоф]] - астероїд, названий на честь вченого.
 
== Бібліографія ==
{{Commonscat|Gustav Robert Kirchhoff}}
 
{{^}}{{Лауреати медалі Румфорда}}
{{bio-stub}}
{{ВП-портали|Біографії|Фізика}}
 
{{DEFAULTSORT:Кірхгоф, Густав Роберт}}