Христо Ботев: відмінності між версіями

| місце_народження = [[Калофер]]<br />[[Файл:Ottoman Flag.svg|22x20px|border]] [[Османська імперія]]

| місце_смерті = [[Камарата]]<br />[[Стара Планина]]<br />[[Файл:Ottoman Flag.svg|22x20px|border]] [[Османська імперія]]

'''Хри́сто Бо́тев ''' (*[[6 січня]] [[1849]], [[Калофер]]&nbsp;— †[[1 червня]] [[1876]], [[Камарата]], [[Стара Планина]])&nbsp;— [[болгари|болгарський]] національний герой, [[громадський діяч]], [[поет]] і [[публіцист]].

Народився в [[Калофер]]і в сім'ї [[педагог]]а й відомого діяча просвіти Ботьо Петкова і Іванки Ботевої. Окрім Христо в сім'ї було ще 8 дітей.

В [[1863]]—–[[1866]] роках перебував в Україні, вчився в одеській гімназії, потім працював учителем в селі Задунаївці (тепер Арцизький район Одеської області). Тут познайомився з [[Російська література|російською літературою]], з творами літературних критиків&nbsp;— [[Чернишевський Микола Гаврилович|М. Чернишевського]], [[Герцен Олександр Іванович|О. Герцена]], М. Добролюбова, Д. Писарєва, що відіграло велику роль у формуванні його світогляду. Ймовірно, що Ботеву були знайомі твори [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]].

[[1867]] року Христо Ботев повернувся на батьківщину, але через переслідування емігрував до [[Румунія|Румунії]]. Він брав активну участь у діяльності Болгарського революційного комітету, членом якого став наприкінці [[1874]] року. З [[1875]] очоливроку був обраний підголовою ({{lang-bg|подпредседател}}) Болгарського революційного руху. У той час було вирішено про організацію повстання проти турків у Болгарії. Ботев зайнявся безпосередньо швидкою підготовкою повстання, збираючи гроші й зброю у Російській імперії. На жаль, повстання відбулось у вигляді рейду до Болгарії окремих військових загонів (чет), дії яких були хаотичні, нескоординовані і, врешті решт, у той момент не підтримані жителями Болгарії. Хоча вже декілька чет було розбито турецькими військами, Ботев наполіг на проникненні своєї чети до Болгарії, хоча багато людей його застерігали від цього. Одразу після проникнення на територію Болгарії Ботевська чета вступила у тяжкі бойові дії і за декілька днів була змушена відійти до гір Стара планина, де була оточена, зазнала тяжких втрат, загубила Болгарськийпрактично революційнийвсю рухамуніцію.

Вважається, що [[20 травня]] ([[1 червня]] за н. ст.) [[1876]] року Христо Ботев був поранений турецьким [[снайпер]]ом в груди і практично відразу ж помер. Проте відповідно до спогадів учасників і висновку спеціальної комісії болгарських істориків, куля, котра потрапила в Ботева, не могла прилетіти з боку турок, оскільки він знаходився в такому місці, звідки позиції ворога не обстрілювалися, томутож існує версія про те, що його застрелили свої ж товариші, розлючені невдачею. Після його смерті турецьки воякі відрізали йому голову й виставили її на центральній площі м. Враца.

Літературна спадщина Ботева різноманітна й багата (поезії, оповідання, публіцистичні статті, фейлетони, послання, листи). Перший вірш&nbsp;— «До моєї матері» (1867&nbsp;р.). У поетичних творах (їх всього 20) Ботев оспівав любов до батьківщини, бойовий дух болгарського народу, показав зненависть до гнобителів (незакінчена поема «Гайдуки», вірші «Елегія», «Боротьба», «ХаджіХаджи Димитрій», «Патріот», «На смерть Василя[[Васил Левський|Васила Левського]]» та ін.тощо). «Символ віри Болгарської комуни» став катехізисом для болгарських революціонерів. Ботеву належить переклад «Кремуція Корда» [[Костомаров Микола|М.&nbsp;Костомарова]].

* 20 березня 1978 &nbsp;р. в Ізмаїлі був відкритий пам'ятник Христо Ботеву<ref >[http://izmail.es/article/10432/ Болгарский Прометей].</ref>, з нагоди 100-річчя звільнення Болгарії.

* 2 червня 1990 &nbsp;р. у селі [[Задунаївка]] відкрито памятник Ботеву. У цьому селі у 1866 &nbsp;р. він працював вчителем.