Чань: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Чань
За легендою, школу Чань заснував патріарх [[Дамо]] ([[Бодхідхарма]]), який прийшов із Заходу, тобто з Індії, і у 6 ст. і поселився у монастирі [[Шаолінь]]-си у провінції Хенань. Дамо вважається 28-м носієм вчення буддизму, яке йде від самого Будди, і яке передавалося безпосередньо, від серця до серця, від учителя до учня. Ця ідея про безпосередню передачу вчення і стала ідейною основою школи Чань. Іншою особливістю є вчення про миттєве, одномоментне пробудження, дунь-у. Це вчення було розвинуте останнім, 6-м патріархом школи на йм’я [[Хуейнен]] (638-713). Хуейнен заснував так звану «південну» гілку Чань. У 8-10 ст. чаньська традиція розділилася на 5 відгалужень, з яких 2 збереглися і сьогодні. Це - школи Ліньцзи і Цаодун.
Філософською основою Чань є теза про тотожність [[Сансари]] та [[Нірвани]]. Послідовники Ч. відмовляються протиставляти медитативні стани свідомості іншим формам людської діяльності. Будда, або пробудження – це істинна природа кожної істоти. «Твоя повсякденна звичайна свідомість і є істина» - таким є один з головних постулатів Ч.
|