HMS Hood (51): відмінності між версіями

| Назва = HMS «ХудГуд» (51)

| Підпис = Лінійний крейсер HMS «ХудГуд». [[17 березня]] [[1924]]

| На честь = англійського [[адмірал]]а [[Самуель ХудГуд|Самуеля ХудаГуда]]

| Прізвисько = «Могутній ХудГуд» <br/>({{lang-en|Mighty Hood}})

'''HMS «ХудГуд» (51)''' ({{lang-en|HMS Hood (51}}))&nbsp;— останній [[лінійний крейсер]] [[Королівський військово-морський флот Великої Британії|Королівського військово-морського флоту Великої Британії]]. Названий на честь [[Самуель ХудГуд|Самуеля ХудаГуда]], англійського [[адмірал]]а XVIII–XIX століть. При будівництві «ХудаГуда» планувалося врахувати досвід [[Ютландська морська битва|Ютландскої битви]], в результаті якого [[Королівський військово-морський флот Великої Британії|Королівський ВМФ Великої Британії]] втратив три лінійні крейсера. Незважаючи на усі вдосконалення, корабель загинув [[24 травня]] [[1941]] року [[Бій в Данській протоці|в бою]] з німецьким [[лінкор]]ом «[[Бісмарк (корабель)|Бісмарк]]».

Варіант проекту №&nbsp;3, котрий задовольняв усі вимоги Адміралтейства, був виконаний [[27 березня]] [[1916]] року. [[7 квітня]] проект затверджений Адміралтейством. [[13 квітня]] замовлення будівництва 4 лінійних крейсерів направили на верфі компаній «Фейрфілд», «Джон Браун», «Кеммел Лерд», а [[13 червня]] і до «Армстронг Утворт». Замовлені лінійні крейсера були зараховані до [[лінійні крейсери типу «Адмірал»|типу «Адмірали»]] і з [[14 липня]] [[1916]] отримали імена «ХудГуд», «Родні» і «Ансон» ([[9 жовтня]]), «ХоуГоу» ([[16 жовтня]]).

[[8 лютого]] [[1917]]&nbsp;р. [[Військовий Кабінет]] прийняв рішення продовжувати будівництво тільки «ХудаГуда», роботи на інших кораблях цього проекту припинилися [[9 березня]].

[[22 серпня]] [[1918]]&nbsp;р. спущений на воду у присутності вдови [[контр-адмірал]] а [[Худ, Гораціо Ламберт Олександр Гуд|Гораціо ХудаГуда]], нащадка адмірала [[Худ,Самуель СамуельГуд|Семуеля ХудаГуда]]. Вага корабля при спуску 22000 тонн. [[17 березня]] [[1919]] року була дана команда розібратиірозібрати побудовані секції трьох інших кораблів.

У 1918 р на артилерійському полігоні був споруджений макет броньового захисту «ХудаГуда» в районі артилерійських льохів з баштою. 381-мм снаряд, що потрапив в 178-мм пояс броні, пробив її і вибухнув, при перерахунку його швидкості на дистанцію вийшло, що стріляли з 17&nbsp;км. Такий же снаряд пробив і дах вежі. Після цього до броньовий захист льохів додали 25&nbsp;мм плити, для кораблів однотипних з «ХудГуд» затвердили товщину дахів башт ГК 152&nbsp;мм, але для «ХудаГуда» вже виготовили 127&nbsp;мм плити і було прийнято рішення встановити їх. Найбільший корабель ВМФ Великобританії до 1930&nbsp;р.

[[9 січня]] [[1920]] підготовлений до випробувань. [[20 січня]] [[1920]] «ХудГуд» прибув до [[Розайт]]. 5 березня по завершенні заводських випробувань повернувся в Клайд. [[7 березня]] під час [[Ходові випробування|ходових випробувань]] на Арранскій [[Мірна миля|мірної милі]] в районі [[: en: Firth of Clyde | Ферт-оф-Клайд]], при [[водотоннажність|водозаміщені]] 42200 тонн і форсуванні [[Суднова енергетична установка|СЕУ]] до 151 280 [[Кінська сила|к.с.]] розвинув швидкість 31,07 [[Вузол (одиниця виміру)|вузла]] (при 207 об/хв на валах). До кінця березня пройшов ходові випробування і пробні артилерійські стрільби. [[29 березня]] корабель передали флоту. [[5 травня]] призначений перший [[командир]] «ХудаГуда»&nbsp;— [[капітан-лейтенант]] Майкл Томкінсон (Michael W. Tomkinson). Стапельний період побудови корабля&nbsp;— 24 місяці, добудова на плаву&nbsp;— 20 місяців, що в сумі вдвічі більше ніж у «[[HMS Queen Elizabeth (1913)|Куїн Елізабет]]» і втричі, ніж у [[HMS Renown (1916)|«Рінауна»]]. Вартість корабля при споруді склала 6 025 000 фунтів стерлінгів.

[[17 травня]] [[1920]] стає флагманом бригади лінійних крейсерів «[[HMS Repulse (1916)|HMS „Ріпалс“«Ріпалс»]]», «[[HMS Renown (1916)|HMS „Рінаун“«Рінаун»]]», « [[HMS Tiger (1913)|HMS „Тайгер“«Тайгер»]]», в Портланд (прапор контр-адмірала Кейза). Влітку, під час походу до Швеції його відвідує шведський король. До [[1923]] бригада входила до складу Атлантичного флоту. В цей час «ХудГуд» був найбільшим військовим кораблем в світі. В ці роки загальної уваги до флоту корабель був народним улюбленцем: його параметри були відомі кожному англійцю. Корабель мав народне прізвисько ''«Mighty Hood»'', що приблизно означає «Здоровань ХудГуд». Популярність корабля була причиною того, що більшу частину часу він проводив в закордонних походах, «демонструючи прапор». В Зокрема з листопада [[1923]] по вересень [[1924]] «ХудГуд» разом із крейсером «Ріпалс» здійснив кругосвітнє плавання, пройшовши понад 40 000 миль. За час цього походу «ХудГуд» відвідали більше 750 000 осіб.

Цільноклепанний корпус зібраний по поздовжній системі набору. Корабель мав два внутрішніх вертикальних кіля у днищевій площині. Корпус розділений водонепроникними перегородками на 25 відсіків. Всі поперечні перегородки доходили до верхньої палуби. Подвійне дно простягалося на 218 метрів. Були і скулові килі. Форштевень яхтової форми. Котельні і турбінні відділення займали 90&nbsp;м в середній частині корабля. Відношення довжини до ширини L / B = 8.42. Збільшення осадки корабля на 1&nbsp;см могло відбутися при додованнідодаванні ваги у 50 тонн. Метацентрична висота при нормальній водотоннажності&nbsp;— 0,99&nbsp;м, при повній&nbsp;— 1, 28&nbsp;м. Кут перевертання 69 ° і 73 ° відповідно. На крейсері було 2 носових якоря (по 9,5 т кожен) і один (3 тонний) кормовий.

Кермо&nbsp;— один напівбалансірнапівбалансир, управлявся за допомогою рульового приводу Девіса.

До ремонту утримання «ХудаГуда» коштувало&nbsp;— 270 000 фунтів стерлінгів на рік, після&nbsp;— 400 000 фунтів стерлінгів на рік.

У січні [[1935]] зіткнувся з [[HMS Renown (1916)|«Рінауном»]]. Форштевень «Рінауна» завдав удару в районі 340 шпангоута. В борту утворилася вм'ятина півметрової глибини і сильно пошкоджений один гвинт і погнутий вал («ХудуГуду» довелося ставати в док).

Переговори ні до чого не привели, і, коли французькі кораблі мали намір покинути порт, англійці відкрили вогонь (17:55, [[3 липня]]). Вогнем «ХудаГуда» був підірваний [[лінкор]] [[Бретань (лінкор)|«Бретань»]] (997 загиблих), всього жертвами стало понад 1 000 французьких моряків. Наприкінці 1940 року «ХудГуд» повертається на базу в [[Скапа-Флоу]].

[[19 квітня]] [[1941]] надійшла звістка про вихід в море німецьких кораблів лінкора [[Бісмарк (корабель)|«Бісмарк»]] (прапор адмірала [[Гюнтер Лют'єнс|Гюнтера Лют'єнса]]) і [[важкий крейсер|важкого крейсера]] [[Prinz Eugen (1938)|«Принц Ойген»]]. «Худа» приготували для перехоплення цього з'єднання (командир «ХудаГуда» [[капітан 1 рангу]] Ралф Керр.

[[22 травня]] з'єднання під командуванням [[віце-адмірал]]а Ланселота ХолландаГолланда, у складі: [[лінійний крейсер]] «ХудГуд» (прапор командувача) і [[лінкор]] [[HMS Prince of Wales (1939)|HMS «Принц Уельський»]]<ref>«Прінс оф Уелс» було прийнято до складу флоту лише [[31 березня]] [[1941]], його [[артилерія]] не була як слід випробувана, команда складалася з новобранців і на борту ще залишалися робітники, що усували недоробки. </ref>, а також 6 есмінців&nbsp;— [[HMS Electra (H27)|HMS «Електра»]], [[HMS Anthony (H40)|HMS «Ентоні»]], [[HMS Echo (H23)|«Еко»]], [[HMS Antelope (H36)|HMS «Антілоуп»]], [[HMS Icarus (D03)|HMS «Ікарус»]] і [[HMS Achates (H12)|HMS «Акейтіз»]] вийшли в море на їх перехоплення.<ref> У стеженні за групою «Бісмарка» брали участь й інші сили британського флоту і морської авіації. </ref>

[[Файл: 090101 PoW track chart.jpg|thumb|right|300px| Бій у Данській протоці (верхня лінія показує рух крейсера «ХудГуд», нижня лінкора «Бісмарк»)]]

Увечері [[23 травня]] британські крейсери «Норфолк» і «Саффолк» виявили групу «Бісмарка», що йшла зі швидкістю 27 вузлів у [[Датська протока|Данській протоці]]. За допомогою нещодавно встановленого [[радар]]а, «Соффолк» відстежував рух «Бісмарка» протягом ночі і передавав його координати основним силам. План британців полягав у тому, щоб зблизитися з «Бісмарком» з «темнїтемної» (південної) сторони, при тому, що силует німецьких кораблів було б видно на світлому фоні північній частині неба. Однак у 00-28 «Соффолк» втратив контакт з «Бісмарком» і план не спрацював: побоюючись втратити «Бісмарк», ХолландГолланд наказав припинити рух в оптимальну точку зустрічі і повернути на південний південний захід, відправивши при цьому есмінці на північ.

У цей час німецькі кораблі, прагнучи обійти Паковий лід, в 00-41 змінили курс, в результаті чого група есмінців пройшла повз на відстані всього 10 миль, не помітивши супротивника. Незадовго до 03-00 «Соффолк» знову виявив «Бісмарк» на радарі і передав його координати. «Hood» і «Prince of Wales» знаходилися в цей момент на відстані 35 миль (56 км), трохи попереду по курсу німців. ХолландГолланд наказав повернути в бік противника і збільшити швидкість до 28-і вузлів . Британські кораблі опинилися в невигідному становищі: зустріч під тупим кутом означала бій на довгій дистанції, при якому тонка палубна броня Худа«Гуда» потрапляла під навісний вогонь. Ситуація ще більше погіршилася у 03-20, коли «Бісмарк» зробив ще один доворот на захід: тепер ескадри йшли практично паралельним курсом.

в 5:52 «ХудГуд» відкрив вогонь з дистанції приблизно 13 миль (24 км)<ref> ХолландГолланд наказав стріляти по головному кораблю, вважаючи, що це був «[[Бісмарк (корабель)|Бісмарк]]», на Насправді першим йшов [[Prinz Eugen (1938)|«Принц Ойген»]]. Незабаром помилка з'ясувалася і вогонь був перенесений на «Бісмарк». </ref>.

«Худ» повним ходом продовжував зближення з противником, прагнучи скоротити час попадання під навісний вогонь. Тим часом німецькі кораблі пристрілялися по крейсеру: перший 203-мм снаряд з [[Prinz Eugen (1938)|«Принц Ойген»]] потрапив в середню частину «ХудаГуда», поряд з кормової 102-мм установкою і викликав сильну пожежу запасу снарядів і ракет. В 5:55 ХолландГолланд наказав поворот 20 градусів вліво, щоб кормові вежі могли стріляти по «Бісмарку».

Приблизно о 06:00, ще не завершивши поворот, крейсер був накритий залпом з «Бісмарка» з дистанції від 8 до 9,5 миль (15&nbsp;— 18 км). Практично негайно в районі грот-щогли виник гігантський фонтан вогню, після чого стався потужний [[вибух]], що розірвав [[крейсер]] навпіл. Корми «Худа» швидко затонула. Носова частина піднялася і деякий час розгойдувалася в повітрі, після чого затонула і вона (в останній момент приречена [[обслуга]] носової башти зробила ще один залп). [[HMS Prince of Wales (1939)|HMS «Принц Уельський»]], знаходився на відстані півмилі, був засипаний уламками «Худа». Крейсер затонув за три хвилини, забравши з собою 1415 чоловік, включаючи [[віце-адмірал]]а ХолландаГолланда. Врятувалися лише троє моряків, яких підібрав через дві години есмінець [[HMS Electra (H27)|HMS Electra]]<ref> Тед БріггсБріґґЗ (Ted Briggs), Боб Тілберн (Bob Tilburn) і Білл Дандес (Bill Dundas) </ref>.

Зі 100% точністю встановити причину загибелі «ХудаГуда» досі так і не вдалося. Існують лише безліч менш або більш правдоподібних теорій. З протоколу допиту очевидця:

{{початок цитати}} "Два снаряди другого залпу з «Принца Ойгена» потрапили у лівий борт, а третій в палубу поряд з 102 -мм гарматою Потім вгору піднявся величезний стовп вогню в кормовій частині по лівому борту в районі 102-мм гармати. Я добре бачив людей з [[Обслуга|обслуги]] цих гармат. Вони зібралися біля лівого борту. Потім я побачив величезний стовп вогню заввишки з грот-щоглу. Мені здалося, що два інших снаряда пройшли через другу трубу, а третій пробив кормову башту «ХудаГуда». Коли «ХудГуд» отримав це попадання, його труба повалилася на лівий борт, потім появився жовтий стовп полум'я від вибуху з Барбета башти «Х». Страшний блиск на кілька секунд засліпив мене, і коли я знову зміг дивитися через окуляри, то побачив велику хмару чорного диму і як в повітрі летів 15-дюймовий ствол з шматком конструкції, що нагадувала дах башти «. {{кінець цитати | джерело = [[Сержант]] морської піхоти Т. К. Брукс (старшина 130-мм башти лінкора «Прінс оф Уелс»)}}

На момент будівництва корабель вийшов досить незвичайним для моряків, які не звикли до того, що добре озброєний і сильно броньований корабель може розвивати швидкість в 31 вузол. Тому існували розбіжності з приводу того, до якого ж класу віднести цей корабель&nbsp;— до лінкорів чи до лінійних крейсерів. Будучи найбільшим бойовим кораблем на момент побудови, він поєднав у собі високу вогневу міць (відповідну [[Лінійні кораблі типу «Куїн Елізабет»|лінкорам типів „Куїн«Куїн Елізабет“Елізабет»]] і [[Лінійні кораблі типу «Рівендж»|„Рівендж“«Рівендж»]], сильне бронювання (хоч і дещо і поступалося цим кораблям, але в цілому воно було досить потужним) і високу швидкість ходу. За цим показником „Худ“«Гуд» перевершував майже всі як лінкори, так і лінійні крейсера. Таким чином, британці змогли створити цілком збалансований корабель, який перевершував всі кораблі, здатні тримати такий же (або навіть більший) хід, і був швидкохіднішим більш потужних кораблів (адже це дозволяло встановлювати вигідну для себе дистанцію бою). У корабля були і недоліки. Це недостатнє бронювання палуб (що, швидше за все, і зіграло фатальну роль у долі лінійного крейсера), [[барбет]]ів і траверзи. Протиторпедний захист був невдалим, що підтверджує загибель дредноута „Одейшес“«Одейшес» від підриву на одній-єдиній міні. Для свого часу „Худ“«Гуд» був кораблем, який було дуже важко здолати в бою, але за відсутності серйозних модернізацій до початку Другої світової війни він застарів. Бронювання на ньому істотно не посилювалася, кут піднесення гармат не збільшувався (що негативно позначилося на дальності стрільби), а знос механізмів не дозволяв розвивати швидкість більше 27-28 вузлів.

У підсумку, цьому одному з найбільш збалансованих, на момент своєї появ, кораблю до початку війни стало небезпечно підставлятися під удар сучасних швидкохідних лінкорів „ [[Bismarck (1939)|«Бісмарк»]]“, [[Лінійні кораблі типу «Рішельє»|„Рішельє“«Рішельє»]], [[Лінійні кораблі типу «Норт Керолайн»|„Норт«Норт Керолайн“Керолайн»]] і „ «[[Лінійні кораблі типу« «Літторіо »|Літторіо]]“». Вони мали перевагу в швидкості на 2-3 вузла (крім „Норт«Норт Керолайн“Керолайн»), рівність або навіть перевагу в озброєнні (8380-мм гармат&nbsp;— „Бісмарк“«Бісмарк», „Рішельє“«Рішельє», 9381-мм гармат&nbsp;— „Літторіо“«Літторіо», 9 406-мм гапмат&nbsp;— „Норт«Норт Керолайн“Керолайн»), а також в цілому більш сильне бронювання, тому „Худ“«Гуд» програвав усім без винятку „однокласникам“. Такого стану речей можна було б уникнути, якщо в міжвоєнний період лінійний крейсер пройшов би одну-дві великі модернізації. За цей період прогрес в котлотурбінних установках помітно просунувся. Замінивши котли і турбіни, можна було б домогтися значного полегшення всій силової установки, а зекономлений вага пустити на посилення бронювання. Також необхідно було збільшити кут піднесення стволів з 30 градусів до 35-45°, що забезпечило б зріст дальності стрільби.

В результаті цих заходів британці отримали б достатньо повноцінний швидкохідний [[лінкор]], здатний якщо і не битися на рівних з новітніми зарубіжними лінкорами, то, принаймні, дати їм гідну відсіч, а ось модернізовані лінкори і лінійні крейсера часів Першої Світової були б йому цілком „по зубам“ (найшвидкіші з них розвивали 30 вузлів, але при цьому поступалися в озброєнні і бронюванні навіть після модернізації&nbsp;— це і італійські дредноути, і менш швидкісні, але дещо краще озброєні і сильніше захищені (на тлі італійців) японські лінкори. Старі ж лінкори інших країн були занадто тихохідні (американські типів [[Лінійні кораблі типу «Нью-Мексико»|„Нью«Нью-Мексико“Мексико»]], [[Лінійні кораблі типу «Теннессі»|„Теннесі“«Теннессі»]], [[Лінійні кораблі типу «Колорадо»|„Колорадо“«Колорадо»]], і більш старі, а також французькі типів [[Лінійні кораблі типу «Курбе»|„Курбе“«Курбе»]] і [[Лінійні кораблі типу «Бретань»|„Бретань“«Бретань»]]). Однак «Гуд» Худ "був як би " обличчям « британського флоту і потрібен був у строю, а не в доці. Саме ця цінність корабля для британського флоту і змушувала використовувати його» по повній програмі ", що у результаті обернулося для нього вельми плачевно … Міг доковатьсядокуватися тільки в трьох місцях: [[Портсмут]], [[Розайт]] і приватний док «Гладстон-Док» в Ліверпулі. Під нього спеціально модернізували Королівський док №&nbsp;2. Через перевантаження по відношенню до початкового проекту (осаду на 1, 14&nbsp;м більше проектної) частину головного броньового пояса пішла під воду, відповідно зменшився надводний борт. По цій же причині, через низький борт, при великих швидкостях, корму постійно заливало водою.

* [http://base13.glasnet.ru/text/ju/jurens.htm В. Дж. Юренс Гибель линейного крейсера Худ]{{ref-ru}}

* [[Крилов Олексій Миколайович|А.&nbsp;Н.&nbsp;Крылов]] «Мои воспоминания». Глава [http://www.bykva.net/my-memories.php?page=375 «Худ» и «Бисмарк»]{{ref-ru}}