Довге (Хустський район): відмінності між версіями

[[Файл:Dolha hamora.jpg|міні|праворуч|300пкс|Залізоробний завод «Гамора». 1920-і роки]]Важлива роль у становленні традиції Закарпатського художнього литва належить Лисичево-Довжанському металургійному заводу «Гамора». На виробах цього підприємства зберігся логотип «Dolha». Підприємство поділялось на два виробництва. Завод у Довгому був заснований у [[1850]] році графом Телекі<ref name="domna">C. von Ernst, H. Hofer. Berichte über gewerkschaftliche Bergbaue und Unternehmungen. Das Dolha'er Eisenwerk // Oesterreichische Zeitschrift für Berg&nbsp;— und Hüttenwesen, III.&nbsp;— Wien, 1855. — S. 354–355{{ref-de}}</ref>. Згодом граф віддає Довжансько-Лисичівський залізоробний завод в оренду підприємцю Едмунду ПрігадніПріградні ({{lang-hu|Prihradny Ödön}}), що займався цим виробництвом до [[1899]] року. Після цього аж до [[1913]] року підприємство орендував будапештський підприємець Дюла СзейбелаСайбель ({{lang-hu|Szájbely Gyula}}). У [[1854]] році при залізоробному заводі була запущена в експлуатацію [[доменна піч]] висотою 28 футів<ref>Eisenwerk zu Dolha im Marmoroser Komitat // Oesterreichische Zeitschrift für Berg- und Hüttenwesen. II. — Wien, 1854.{{ref-de}}</ref><ref name="domna" />, розрахована на 14 тисяч центнерів металу В [[18911896]] році на заводі було виплавлено 927112319 центнерів [[чавун]]у на суму 5293576482 форинтів.<ref>Magyar bánya-kalauz. — Budapest4. évf. — Wien, 18811896. — 46. old.{{ref-hu}}</ref> Залізну руду для заводу добували в Довгому, [[Білки (Іршавський район)|Білках]], [[Лисичово|Лисичеві]], [[Великий Раковець|Великому Раківці]] та в [[Хуст]]і<ref>Montan-Handbuch des Österreichischen Kaiserthums Für 1867. — Wien, 1867. — S. 249{{ref-de}}</ref>. Продукція підприємства&nbsp;— чавунні плити, грубки, дрібний сільськогосподарський інвентар&nbsp;— продавалася не тільки на внутрішньому ринку, але й експортувалася за кордон&nbsp;— до Сербії, Румунії, Угорщини<ref>В. І. Неточаєв. З історії формування робітничого класу на Закарпатті в 2-й половині XIX і напочатку XX ст. // Наукові записки Ужгородського державного університету. — Ужгород, 1960. — Т. 43 — С. 84</ref>. Про об'єм виробництва Австро-Угорського періоду відомостей не збереглося, однак певну уяву про популярність продукції заводу, зокрема грубок та кухонних плит дає перша сторінка каталогу виробів за [[1907]] рік. До прикладу, всі безготівкові оплати за поставлену продукцію здійснювались через єдиний банк&nbsp;— «Escompte & Wechselbank»<ref>Мільчевич Сергій. Становлення та розвиток дизайну побутових ливарних виробів на Закарпатті періоду 40-х рр. XIX&nbsp;— 20-х рр. XX століття: культурологічний аспект // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство.&nbsp;— Ів.-Франківськ, 2009–2010.&nbsp;— Вип. 17-18.</ref> в Будапешті. У другій половині XIX&nbsp;століття на заводі було зайнято 156, а в [[1900]]&nbsp;році&nbsp;— вже 300 робітників.