Вікіпедія

Януш Радзивілл (гетьман): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 53:
Після повернення у жовтні 1633 р. брав участь у війнах з Туреччиною та [[Смоленська війна|Московським царством]] (10 листопада був у Смоленську), командував власною піхотою та коругвою гусарів біля полків Зигмунта Радзивілла та Миколая Абрамовича. По війні як [[підкоморій]] ВКЛ постійно перебував біля короля, виконуючи обовязки великого кор підкоморія за його відсутності. Батько надалі мав наміри оженити його з представницею королівської родини (намагався зашлюбити Ельжбету - воєводичку рейнську). В червні 1637 ледь не відбулась дуель між ним та підкоморієм коронним [[Адам Казановський|Адамом Казановским]] на релігійному ґрунті; завадили Ельжбета Казановска, королевич Ян Казімєж помирив суперників. Незважаючи на цей та інші конфлікти, залишався серед улюбленців короля Владислава IV Вази.
 
Під час візиту до сандомирської воєводини [[Марія ФАмаліяФамалія Могилянка|Марії Фірлей]] з Могил закохався в її доньку Катажину, відому вродою. Через це мав конфлікти з іншими кавалерами, батько не дуже хотів шлюбу з не дуже багатою ймовірною невісткою (єдиний поважний посаг - Казімєзьке староство, над Віслою біля Варшави), до того ж ревною католичкою. Сватом попросив бути канцлера литовського Албр Станіслава Радзивілла, який, як виявилось, також домагався руки Катажини. Через це Я.Р-лл звернувся безпосередньо до Марії Фірлей; отримавши певні надії - до короля і його родини, переконав його викликати МАріюМарію Фірлей до себе. Там королева та королівна Анна Катажина переконували М.Ф. про вигоди з шлюбу (Я. Радзивілл в майбутньому мав отримати надання від короля та спадок батька). Після вагань М. Фірлей погодилась; це не зіпсуло стосунки між ним та Альбрехтом Станіславом Радзивіллом.
 
Незважаючи на конфлікти з батьком, знаходив спільну мову з ним, захищаючи інтереси кальвіністів у ВКЛ. Під час похорону А. Пшипковского в лютому 1640 наказав своїй піхоті стріляти в напрямку кляштору домініканців, які потім домагались виселення Я. Р. Декрет суду сеймового від 26 травня 1640 наказав перенести [[кальвінський збір]] за мури Вільного.
Рядок 85:
Мав плани створити та очолити самостійне Литовське князівство; більша частина шляхти не підтримала задуму, багато прихильників покинули його.
 
Помер несподівано вночі на 31 грудня (підозрювали отруєння, бо на тілі зявились плями) під час облоги Тикоціна польсько-литовськими військами. Тіло було вивезене із замку після здобуття його Павлом Сапєгою у 1657 р. до маєтку у Сільці під Берестям, де було сховане. 27 грудня 1668 р. Богуслав Радзивілл в заповіті вкзував про необхідність «тихого» перепоховання Я. Р.: стару труну вкласти у нову, перевезти до кальвінського збору в [[Кедайняй|Койданові]], що було тихо зроблено виконавцями волі померлого.<ref>''T.Wasiliewski.'' Radziwiłł Janusz h. Trąby (1612-1655)… S. 214</ref>
 
== Родина ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Януш_Радзивілл_(гетьман)