Російська мова в Україні: відмінності між версіями

'''Російська мова в Україні''' &nbsp;— друга за вживаністю мова в Україні, після [[українська мова|української]]. Згідно з офіційними даними перепису [[2001]] року<ref>[http://2001.ukrcensus.gov.ua/rus/ Всеукраїнський перепис населення 2001]</ref>, російську мову назвали рідною 14&nbsp;млн.&nbsp;273&nbsp;тис. [[громадянство України|громадян України]], або 29,6% населення країни. З них етнічні [[росіяни]] становлять 56%, тоді як решта — представники інших національностей.

Багато питань, пов'язані з використанням [[російська мова|російської мови]] в Україні, а також з історією йогоїї появи і розвитку на її територіях, трактуються істориками, мовознавцями і політологами по-різному. Це пов'язано з тим, що ряд аспектів історії та культури України висвітлювався в різні історичні періоди під кутом різних ідеологій, а також з тією обставиною, що питання російської мови в Україні широко використовуються в сучасній політичній боротьбі і, як наслідок, по-різному висвітлюються різними політичними силами України і Росії в засобах масової інформації <ref name="Цвілюк">'' Цвілюк С. А.'' Українізація України. Тернистий шлях національно-культурного відродження доби сталінізму. «Маяк», Одеса, 2004 ISBN 996-587-115-3 </ref> <ref name="Кучма">'' [[Кучма, Леонід Данилович | Кучма Л.]]'' [[Україна - не Росія ( книга)]], «Час», Москва, 2003 ISBN 5-94117-075-0 </ref>.

Питання російсько-українських мовних контактів у [[Велике князівство Литовське|литовсько-польську добу]] (торговельних, церковних і політичних&nbsp;— зокрема в час належності [[Чернігівщина|Чернігівщини]] 1503&nbsp;— 1618 до Московської держави,&nbsp;— чому дехто приписує появу акучихакаючих форм у тамошніхтамтешніх говірках). Якщо не враховувати московського гарнізону Києва, з 1654 почавши, то до істотніших російських поселень (гол. [[Старовіри|старовірів]]) дійшло від другої половини [[17 століття|17 ст.]] на півночі Чернігівщини, звідки вони згодом (у 18&nbsp;— 19 ввст.) переселювалисяпереселялися на [[Правобережжя]] та Південну Україну. Інша хвиля російської старовірчоїстаровірської колонізації сягала від Північної Добруджі й Південної БасарабіїБессарабії аж на [[Буковина|Буковину]], коли у 1770-х роках. «[[Некрасов Ігнат|некрасовцінекрасівці]]» остаточно поселилися в гирлі [[Дунай|Дунаю]], звідки їх вербувала австрійська влада у 1780-х pp. для поселення на [[Буковина|Буковині]] й [[Хотинщині]] (села Біла Криниця, Білоусівка, Липовани,&nbsp;— їх говірки досліджували В. Столбунова і В. Кузнецов). З уваги на чітку конфесійну відмежованість старовірчихстаровірських російських поселень від українського довкілля, дотичні (переважно південно-російські, рідше середньо-російські) говірки зазнали порівняно невеликого українського мовного впливу (головно в [[Лексика|лексиці]]).

{{Цитата|[[Полтава|Здесь (в Полтаві)]] я уже почиталъ себя в чужихъ краях, по самой простой, но для меня достаточной причине: я пересталъ понимать языкъ народный; сомнойсо мной обыватель говорилъ, отвѣчалъ на мой вопросъ, но не совсѣмъ разумѣлъ меня, а я изъ пяти его словъ требовалъ тремъ переводу.

Російські колонізаційні хвилі на Харківщину й Вороніжчину (тут зустрілися українські поселенці з ними у [[17 століття|17 ст.]]), а згодом, від кінця [[18 століття|18 ст.]], і на Південну Україну (старовіри, кріпаки, переведені російськими поміщиками на дохідніші ґрунти, військові [[кантоністи]] на початку 19 в й утікачі-кріпаки)&nbsp;— були, крім суцільних ареалів, назагалв цілому асимільовані українським сільським довкіллям: від того український степ, й слобожанські говірки зазнали в різній мірі російського впливу (випадки спиненого переходу ''о'' в ''і'', перехід наголошеного ''є'' в '''о'', спорадичне [[акання]], вирівняння типу ''на рук'і'' «на руці», [[двоїна|двоїнні]] чоловічі форми типу ''два года'', ''див.'' [[Степові говірки]]). Суцільніші російські говіркові ареали збереглися в південній [[Бесарабія|БасарабіїБессарабії]] (с. Вознесенка, Введеяка, Павлівна в Арцизькому і районі&nbsp;— переселенці з Орловщини й Курщини, згідно з дослідами Л. Усачової, І. Нелюбової, Л. Дерганової, Ю. Лістрової, І. Гріцєнка), північній Одещині (с. В. Плоске Михайлівського району&nbsp;— рос. старовіри з-перед 200&nbsp;рр., за дослідами М. Тихомирової,&nbsp;— так само як у районі Віньковецькому Хмельницької області, за дослідами М. Бріцина), в селах: П'ятидуб Малинського району Житомирської області, Рахвалівці й Красилівці в Іванківському районі на півночі Київщині (за дослідами Є. Самохвалової і Л. Ціпцюри), на ПриозівПриазов'ї (досліди С. Ґаба) й північній Харківщині (ссс. В. і Малі Проходи Верганівського району, Руські Тишки, Плоске і Липці Харківського району, за дослідами Л. Бузніка, приналежні до південної групи північно-російських говірок Курщини з помітними українськими впливами в наголошуванні дієслів). У 1923—41 українська мова могла впливати на ці російські говірки і через школи, коли по школах національних меншостей УРСР обов'язкове було її навчання як предмета. Не дослідженими залишаються російські говірки інших поселень УРСР (зокрема 1930-их pp. і після 1945&nbsp;— по виселенню німців, а в Криму і татар).

[[File:Meeting in Kharkov.jpg|thumb|right|250px|Члени русофільської організації висловлюють свою підтримку рішенню Харківської міської ради зробити російську офіційною мовою на місцевому рівні.]]

{| {{table}}

[[Файл:Ukraine cencus 2001 UkrainianUkraine_census_2001_Ukrainian.svg|міні|250пкс|Українська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001.]]

* [[Автономна Республіка Крим|Крим]] &nbsp;— 97 % всього населення

* [[Дніпропетровська область]] &nbsp;— 72 %

* [[Донецька область]] &nbsp;— 93 %

* [[Запорізька область]] &nbsp;— 81 %

* [[Луганська область]] &nbsp;— 89 %

* [[Миколаївська область]] &nbsp;— 66 %

* [[Одеська область]] &nbsp;— 85 %

* [[Харківська область]] &nbsp;— 74 %

=== Опитування та статистика ===

=== Російська мова в судах ===

[[Категорія:Російська мова в Україні| *]]