Народився 6 лютого 1926 року в Кременчуці. Володимир ріс без батька, а в 1941 рокуроці, коли вдо містоміста увійшли німці, залишився і без матері. У 1944–1945 роках служив в армії. У 1942 рокуроці Заманський став курсантом Ташкентського політехнікуму зв'язку, а в 1943 р. його закликали до лав [[Червона Армія|Червоної Армії]]. У червні 1944 року радистом самохідного полку № 1223 Заманський брав участь у прориві 2-го Білоруського фронту під Оршею. У складі цього полку з невеликою перервою через поранення прослужив до кінця війни. Після війни у складі Північної групи військ продовжив службу в лавах Радянської Армії.
У 1950 року,році за участь у побитті командира взводу, Заманський був засуджений на дев'ять років таборів. УРазом числіз іншихіншими ув'язненихязненими працював на будівництвах Харкова, будував Московський університет. За висотні, небезпечні для життя роботи термін бувбуло скороченийскорочено.
У 1958 рокуроці закінчив [[Школа-студія МХАТ|школу-студію МХАТ]] (курс Г. А. Герасимова). У 1958–1966 — актор московського театру «[[Современник (театр)|Современник]]» (Сучасник). У 1972–1980 роках — актор [[Державний театр кіноактора|театру-студії кіноактора]], далі працював за договорами.
У 1998 рокуроці вирішив пітипокинути відсвітське світусуспільство, кинув кіно, переїхав вдо МуромМурома, де ій досі живе до сих пір, займаючись домашнім господарством. Одружений на актрисі Наталії Іванівні КлимовоїКлимовій.
