Російсько-турецька війна (1768—1774): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м уточнення, вікіфікація
Рядок 21:
}}
 
'''Росі́йсько-туре́цька війна́ 1768—17741768–1774 рокі́в''' — одна з ключових по значенню воєн між [[Російська імперія|Російською]] і [[Османська імперія|Османською Імперією]], в результаті якої до складу Росії увійшли південна Україна ([[Новоросія]]), [[Північний Кавказ]] і [[Крим]].
 
== Причини і передумови ==
Рядок 29:
== Хід війни ==
 
[[Загін (армія)|Загін]] козаків, що знаходилися на російській службі, переслідуючи польські повстанські сили, увійшов до міста [[Балта]], вторгаючись таким чином на територію Османської Імперії. Та, у свою чергу, не забарилася звинуватити їх в різанині жителів міста, що було знехтуване російською стороною. Використовуючи інцидент, султан Мустафа III оголосив Росії війну 25 вересня 1768. Турки уклали союз з польськими повстанцями, тоді як Росію підтримала [[ВеликобританіяВелика Британія]], виславши російському флоту військових радників. Польські повстанці були вщент розбиті Олександром Суворовим, після чого він перебрався на [[театр воєнних дій]] проти Туреччини.
 
Воєнні дії проходили на Дунаї, в Криму і в Закавказзі. Росіяни перемогли у битвах при Хотині, Ясах, річках [[Битва при Ларзі|Ларги]] і [[Битва при Кагулі|Кагул]]. Російський [[флот]] знищив турецький у [[Чесменська битва|Чесменській битві]]. Росіяни повністю заволоділи [[Крим]]ом.
 
Із самого початку і до кінця війни активну участь у ній взяло [[Українські козаки|козацтво України]]. Так, у листопаді 1769р1769 р., козаки завдали поразки татарському загону біля р. Вовчої, взяли участь у битві при Кінбурзі, під Очаковом, та Хаджибеєм. Ходили козаки під Тулогу, [[Ізмаїл]], штурмували [[Перекоп]], захопили Кафу.
 
У липні-серпні 1773 року запорожці стояли біля Гірсово під командою [[генерал-майор]]а Милорадовича.
 
На початку кампанії 1774 року Росія організувала дунайську розвідувальну експедицію, експедиція складалась з запорізьких козаків і була поділена на дві команди. Першу команду очолював [[Іван Мандро]], другу - — [[полковник]] [[Кіндрат Гук]]. Ці загони забезпечували переправу російських військ на правий берег Дунаю.
 
[[Файл:Torelli2.jpg|350px|right|thumb|Стефано Торелі. «Перемога Єкатерини II над турками» (1772)]]
Рядок 44:
 
== Наслідки ==
Підсумком російсько-турецької війни 1768 - 1774 1768–1774 р. було підписання Кючук-Кайнарджійського договору 1774р1774 р., за яким Росія отримувала Керч, Єнікале, землі між Південним Бугом та Дніпром, фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману. Російські кораблі отримали права вільного проходу через протоки. Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.
 
Після підписання 10 липня 1774 року [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кючук-Кайнарджійського мирного договору]], запорожці залишались на Дунаї у розпорядженні російського командування. Лише 15 вересня за наказом головнокомандувача, [[генерал-поручник]] М. Ф. Каменський наказав запорожцям повертатися на Січ.
 
Після повернення запорожців з війни, Запорозька Січ була оточена російськими військами (на чолі з генералом П.Текелієм, що теж поверталися з турецького фронту) та зруйнована.
 
== Джерела ==
* [[Гончарук Тарас Григорович|Гончарук Т. Г.]] Кошовий отаман Петро Калнишевський та Хаджибей (Одеса).  — Одеса: Фенікс, 2011.
* [http://web.archive.org/20070309160416/www.soclist.by.ru/ros_tyr.htm Російсько-Турецькі війни другої половини XVIII  ст.]
* [http://www.cossackdom.com/articles/s/shpitaliov_flot.htm ЗАПОРОЗЬКА ФЛОТИЛІЯ В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1768 – 17741768–1774 РОКІВ]
 
{{Російсько-турецькі війни}}