Донато Браманте: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення, вікіфікація |
|||
Рядок 40:
== Рим ==
Десь 1499 року він подався з Мілана до Рима. Тут його зустрічають співвітчизники й друзі: з їхньою поміччю йому доручено малювати фрески — герби папи Олександра IV з ангелами й фігурами, що їх підтримують (у соборі [[Латеранська базиліка|Сан Джованні де Латерано]]), під царськими вратами.
Папа [[Юлій II]], обраний 1503 року, негайно найняв його на свою службу. Цей первосвященик задумав надати форми прямокутного театру маленькій долині, що тяглася між колишнім папським палацом і будовами, зведеними папою [[Інокентій VIII|Інокентієм VIII]] — вони відділяли [[Музей Пія-Климента|Бельведер]] від старого палацу Ватикану. Юлій хотів двома галереями, прокладеними схилами маленької долини, сполучити Бельведер і палац, щоб можна було сходами з подвійними маршами піднятися з долини дна Бельведеру.
Щоб здійснити цей задум , Браманте проклав спершу одну галерею впоперек. Він наслідував у пропорціях своїх ордерів галереї Колізею де Савелі. Аркади нижчих поверхів мали свої підпори для п'яти арок, оздоблені дорійськими пілястрами. Поверх вище складали портики і іонійські пілястри. Четвертий поверх утворював лоджію, понад 400 ліктів завдовжки, і вів від перших східців папського палацу до східців Бельведера. Ця галерея виходила в бік Рима, а друга — в бік саду.
Долина, замкнута між двома крилами і зроблена еспланадою, діставала воду з Бельведера, що її мав постачати дуже гарний фонтан. Браманте скінчив тільки першу галерею; вже заклали фундамент другої, коли померли Юлій ІІ та його архітектор. Від стародавніх часів Рим не бачив такого гарного задуму. Другу галерею майже цілком завершив папа [[Пій IV]], який прикрасив Бельведер нішами, де вміщено [[Лаокоон та його сини|Лаокоона]]
Браманте прикрасив Бельведер сходами дорійського, іонійського та корінфського ордерів. Можна ще згадати — вони принесли йому стільки ж шани, як і його кращі роботи — пишні кручені сходи, що спираються на дорійські, іонійські та корінфські колони. Кожен з цих ордерів чергується в поворотах підйому, такого пологого, що ним легко могли б збігати коні. Він запозичив цей винахід у Сан Нікколо з Пізи, як про це описано в життєпису Джованні та Ніккола, пізанців.
| |||