Династичний період Стародавнього Єгипту: відмінності між версіями

Ассірійці не прагнули вибудувати в Єгипті постійну систему влади і задовольнилися визнанням залежності місцевих правителів. В «Історії» [[Геродот]]а цей період називається «[[додекархія]]», тобто правління дванадцяти царів, що поділяли країну між собою. В 663 - му один з них, [[Псамметіх I]], скориставшись війною Ассирії з іншим правителем - [[Танутамон]]ом, починає розширювати свої володіння і незабаром контролює дельту Нілу, а до 656 р. до н. е. об'єднує весь Єгипет, включаючи давно автономні [[Фіви (Єгипет) | Фіви]] і засновує XXVI династію, ввівши Єгипет в період «Саісського відродження».

 

{{Основна стаття|Пізнє царство (Стародавній Єгипет)}}

На правління [[Псамметіх I | Псамметіха I]] доводиться хвиля навали [[скіфи | кочівників-скіфів]], що не зачепили сам Єгипет, але значно ослабили [[Ассирія | Ассирійську державу]], чим і скористалися фараони. У 610 р. до н. е. Нехо II зайняв всю територію Східного Середземномор'я, проте вже в 600 р. до н. е. виявляється витісненим звідти вавилонським царем [[Навуходоносор II | Навуходоносором II]]. Подальше посилення впливу Вавілона на внутрішню політику Єгипту в підсумку призводить до воцаріння підтримуваного вавілонянами воєначальника [[Яхмос]]а (Амасіса), який після смерті Навуходоносора перериває контакти з державою Межиріччя. Близько 560 року до н. е. він захоплює [[Кіпр (острів) | Кіпр]], а місто Навкратіс стає найбільшим торговим центром. Завдяки цьому налагоджуються тісні контакти з греками, в творах яких можна знайти багато згадок про фараона Амасіса.