Арабська мова: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
TeoBot (обговорення | внесок) виправлення помилки у назві за допомогою AWB |
|||
Рядок 60:
== Арабська мова та іслам ==
Арабська тісно пов'язана з [[іслам]]ом, оскільки нею (в класичному варіанті) написано [[Коран]]. Водночас арабською розмовляють [[араби-християни]], [[мізрахи|араби-юдеї]] та іракські [[мандеї]]. Більшість мусульман у світі не розмовляють арабською як рідною мовою, проте багато з них можуть читати та цитувати оригінальний текст Корану. Серед неарабських мусульман переклади Корану зазвичай супроводжують оригінальним арабським текстом.
Деякі мусульмани вважають арабську мову посланою Богом на благо людства — первинною мовою, прототипом системи комунікації, з якої пішли інші мови.<ref>[http://www.alislam.org/topics/arabic/ "Arabic – the mother of all languages – Al Islam Online". Alislam.org.]{{ref-en}}</ref><ref>[http://www.meforum.org/276/does-the-arabic-language-encourage-radical-islam James Coffman (December 1995). "Does the Arabic Language Encourage Radical Islam?". Middle East Quarterly.]{{ref-en}}</ref>
Рядок 67:
== Історія ==
[[Файл:Semitic languages.svg|thumb|250px|Арабська на мапі поширення [[семітські мови|семітських мов]].]]
Найдавніші зразки арабської, що дійшли до нашого часу, — це [[Ель-Хаса|хаські]] написи у східній Саудівській Аравії, датовані [[8 століття до н. е.|8 ст. до Р.Х]]. Вони належать до протоарабського періоду (давньопівнічноарабська мова) й виконані не сучасним арабським письмом і не [[набатейська мова|набатейським]] варіантом, а епіграфічним арабським ''[[південноаравійське письмо|муснадом]]''. Друга за давниною збережена пам'ятка належить до [[6 століття до н. е.|6 ст. до Р.Х.]] — це [[ліх'ян]]ські тексти із південно-східної Саудівської Аравії та [[самудська мова|самудські]] тексти, знайдені у різних частинах Аравії та [[Синайський півострів|Синайського півострова]] (попри назву вони не пов'язані з [[самуд]]ом). Далі йдуть [[сафаїда|сафаїдські]] написи початку 1 ст. до Р.Х. та багато арабських особистих імен у набатейських написах (щоправда написані арамейською мовою).
Приблизно з 2 століття до Р.Х з'являються написи (у [[стародавні міста Саудівської Аравії|Кар'ят-аль-Фаві]]), які вже відносять не до протоарабського, а до передкласичного періоду. В 4 ст. від Р.Х. виникають арабські королівства [[Лахміди|лахмідів]] у Південному [[Ірак]]у, [[гасаніди|гасанідів]] у південній [[Сирія|Сирії]] та [[Кінда|Королівство Кінда]] у цетральній Аравії. Звідти дійшли деякі значимі зразки доісламської арабської поезії та доісламські арабські написи власне арабським письмом.
Із зародженням ісламу мова розповсюдилась усім сучасним [[араби|арабським]] світом завдяки [[арабські завоювання|арабським завоюванням]] сусідніх земель з метою поширення [[іслам]]у. Впродовж століть мова постійно змінювалася, що втім мало відображалося на письмі, оскільки короткі голосні звуки (які найчастіше зазнавали історичних змін), окрім як у Корані майже не використовують у тексті.
Класична (висока) арабська мова сьогодні не є рідною мовою арабів. Однак і тепер, [[літературна арабська мова|зі зміненим словниковим складом]] її використовують у всіх газетах та книгах за винятком Туніса, Марокко та частково Алжира, де арабська розділяє роль літературної мови з французькою.
Найближчими спорідненими до неї мовами є [[іврит]] та [[арамейська мова]]. Перша граматика арабської мови належить перському лінгвісту Сібавайгу (араб. سیبَوَیْه) (п. 796).
Рядок 154:
[[Файл:Flag of the Arab League.svg|thumb|200px|Прапор [[Арабська ліга|Арабської ліги]] іноді використовують для позначення арабської мови.]]
[[Файл:Arabic-Language-Flag.svg|thumb|200px|Цей прапор іноді використовують для позначення арабської мови.]]
Існує багато рис, які притаманні більшості сучасних діалектів за межами Аравійського півострова (див. [[різновиди арабської мови]]). Через це американський мовознавець зі [[Стенфордський університет|Стенфордського університету]] Чарлз Ферґюсон зробив висновок, що ці діалекти розвивалися не нарізно, а разом, утворюючи [[койне]].<ref>
* Втрата іменниками [[двоїна|двоїни]] (граматичного числа) — за винятком іменників із послідовним утворенням множини (пор. утворення множини неістот жіночого роду).
* Зміна ''а'' на ''і'' в багатьох афіксах (наприклад, префікси неминулих часів ''ti- yi- ni-''; ''wi-'' «і»; ''il-'' «(означений артикль)»; суфікс жіночого роду ''-it'' в [[ідафа|неузгодженому означенні]]).
Рядок 193:
=== Літературна арабська ===
Хоча літературна арабська (MSA) є унітарною мовою, її вимова все ж варіюється залежно від країни та регіону. Зміни в «акцентах» літературної мови відповідають особливостям різновидів розмовної мови, хоча відмінності трохи пом'якшуються. Наприклад, фонема, що походить від протосемітського /g/, має багато варіантів звучання у розмовних різновидах, як-то [d͡ʒ ~ ʒ ~ j ~ ɡʲ ~ ɡ]. Мовець, в чийому рідному різновиді ця фонема звучить як [d͡ʒ] або [ʒ], вимовлятиме її так само і в літературній мові, а мовець із Каїра, для якого рідним є єгипетське [ɡ], вживатиме в усній літературній мові [ɡ].
Інший приклад: Багато розмовних різновидів знані своїм [[сингармонізм]]ом, в якому «[[емфатичний приголосний]]» видозмінює [[алофон]]и сусідніх голосних (особливо відкритий голосний /aː/, який видозмінюється на заднє [ɑ(ː)] за цих обставин, і дуже часто на [æ(ː)] за будь-яких інших обставин). В багатьох розмовних різновидах видозмінений або «емфатичний» голосний алофон перебуває досить далеко від цього приголосного; у деяких різновидах (наприклад, єгипетській арабській) «емфатичні» алофони поширюються на все слово, часто включно з префіксами та суфіксами. Носії розмовних різновидів із цим сингармонізмом зазвичай вводять його до літературної вимови, часто з меншим рівнем поширенням, аніж у розмовному різновиді. (Наприклад, носії розмовних різновидів із надзвичайно широкою міжзвуковою гармонією можуть допускати доволі помітне, але помірне розповсюдження гармонійних алофонів у своїй літературній мові; водночас носії розмовних різновидів із помірною міжзвуковою гармонією можуть лише гармонізувати сусідні голосні у MSA.)
Рядок 352:
==== Рівні вимови ====
Кінцеві короткі голосні (наприклад, відмінкові закінчення ''-a -i -u'' та закінчення способу ''-u -a'') часто не вимовляють, незважаючи на формальну парадигму іменників та дієслів. Через це існують такі рівні вимови:
;Повна вимова
За повної вимови всі закінчення вимовляють так, як записують. Зазвичай, таке трапляється лише у граматичних описах мови.
;Повна вимова з паузою
Рядок 363 ⟶ 361:
* Всі закінчення невизначеності ''-in -un'' (з [[нунація|нунацією]]) випадають. Закінчення ''-an'' випадає зі слів, яким передує [[та марбута]] {{ar2|ة}} (тобто ''-t'' в закінченні ''-at-'', що зазвичай вказує на жіночий рід іменника), але вимовляється як ''-ā'' у решті випадків.
* Та марбута сама по собі звучить як ''h''. (Принаймні, так воно є у формальній вимові, наприклад, у деяких декламація Корану. На практиці це ''h'' зазвичай упускають.)
;Формальна коротка вимова
Рядок 378 ⟶ 375:
* Чоловічий прикметниковий суфікс ''-iyy'' ([[нісба]]) зазвичай звучить як ''-ī'' і є ненаголошеним (проте у формах множини та жіночого роду однини, тобто коли йому передує інший суфікс, звучить як ''-iyy-'').
* Повні закінчення (включно з відмінниковими закінченням) трапляються тоді, коли до слова додають додаток-[[клітика|клітику]] або присвійний суфікс (наприклад, ''-nā'' «нас/наш»).
;Неформальна коротка вимова
Рядок 446 ⟶ 442:
==== Корінь ====
Арабський корінь найчастіше складається з трьох літер, рідше з двох, чотирьох чи п'яти; якщо в корені більше трьох літер, то він повинен містити хоча би один із плавних приголосних (пам'ятка: مُرْ بِنَفْلٍ). Втім, на думку російського арабіста С.Майзеля, кількість трибуквенних коренів становить 82% від загальної кількості.<ref>Майзель С. С. Пути развития корневого фонда семитских языков. М., 1983. С. 78.{{ref-ru}}</ref>
До складу кореня не може входити будь-яка комбінація приголосних: деякі з них не сумісні в одному й тому ж корені.
# Гортанні: {{ar2|غ ع خ ح}} (за сумісності {{ar2|ع}} та {{ar2|ء}})
Рядок 545 ⟶ 541:
[[Файл:Learning Arabic calligraphy.jpg|thumb|250px|Зразок тексту, написаного [[арабська каліграфія|арабською каліграфією]]]]
{{Арабська абетка}}
Звукове (консонантно-приголосне) письмо арабів виникло на основі арамейського через [[набатейська мова|набатейське]], до якого арабське є подібним (як [[Коптське письмо|коптське]] чи [[кирилиця|кириличне]] письмо схоже на [[грецьке письмо|грецьке]]). У зв'язку з особливою формою арабського письма [[східні слов'яни]] називали його ''арабська в'язь''.
Історично виникли розбіжності між західним та східним написанням деяких знаків. Наприклад, в Магрибі фа ({{ar2|ف}}) має крапку знизу, а каф ({{ar2|ق}}) замість двох крапок зверху — одну; крім того порядок літер трохи різний (особливо, коли їх використовують як числівники). Втім давній магрибський варіант перестали використовувати (за винятком каліграфії в коранських школах Західної Африки).
Як і більшість семітських писемностей, арабське письмо ведуть справа наліво. Існує кілька стилів шрифту, найвідоміші з яких [[насх]] (друкований комп'ютерний шрифт) та [[рука (шрифт)|ру́ка]] (його зазвичай використовують на письмі).<ref>Hanna, Sami A.; Greis, Naguib (1972), Writing Arabic: A Linguistic Approach, from Sounds to Script, Brill Archive, ISBN 90-04-03589-3{{ref-en}}</ref>
=== Абетка ===
В арабській абетці 28 букв, 25 із них — для позначення приголосних звуків і 3 — для позначення довгих голосних, а також спеціального призвука «[[гамза]]» ء, що не входить до абетки. Для позначення коротких голосних використовують діакритичні знаки, які іноді пишуть над або під [[буква]]ми. Поділу на великі (прописні) та малі букви немає.
<table class="wikitable" valign="top" style="font-family: Arial Unicode MS; vertical-align: top;">
Рядок 857 ⟶ 853:
Вплив арабської мови є особливо важливим у мусульманських країнах. Зокрема арабська є важливим джерелом слів для [[белуджійська мова|белуджійської]], [[Бенгальська мова|бенгальської]], [[берберські мови|берберської]], [[каталонська мова|каталонської]], [[англійська мова|англійської]], [[французька мова|французької]], [[німецька мова|німецької]], [[гуджараті|ґуджараті]], [[гіндустані]], [[італійська мова|італійської]], [[індонезійська мова|індонезійської]], [[курдська мова|курдської]], [[малайська мова|малайської]], [[малаялам]], [[мальтійська мова|мальтійської]], [[пушту]], [[перська мова|перської]], [[португальська мова|португальської]], [[Пенджабська мова|пенджабської]], [[рогінья (мова)|рогінья]], [[сірайкі (мова)|сірайкі]], [[Сіндхі (мова)|сіндхі]], [[сомалійська мова|сомалійської]], [[іспанська мова|іспанської]], [[суахілі]], [[Тагальська мова|тагальської]], [[Тамільська мова|тамільської]], [[урду]] та [[турецька мова|турецької]] мов. В більшості інших мов арабські запозичення пов'язані з науковими міжнародними термінами в галузі [[математика|математики]], [[астрономія|астрономії]], [[хімія|хімії]].
Наприклад, деякі слова української мови, запозичені з арабської: ''адмірал, алхімія, алоголь, алгебра, алгоритм, альманах, арсенал, банан, жасмин, карат, кава, лимон, магазин, софа, сундук, тариф, цукор, шербет, шифр'' тощо.
В більшості мов релігійні терміни, пов'язані з ісламом, мають також арабське походження (в українській вони іноді дублюються турецькими варіантами), наприклад: ''імам'', ''мечеть'', ''хадж'', ''кафір'' (тур. ''ґяур''), ''салят'' (тур. ''намаз'') тощо.
Втім арабська також піддавалася іншомовним впливам. Найважливішим джерелом слів доісламського періоду були споріднені семітські мови: [[арамейська мова|арамейська]] (яка була мовою міжнародного спілкування на стародавньому Близькому Сході), [[ґеез|ефіопська]] та меншою мірою [[гебрейська мова|гебрейська]] (переважно релігійний контекст). До того ж багато культурних, релігійних та політичних термінів арабська запозичила з [[іранські мови|іранських]] (головно [[середньоперська мова|середньоперської]] та [[парфійська мова|парфійської]], меншою мірою з [[перська мова|класичної перської мови]]) та грецької (наприклад, ''kimiya'' — хімія).
Рядок 870 ⟶ 866:
Нині арабську мову викладають у таких українських вишах:
* [[Львівський університет]]: Філологічний факультет, кафедра сходознавства — як перша іноземна мова.<ref>[http://www.franko.lviv.ua/faculty/Philol/www/shid.php Львівський університет. Факультет філології. Кафедра сходознавства.]</ref>
* [[Київський національний лінгвістичний університет]]: Інститут східних мов, кафедра сходознавства.<ref>[http://www.knlu.kiev.ua/?AC=9 Київський національний лінгвістичний університет, Інститут східних мов, кафедра сходознавства]
* [[НаУКМА|Києво-Могилянська академія]]: Гуманітарний факультет, кафедра літератури та іноземних мов — як друга іноземна мова.<ref>[http://www.ukma.kiev.ua/ua/faculties/fac_gum/liter_in/kursy/index.php НаУКМА, Гуманітарний факультет. Кафедра літератури та іноземних мов. Анотація курсів.]</ref>
* [[Київський університет]]: Інститут філології, кафедра Близького Сходу.<ref>[http://www.philology.kiev.ua/php/kafkaf.php?id=25&sid=6 Кафедра Близького Сходу Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка. Єгипетський центр арабської мови та літератури]</ref>
* ПВНЗ [[Інститут сходознавства та міжнародних відносин «Харківський колегіум»]]: на факультеті "Міжнародні відносини" вивчають як першу східну мову, всього вивчають дві східні і одну європейську.<ref>[http://www.collegium.kharkov.ua Офіційний сайт Інституту сходознавства і міжнародних відносин "Харківський колегіум"]</ref>
Крім того навчання арабській мові пропонують деякі приватні структури, громадські і релігійні організації. Наприклад, безкоштовно можна навчатися арабській мові в Недільних школах при Громадських організаціях членах [[Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраід»
'''Цікавий факт.''' 1708 року в [[Алеппо]] коштом гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] було видано Євангеліє арабською мовою.<ref>[http://www.mazepa.name/history/mytzyk.html ''Юрій Мицик.'' Гетьман Іван Мазепа як покровитель Православної Церкви]</ref> Таким чином гетьман підтримав арабів-християн [[Антіохійська православна церква|Антіохійської православної церкви]].
Рядок 956 ⟶ 952:
* Кезма, Тауфік (1928). Элементарные основи грамматики арабского языка. Киев {{ref-ru}}
* Крымский, Агатангел (1910), Семитические языки и народи. Изд. 2, ч. 2. Москва {{ref-ru}}
* Осадча, Ю.Б (2006), Арабська мова. Початковий рівень. Київ, Видавничий центр КНЛУ, ISBN 966-638-208-3 {{ref-uk}}
;Інші видання
Рядок 1006 ⟶ 1002:
[[Категорія:Класичні мови]]
[[Категорія:Семітські мови]]
[[Категорія:Статті, що повинні бути
[[Категорія:Мови Ізраїлю]]
[[Категорія:Мови SVO]]
| |||