Відкрити головне меню

Зміни

Закінчив [[Гарвардський університет]] (1939) і Інститут музики Кертиса (1941), удосконалювався в диригентському мистецтві у Сергія Кусевицького й був його асистентом на музичному фестивалі в Танглвуді в [[1942]]. Займаючи в 1943–1944 посаду асистента диригента в симфонічному оркестрі Нью-Йоркської філармонії, Бернстайн, наймолодший із диригентів, що працювали із цим оркестром, привернув загальну увагу, блискуче замінивши маститого Бруно Вальтера на концерті 14 листопада 1943. Пізніше працював з Нью-Йоркським симфонічним оркестром (1943–1947), Палестинським Єврейським симфонічним оркестром (1947) і з Нью-Йоркським філармонічним оркестром (1949–1950).
 
Бернстайн — один з видатніших диригентів-інтерпретаторів класичної, а також сучасної музики, у тому числі творів [[Шостакович]]а, [[Малер]]а. Виступав у Віденській опері (поставив «Фальстафа[[Фальстаф]]а» і свою оперу «Тихе місце», 1986). Серед записів «Сомнамбул[[Сомнамбула]]» (солісти — Каллас, Валетті, Модесті, запис ''Myto'' (live)), «[[Кармен (опера)|Кармен]]» (уголовна заголовній партіїпартія — Хорн, запис ''Deutsche Grammofon''), «[[Фіделіо]]» (солісти — Яновиц, Колло, М. Юнгвирт, Сотин, Попп, [[Фішер-Дискау]], запис ''[[Deutsche Grammofon]]'').
 
Як композитор Бернстайн віддав данину й класиці, і сучасності. Широко відомі його мюзикли, у тому числі «Вестсайдська історія» (1957, Нью-Йорк). Працюючи в рамках жанру, Бернстайн уводить у мюзикли оперні форми, а також домагається в них наскрізного симфонічного розвитку. У його музиці майстерно перетворені ладогармонічні, ритмічні особливості [[джаз]]у, негритянських, мексиканських й інших народних пісень. У своїх творах Бернстайн використовує різноманітні музичні засоби — вуличні пісеньки, [[рок-н-рол]] (наприклад, в «Месі», 1971).
396

редагувань