Партноменклатура: відмінності між версіями

З приходом до влади [[Сталін]]а представники старої гвардії революціонерів-більшовиків були поступово витіснені і замінені новими людьми, відданими новому керівництву. Звертає на себе увагу низький освітній рівень нових управлінців. Так, у складі першого [[РНК]] лише Ленін і [[Луначарський]] мали закінчену [[вища освіта|вищу освіту]], причому перший&nbsp;— заочно. І надалі серед осіб, які займали вищі посади в [[Рада Народних Комісарів|уряді СРСР]], практично не було професіоналів. Типовий приклад&nbsp;— голова [[Держплан]]у СРСР [[Кийбишев Валеріан|Куйбишев]], котрий не провчився в університеті й одного року, причому на медичному факультеті, не кажучи вже про кравця [[Лазар Каганович|Каганович]]а, слюсара [[Климент Ворошилов|Ворошилова]] та інших. Не дивно, що рішення таких [[спеціаліст]]ів відрізнялися наївністю, яка межувала з [[абсурд]]ом. Поступово формувався і вдосконалювався новий механізм відбору управлінських кадрів. Була введена так звана номенклатура посад в державному і партійному апараті, кандидати на які затверджувалися партійними комітетами відповідних рівнів.<ref>[http://archive.is/20120713204851/http://rosnom.narod.ru/T72.htm Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза]</ref>

 

{{початок цитати}}

Вдивімося в риси радянської людини&nbsp;— звичайно, того, який будує життя, а не зім'ятий під ногами, на дні колгоспів і фабрик, в межі концтаборів. Він дуже міцний, фізично і душевно, дуже цілісний і простий, цінує практичний досвід і знання. Він відданий влади, яка підняла його з грязі і зробила відповідальним господарем над життям співгромадян. Він дуже честолюбний і досить черствий до страждань ближнього&nbsp;— необхідна умова радянської кар'єри. Але він готовий заморити себе за роботою, і його вище честолюбство&nbsp;— віддати своє життя за колектив: партію або батьківщину, залежно від часу. Не дізнаємося ми у всьому цьому служивої людини XVI століття? (Не XVII, коли вже починається декаданс). Напрошуються й інші історичні аналогії: служака часів Миколи I, але без гуманності християнського та європейського виховання; сподвижнік Петра, але без фанатичного західництва, без національного самозречення. Він ближче до московина своєю гордою національною свідомістю, його країна єдино православна, єдино соціалістична&nbsp;— перша у світі: третій Рим. Він з презирством дивиться на решту, тобто західний світ, і не боїться його, не любить і боїться його. І, як у давнину, душа його відкрита Сходу. Численні «орди», вперше долучаються до цивілізації, вливаються в ряди російського культурного шару, вдруге піддаючи його орієнтиалізації.<ref>[[Федотов, Георгий Петрович|Г. П. Федотов]] [http://www.krotov.info/library/21_f/fed/otov_05.html Россия и свобода] Впервые напечатано в «Новом журнале», Нью-Йорк, 1945, № 10.</ref>