Александров Павло Олександрович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
м недоступне посилання
Рядок 79:
* 9 листопада 1993&nbsp;р. Головною військовою прокуратурою [[Росія|РФ]] був [[Реабілітація жертв політичних репресій в СРСР|реабілітований]] посмертно<ref>[http://www.sakharov-center.ru/asfcd/martirolog/?t=page&id=23835 «Мартиролог расстрелянных в Москве и Московской области» (Сахаровский центр, USAID, Фонд Джексона и др.)] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://lists.memo.ru/d1/f325.htm Александров Павел Александрович (1866–1940), сайт «Жертвы политического террора в СССР»] {{ref-ru}}</ref>.
 
Кар'єра колеги Александрова П. О. юриста [[Вишинський Андрій Януарійович|Вишинського Андрія Януарійовича]] склалася інакше, хоча Вишинський А. Я. підписував наказ про [[арешт]] державного [[злочин]]ця [[Ленін Володимир Ілліч|В.&nbsp;І.&nbsp;Ульянова (Леніна)]]<ref>В.&nbsp;В.&nbsp;Соколов. [httphttps://archive.is/20120913055237/www.mid.ru/dip_vest.nsf/99b2ddc4f717c733c32567370042ee43/4587563534300b14c3256c31004459be?OpenDocument Вышинский Андрей Януарьевич (министр иностранных дел СССР 1949–1953 гг.)] // «Дипломатический вестник».&nbsp;— 2002 г., июль. {{ref-ru}}</ref>. Оскільки Вишинський А. Я. всупереч «професійній етиці» вступив у [[Політична партія|політичну партію]] [[РСДРП]] до 1917&nbsp;р., а його безпосередній керівник (міністр юстиції Російської імперії Павло Миколайович Малянтович член [[Політична партія|політичної партії]] [[РСДРП]]) у порушення «таємниці слідства» попередив голову [[РСДРП]] Леніна про [[арешт]] для сприяння його втечі та переховуванню. Саме в такій атмосфері проводив слідство безпартійний Александров П. О. з трагічним наслідком цих деталей для слідства та історії народу.
 
[[Файл:Mass grave of victims of Stalin's political repressions at the New Cemetery Don.JPG|міні|праворуч|200пкс|<center>Братська могила №&nbsp;1 жертв політичних репресій у 1930–1942 роки на [[Донське кладовище|Донському цвинтарі]]</center>]]