Капущак Іван Олексійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинути редагування 178.74.192.118 до зробленого Леонід Панасюк |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Іва́н Капуща́к''' (13/[[17 листопада]] [[1807]], [[Підгір'я|Ляхівці]] — [[17 жовтня]] [[1868]]
== Короткий життєпис ==
Народився у с. [[Ляхівці]] на Станіславівщині (тепер [[Підгір'я]] [[Богородчанський район|Богородчанського району]] Івано-Франківської обл.). Вчився у гімназії в Станіславі, знав німецьку мову. До [[1830]] служив у австрійській армії. Після повернення з війська став сільським [[дяк]]ом. У червні [[1848]] р. вибраний депутатом австрійського парламенту [[Рейхстаг]] ([[парламент]]) від Солотвинського виборчого округу. [[17 серпня]] [[1848]] Капущак при обговоренні проекту програми з аграрного питання виголосив у рейхсраті промову, що була спрямована на захист поневолених галицьких селян та містила вимогу скасування феодальних повинностей селян без викупу поміщикам. Виступ Капущака прокоментувала більшість західно-європейських газет того часу. Вимогу, поставлену галицьким представником, підтримали всі селянські депутати віденського парламенту. В 1850-х рр. Капущак розгорнув значну громадсько-освітянську роботу. В [[1853]] організував народну школу у своєму селі, став її першим вчителем. У 1854-64 — громадський писар. [[Франко Іван Якович|Іван Франко]] в 1897 переклав промову Капущака і надрукував її у своїй праці «Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині» (1898).▼
Після повернення з війська став сільським [[дяк]]ом, був ним близько 40 років до самої смерті.
[[14 червня]]<ref>Ірина Настасяк. ''Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772–1848)''.— К.: Атіка, 2006.— 160 с.— С. 129. ISBN 966-3261-191-9</ref> [[1848]] р. вибраний депутатом австрійського парламенту [[Рейхстаг]] ([[парламент]]) від [[Солотвино|Солотвинського]] виборчого округу. На вибори з'явились всі 103 «виборщики» (з них 81 селянин), більшістю голосів - 58 - І. Капущак був обраний. Його суперник - о. Дуткевич - отримав 39 голосів.
▲
▲Іван Капущак народився 13 листопада 1807 року в Ляхівцях повіту Богородчани, з родини Олекси Капущака і Параски Одержинсько Г. Учився спочатку у свого батька, котрий був у Ляхівцях півчим церковним. Потім дали його родичі до Станіславова, де ходив до школи чотири роки, і то до латинської, та не мав великої охоти до науки. І родичі його мали з ним часто клопоти, бо утікав часто додому, отож залишив школу, а потім дали його родичі до о. Ключника — пароха в Нивочині, щоб там же добре виучився. В старшім віці служив при війську.
Повернувшись додому, оженився перший раз в 1830 році з Анастасією з роду Бугерів в Ляхівцях, потім став дяком і виконував ту чинність близько 40 років до самої смерті. З того першого подружжя було 2 дітей, син Семен і донька Марія. В 1839 році померла перша жінка, потім одружився вдруге в 1840 році з Анастасією з роду Стріланів з Ляховець. Від цього подружжя було 4 дітей — 3 сини -Василь, Олексій, Онуфрій, дочка Олена. В 1851 році померла його друга дружина і тоді Іван одружився третій раз в 1852 році. Від цього подружжя було 6 дітей: 5 хлопців — Микола, Федір, Іван, Андрій, Михайло і дівчинка Параска.▼
Іван Капущак відзначався великою енергією як людина. Поради його були мудрі і він мав великий вплив у селі. Кожний його боявся, а коли де яка забава велася або зібрання людей на вулиці, а туди наближався Іван, і його побачили, тоді всі втікали. Мав Іван звичку і прислів'я кожному казати: «Дурню, чого ся смутиш, три дні не їж, а весело дивися».
Був Іван Капущак і прихильником школи, був учителем. Впливав і наставляв на тому, щоб діти ходили до школи. За всяке збочення проти моральності, чемності, пристойності кожного ганьбив і карав і в такий спосіб причинився до релігійно-морального піднесення всіх громадян свого села. Кожного свого сина посилав до школи і привчав вдома до дяківства.
Знаний був Іван в околицях Богородчан і дальше як учений дяк, і люди приходили до нього на нараду за часів його послування у Відні. Був Іван і писарем громадським з 10 років.
Біля 1859 року пожежа знищила його домівку. За це не отримав відшкодування і тому господарство його приупало. Відтоді матеріально вже до смерті не міг піднестися з біди.
Помер Іван Капущак 17 жовтня 1868 року в Ляхівцях. == Сім'я ==
▲
«У дебаті промовляв один руський селянин», — так писав про антикріпосницький виступ у австрійському парламенті Івана Капущака у своїй історичній праці «Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині» Іван Франко.
Обраний волею селян Богородчанщини, Іван Капущак вирушив із Ляховець
На цей час з'їхалися на засідання парламенту депутати із всіх провінцій Австрії, в тому числі і 14 селянських послів. Серед них був і відомий керівник селянського руху на Буковині Лукіян Кобилиця. Тут Іван Капущак познайомився з прогресивно настроєними послами і, зокрема, віденськими студентами.
22 липня 1848 року розпочав свою роботу австрійський парламент. Після вступного церемоніалу почалися дебати в рейхстазі. Започаткував їх австрійський депутат Ганс Кудліх, який за словами Івана Франка «поставив внесок, аби панщина була знесена і по всіх інших австрійських краях». «В сеймі, — пише далі Каменяр, розпочалися довгі і дуже бурхливі наради над Кудліховим внеском. Щоправда, за задержання панщини ніхто вже не наважувався промовляти, але про право відшкодування за панщину та підданські данини говорили більш як місяць».
Рядок 22 ⟶ 35:
Коли бідний хлоп хотів вийти по сходах панського двору, то говорено йому: „Лишися на дворі, бо забрукуєш палац!“. Бо хлоп смердить, пан не може того знести в своїм покою.
І за кожне таке знущання ми маємо тепер давати відшкодування? Я думаю — ні! Батоги й канчуки, що обвивалися довкола наших голів і нашого струдженого тіла, се нехай вистарчає їм, се нехай буде їм відшкодування!»
За твердженнямя очевидців-депутатів, в кінці промови Івана Капущака в цілій польській палаті, за винятком місць польських панів-послів, зірвалася довготривала буря оплесків. Промова селянина з Ляховець, за твердженням дослідників, прозвучала як гнівне звинувачення усій феодально-кріпосницькій системі.
Крім промови в парламенті, Іван Капущак на 20 засіданні рейхстагу 12 серпня 1848 року вніс пропозицію від селянських депутатів, щоби із знесенням феодальних повинностей зберегти право селянам використовувати дерево з лісів не лише для домашнього вжитку, але й громадських потреб.
Промова Івана Капущака спочатку була опублікована в протоколах засідання австрійського рейхстагу у Відні 1848 р. німецькою мовою. Вперше на українську мову її переклав Іван Франко через 39 років, тобто в 1897 р. вона була опублікована в його історичній праці «панщина та її скасування 1848 р. в Галичині» з нагоди 50-річчя скасування панщини в Галичині. Вдруге ця промова в перекладі на українську мову опублікована в збірнику документів і матеріалів "Класова боротьба селянства Східної Галичини. /1772 −1849Г в Києві 1974 р.
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерело ==
| |||